Справа № 2-14/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р.Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого       Кіндяк І.С.

при секретарі      Ганущенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Судіївська сільська рада Полтавського району, Полтавська районна державна нотаріальна контора, КП «БТІ та МБ Полтавського району»про визнання свідоцтва про право особистої власності на майно не дійсним, свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання запису по господарський книзі недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування та позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, усунення перешкод в користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

09.09.2009 року позивач звернувся до Полтавського районного суду з позовом про визнання свідоцтва про право особистої власності на майно не дійсним, свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на майно в порядку спадкування, в обгрунтування своїх вимог зазначив, що 17.08.2009 року йому стало відомо про те, що 05.07.1988 року братом ОСОБА_3 було отримано свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який позивач вважає незаконним.

В 1959-1960 роках позивач разом зі своїми батьками побудував будинок та сарай з погребом за адресою: АДРЕСА_1 Будинок з надвірними будівлями побудували своїми силами та за спільний кошти, оскільки проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. До складу нашої сім'ї на той час входили: повнолітні члени сім'ї /батьки та позивач/ та неповнолітній син батьків - брат ОСОБА_3

Позивач вважає, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав йому та його батькам на праві спільної власності, таким чином у кожного з них було по 1/3 частині будинку з надвірними будовами.

07.11.1967 року позивач одружився та став проживати з дружиною разом з батьками
будинку за вищезазаначеною адресою.

В          1968 році позивач виписався за адресою : АДРЕСА_1 та прописався в м. Полтава, але продовжував разом з сім'єю проживати в АДРЕСА_1, оскільки житла в місті не було, а винаймати квартиру дорого, прописка потрібна була для того, щоб отримати квартиру.

В 1974 році позивач придбав автомобіль ВАЗ 2101, і в 1975 році за порадою батька та з його згоди побудував гараж за адресою: АДРЕСА_1

В ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, як вважає позивач складалася з її 1/3 частки в домоволодінні. Спадкоємцями за законом були : батько - ОСОБА_5, він - ОСОБА_1 та брат ОСОБА_3, так як на день смерті матері всі проживали в разом в одному будинку. До нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадщину ніхто не приймав. Позивач вважає, що прийняв спадщину згідно ст. 549 Цивільного Кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На думку позивача частка кожного після прийняття спадщини повинна була б бути у кожного по 1/9 частині: 1/3 : 3 = 1/9 , тобто після прийняття спадщини його частка в будинку з надвірними будівлями становила : 1/3 +1/9 = 3/9 + 1/9 = 4/9, такий же розмір частки мав батько ОСОБА_5, частка брата ОСОБА_3 складала 1/9 частину.

В 1980 році позивач отримав квартиру в м. Полтаві за адресою : АДРЕСА_2 яка потребувала капітального ремонту та вкладання коштів, тому позивач з дружиною продовжувати проживати в АДРЕСА_1.

В вересні 1982 року у ОСОБА_5 був перший інсульт, ІНФОРМАЦІЯ_3 року стався ще один інсульт , від якого останній помер.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складалася з його 4/9 часток в домоволодінні. Спадкоємцями за законом був позивач - ОСОБА_1 та брат ОСОБА_3, до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини з нас ніхто не звертався, спадщину ніхто не приймав. Оскільки вони обоє на день смерті батька проживали разом з ним , то згідно до ст. 549 Цивільного Кодексу Української РСР ми фактично прийняли спадщину.

Частка кожного з них після смерті батька становила: 4/9 : 2 = 8/18 : 2 = 4/18 = 2/9.

Таким чином позивач вважає, що після смерті батька його частка в будинку становить : 4/9 + 2/9= 6/9=2/3, частка брата ОСОБА_3  2/9 + 1/9 = 3/9 = 1/3.

В ІНФОРМАЦІЯ_5 брат ОСОБА_3 помер, його спадкоємицею за законом була донька ОСОБА_6, яка разом зі своєю донькою переїхала проживати до будинку, з якою позивач домовився, що буде разом користуватися будинком та городом, який між нами розділений навпіл.

