Справа № 2-1642/11
У Х В А Л А
іменем України
10.03.2011 р. м. Севастополь
Суддя Балаклавського районного суду м. Севастополя Сафонов В.В., розглянувши вимогу прокурора Гагарінського району м. Севастополя про забезпечення позову за цивільною справою №2-1642/11 за його позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»про визнання недійсним державного акту і повернення земельної ділянки з незаконного володіння, -
Встановив:
Прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся в суд з зазначеним позовом в якому просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборонення будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування земельної ділянки площею 0,0500 га, що розташована у АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що відчуження спірної земельної ділянки може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги прокурора про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Зміст статті 151 ЦПК України передбачає, що суд може вжити заходи для забезпечення позову тільки за заявою осіб, які беруть участь у справі.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК України).
На виконання вказаного положення прокурор (позивач) повинен надати перелік доказів або клопотання про витребування доказів як щодо підстав заявленого позову, так і обставин, які надають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, про що висловився Пленум Верховного суду України у своєї постанові №9 від 22.12.2006 р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.
Разом з тим, у п.6 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначив, якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок особи.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ч. 2 ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Однак, у позовній заяві прокурора відсутні як сама заява про забезпечення позову, так і заява Севастопольської міської ради, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, про підтвердження засобів забезпечення позову, а також докази в підтвердження обґрунтованості вказаного способу забезпечення.
При таких обставинах суд вважає, що в задоволенні вимоги прокурора про забезпечення позову повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 151,153 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
Відмовити прокурору Гагарінського району м. Севастополя у вимозі про забезпечення позову за цивільною справою №2-1642/11 за його позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, про визнання недійсним державного акту і повернення земельної ділянки з незаконного володіння, шляхом накладення арешту та заборонення будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Балаклавського
районного суду м. Севастополя В.В. Сафонов