05.07.1988 року ОСОБА_3 було отримано свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і як вбачається з вказаного вище свідоцтва, житловий будинок з будівлями та спорудами належав до колгоспного двору. Позивач з цим не згоден, оскільки ніколи ні батько ні матір не говорили про колгоспний двір, були впевнені, що будинок являється їх особистою власністю.

08.06.2010 року відповідачка звернулася з позовом до Полтавського районного суду про визнання права власності на спадкове майно, в обгрунтування вимог зазначила, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнання свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок за вищевказаною адресою, виданий 05 липня 1988 року на ім'я ОСОБА_3 недійсним та про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_6 частково недійсним.

Відповідачка вимоги вважає неправомірними та необгрунтованими так як  відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України минули усі можливі строки на його оскарження,  докази на обгрунтування поважності причин пропущення даних строків відповідач не наводить, заява про те, що про даний факт він дізнався лише влітку 2009 року нічим, окрім слів, не підкріплена. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року його батька - ОСОБА_5, він проживав разом з ним і відповідно до ст.549 ЦК УРСР прийняв спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном, але з довідки, виданої Судіївською сільською радою, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 у будинку залишився проживати лише його син, брат відповідача, ОСОБА_3.

05.07.1988 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво, що посвідчує його право особистої власності на домоволодіння, і ІНФОРМАЦІЯ_5 року він помер, його спадкоємицею за законом стала дочка ОСОБА_6. Полтавська районна державна нотаріальна контора 15.07.2009 року видала довідку про отримання останньою 30.01.2009 року свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого, яке складалось з житлового будинку з господарськими будівлями.

Відповідач стверджує, що всі ці роки, починаючи від спорудження будинку, він підтримував у належному стані будинок та господарські будівлі, вкладав гроші у їх поточний ремонт, але в 2009 році сарай згорів, а будинок в даний час знаходиться в край плачевному стані.Те, що цей будинок хтозна відколи «не бачив»ремонтів підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 6 жовтня 2009року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_6 і позивачка вважає себе єдиною спадкоємицею за законом усього майна, так як в установлений термін звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але отримати свідоцтва на право сласності не може, так як в суді розглядається позов ОСОБА_1

09.06.2010 року ухвалою судді Полтавського районного суду зазначені справи обєднанні в одне провадження.

27.12.2010 року позивач звернувся до Полтавського районного суду з уточненим позовом, де додав позовну вимогу про визнання запису по господарський книзі недійсним, в обгрунтування вимоги зазначив, що відповідно свідоцтва на житловий будинок останній належав до колгоспного двору  в зв'язку з чим ОСОБА_3 отримав свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, як останній член колгоспного двору, але позивач не згоден, оскільки ніколи ніхто із членів сім'ї не був колгоспником, ніколи в родині не говорили про колгоспний двір, всі були впевнені, що будинок являється особистою власністю.

Той факт, що ніхто із членів родини не був членом колгоспу підтверджується довідкою районного трудового архіву Полтавської районної ради від 07.12.2010 року, згідно до якої «по особовим рахункам колгоспників, книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, розрахунково-платіжних відомостях заробітної плати по сільськогосподарській артілі імені Леніна, колгоспу імені Ілліча села Судіївка Полтавського району за період часу з 1944 року по 1988 рік інформація по членам сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3 відсутня.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складалася з його 4/9 часток в домоволодінні та автомобіля ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 і так як автомобіль фактично належав позивачу, то вказаний автомобіль ОСОБА_5 заповідав його останньому.

Спадкоємцем за заповітом на автомобіль був ОСОБА_1 та спадкоємцями за законом на його 4/9 часток в домоволодінні є діти померлого: старші сестри,   ОСОБА_1 та ОСОБА_3

До нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, і спадщину не приймав.

В судовому засіданні адвокат позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній та зміненій заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила, що проти вимог позивача заперечує в повному обсзі а також просила врахувати термін звернення до суду.

Представники третіх осіб  в судове засідання не зявилися, попередньо надавши заяви про розгляд справи без їх участі, при розгляді справи покладаються на розсуд суду.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснили, що знайомі з позивачем з дитинства і останній проживав разом з батькамив АДРЕСА_1 , що він поствійно проживав в АДРЕСА_1 впевнено пояснити не могли, так само як і коли він переїхав в м. Полтаву, але бачили його часто  на земельній ділянці і в гаражі.

Представник третьої особи в судовому засіданні ОСОБА_14 пояснила, що погосподарським книгам спірне домоволодіння числилося, спочатку як колгоспний двір, а потім як робочий, так як в книзі є записи, що  у відповідні роки померлі ОСОБА_5 та його син ОСОБА_3 деякий час працювали в колгоспі, і записи в них  є оригіналами.

Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи,  приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки ст. 1261 ЦК України.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1296 ЦПК України, визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року.

Дії, що свідчать про прийняття спадщини визначені вимогами ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно довідки Судіївської сільської ради Полтавського району від 13.07.2009 року № 179 після смерті ОСОБА_5 у будинку залишився проживати його син, ОСОБА_3 (а.с.- 15).

05.07.1988 року ОСОБА_3 отримав свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.-20).

Відповідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Згідно довідки Полтавської районної державної нотаріальної контори від 09.07.2009 року № 2-15/672 спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 спадкової справи не виявлено (а.с. 16) та відповідно довідки  від 15.09.2009 року № 2-27/686 30.01.2009 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року6 ОСОБА_3, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 на ім»я його дочки ОСОБА_6 (а.с. 17).

Відповідно витягу  про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 13.02.2009 року зареєстровано право власності на майно , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62), яке зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 63).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданої Судіївської сільською радою Полтавського району (а.с. 36).

Після сметрі ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини подала дочка померлої ОСОБА_2, довідка Полтавської районної державної нотаріальної контори від 20.04.2010 року № 647 (а.с. 44).

Довідкою Судіївської сільської ради Полтавського району від 02.12.2010 року № 483 підтверджено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року з дня народження і по день смерті проживав в АДРЕСА_1 Полтавського району ( назви вулиці не було). Згідно запису в погосподарській книзі з 1953 року головою господарства був батько ОСОБА_3 –ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Син ОСОБА_1 проживав вбудинку батьків з 01.01.1953 року по 29.07.1968 року  і був виписаний в м. Полтаву. З 1968 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року в будинку була прописана ОСОБА_15 і з 1986 року ОСОБА_2 (а.с. 88).

Домоволодіння ОСОБА_5 з 1953 року по 1994 рік відносилося до колгоспного двору, з 1995 домоволодіння належало ОСОБА_3 і відносилося до робочого двору, згідно погосподарській книзі (а.с. 96).

В судовому засіданні оглянуто погосподарську книгу, записи якої підтверджують вищезазначену довідку сільської ради починая з 1953 року ОСОБА_5 числиться членом сільськогосподарської артілі  ім. Леніна, дата вступу 1932 рік і є головою колгоспного двору і з 1960 року не працює, а ОСОБА_3 з 1983 року працює в колгоспі ім. Ілліча - колгоспником.

На запит адвоката районний трудовий архів Полтавської районної ради повідомив 07.12.2010 року № 339 , що «по особовим рахункам колгоспників, книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, розрахунково-платіжних відомостях заробітної плати по сільськогосподарській артілі ім. Леніна, колгоспу імені Ілліча села Судіївка Полтавського району за період часу з 1944 року по 1988 рік інформація по членам сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_4 . ОСОБА_3 відсутня»(а.с. 93).

Полтавський обласний державний нотаріальний архів довідкою від 06.12.2010 року № 4135/01-21 повідомив, що з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину  від 11 квітня 1984 рку  до Полтавської районної державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 –син померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року  ОСОБА_5.  11 квітня 1984 року за реєстром № 1122 Полтавською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на спадкове майно –легковий автомобіль ВАЗ –2101 1974 року випуску. В спадковій справі  за № 162 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року  ОСОБА_5 знаходиться заповіт посвідчений 12.10.1974 року за реєстром 6758 Другою Полтавською державною нотаріальною конторою  згідно якого  заповідач ОСОБА_5  належний йому автомобіль ВАЗ – 2101 1974 року випуску заповів сину ОСОБА_1 (а.с.-94).

Відповідно наданої Полтавським обласним державним нотаріальним архівом копії спадкової справи № 162 після померлого ОСОБА_5 син ОСОБА_1 написав заяву про отримання спадщини відповідно заповіту на спадкове майно, яке складає автомобіль ВАЗ –2101 1974 року випуску. Заповіт посвідчений 12.10.1974 року за реєстром 6758 Другою Полтавською державною нотаріальною конторою  підтверджує, що ОСОБА_5 заповів синові ОСОБА_1 спадкове майно, як складалося з автомобіля ВАЗ –2101 1974 року випуску. Відповідно заповіту та поданої заяви 11 квітня 1984 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину, яке складається з  автомобіля ВАЗ –2101 1974 року випуску.

Актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_6 від 06.10.2009 року  будинок по АДРЕСА_1 потребує капітального ремонту, стіни мають великі тріщини, вікна повибивані, газове опалення обрізане, електроенергія відключена (а.с.-59).

Відповідно вимогам ст. 120 ЦК України (в редакції 1963 року) визначає, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.  

Колгоспний двір –це сімейно-трудове об»єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних нужд.

Вимоги позивача про визнання запису в погосподарській книзі про те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 віднесено до колгоспного двору, задоволенню не підлягають, так як дана погосподарська книга є первинним джерелом інформації, куди заносилися дані на час проживання в певний період зазначених в неї осіб та інші дані про роботу, господарство, тощо, а архівні довідки видані після 40-річного терміну спливу не відображають на сьогоднішній день реального стану статусу домоволодіння за минулий час.

          ОСОБА_3 на час смерті батьтка проживав разом з родиною у сім»ї батька, що також не заперечувалося сторонами і підтверджуються матеріалами справи, тому відповідно вимогам ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року він прийняв спадщину, так як фактично вступив в володіння спадковим майном і належним чином оформив право власності на домоволодіння.

          Після його смерті дочка ОСОБА_6 також належним чином прийняла та оформила право власності на спадкове майно, що підтверджується матеріалами справи, доказів, які б вказували, що позивач ОСОБА_1 не знав про прийняття спадщини та оформлення права власності  вищезазначиними особами суду не надано, а навпаки спростовані самим позивачем, який прийняв спадщину, після померлого батька, за заповітом.

За даних обставин вимоги позивача про визнання свідоцтва про право особистої власності на майно не дійсним, свідоцтва про право на спадщину частково недійсним задоволенню не підлягають.

Стаття 252 ЦК України, встановлює, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Позовна давність —це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, ст. 256 ЦК України. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, ст. 257 ЦК України.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом на автомобіль і знав про відкриття спадщини, але заяву про прийняття спадщини по закону не подав, спадщину за законом не прийняв і не приймав, про, що він сам пише в своїй позовній заяві, тому він відповідно вимог ст. 257 ЦК України пропустив термін звернення до суду, про що наголошувала відповідачка в судовому засіданні та в своїй позовній заяві.

          Враховуючи матеріали справи, докази по справі,  суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_16 про визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню в повному обсязі, так як вона в установлений термін звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері, якій спірне домоволодіння належало на праві власності,  належним чином його зареєструвала, підстав у відмові в позову судом не вбачається.

          Відповідно ч. 1 п. 4 ст. 215 ЦПК України суд в резолютивної частині рішення суд       зазначає розподіл судових витрат відповідно вимоги ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 548, 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст.ст. 252, 256-257, 328, 392, 1225, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст.10 - 14, 209, 212-215, 218, 292  ЦПК України,  суд, –

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відповідно технічного паспорту.

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні майном яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 26,32 грн. недоплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51.00 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, якщо рішення було ухвалено без участі особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:  І. С. Кіндяк