Справа № 2-602/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

17 березня 2011 року                                                            Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                       головуючого –судді Левченко Т.А.

                                                    при секретарі -  Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщення, вселення, -  

                                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 29.09.2007 року відповідно до договору міни квартири, він придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 в м. Суми, до якої він вселився разом зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20.12.2008 року в зв‘язку з непорозуміннями, які виникали між ними, відповідачка забрала свої речі та речі доньки та добровільно виселилась з квартири разом з донькою на постійне проживання до квартири своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1. З вказаного часу відповідачка разом з донькою в квартирі не проживає, не сплачує за неї житлово-комунальні послуги.  Після розірвання шлюбу він неодноразово звертався до відповідачки з проханням знятися з реєстрації в квартирі, проте вона відмовляла йому. Просить визнати відповідачку та неповнолітню доньку ОСОБА_1 такими, що втратили право користування спірною квартирою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідачка позов не визнала та звернулась до ОСОБА_1 з зустрічним позовом в якому просить усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 в м. Суми, вселити її з неповнолітньою донькою до квартири та зобов‘язати відповідача надати їм ключі від квартири. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що з квартири вона виїхала разом з донькою, так як у неї постійно виникали сварки та скандали з колишнім чоловіком ОСОБА_1 Однак інтересу до квартири вона ніколи не втрачала, відвідувала її, в ній залишились її речі. Також посилається на те, що в квартирі вона не проживала в зв‘язку з тим, що вона потребувала ремонту та в ній не можливо було проживати. В подальшому ОСОБА_1 змінив замок на вхідних дверях квартири, але ключі від квартири їй не надав, а тому вона не може нею користуватися. Квартира її батьків, де вона на даний час проживає, є незначної площі та вони з донькою фактично не забезпечені житлом.

В дане судове засідання ОСОБА_2 не з‘явилась та не забезпечила на вимогу суду явку в судове засіданні своєї неповнолітньої доньки. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Раніше в судовому засіданні свій позов підтримала та суду пояснила, що їй та доньці необхідно мати місце реєстрації, а тому вона заперечує проти позову ОСОБА_1  

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в зв‘язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 в м. Суми на підставі договору міни квартир від 29.09.1997 року, а саме міни належної йому 1/ 3 частини квартири АДРЕСА_3 в м. Суми (а. с. 7; 83).

Після отримання у власність вказаної квартири він вселився в неї разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та вони зареєстрували в квартирі своє місце проживання (а. с. 13).

В зв‘язку з тим, що у подружжя ОСОБА_3 почали виникати сварки, шлюбне життя у них склалося, ОСОБА_2 разом з донькою в грудні 2008 року виїхала зі спірної квартири разом з донькою до своїх батьків та з вказаного часу проживає за адресою: АДРЕСА_1. Вказані обставини визнаються та не заперечуються сторонами в справі.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.04.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки (а. с. 12).

Ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. У тому разі, коли неповнолітня дитина вибуває разом з одним із батьків на інше місце проживання, право користування жилим приміщенням, у якому вона проживала або була зареєстрована до цього разом з другим із батьків, за нею не зберігається.

Суд не може погодитись з твердженнями ОСОБА_2 про те, що вона не проживала в спірній квартирі з поважних причин. Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що колишній чоловік майже одночасно разом з нею також виїхав зі спірної квартири та не проживав в ній. У неї були ключі від квартири та вона іноді заходила до квартири, коли приходила відвідувати свою колишню сусідку по квартирі.

Як пояснив батько ОСОБА_1 –його представник ОСОБА_4, новий замок на дверях він встановив тільки восени 2010 року, так як старий замок був зламаний. Цієї обставини ОСОБА_2 не заперечувала в судовому засіданні. Тобто до осені 2010 року перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_2 ніхто не чинив та вона мала доступ до квартири. Її посилання на те, що квартира не була придатна для проживання, суд не може взяти до уваги. Так, сама ж ОСОБА_2 пояснила, що газопостачання в квартирі було відключено ще до того, як вона виїхала з неї в зв‘язку з заборгованістю. При цьому вона ніяких дій по погашенню заборгованості не вчиняла. Заборгованість була сплачена батьком ОСОБА_1 восени 2010 року, що підтверджується наданими ним копіями квитанцій про оплату послуг з газопостачання в сумі більше 3 000 гривень та з електропостачання в сумі більше 600 гривень.  

Щодо стану квартири, то представником ОСОБА_1 суду було надано фотознімки квартири з яких вбачається, що квартира потребує поточного ремонту, чого не заперечувала в судовому засіданні і сама ОСОБА_2 Однак ця обставина не свідчить, що в квартирі не можливо проживати.  

Та обставина, що ОСОБА_2 за вказаний час з грудня 2008 року по вересень 2010 року не вжила жодних заходів, щоб привести квартиру в стан придатний для проживання, не сплачувала за неї комунальні послуги, свідчить про те, що вона не бажала в ній проживати та виявила інтерес до квартири тільки після того, як батько ОСОБА_1 сплатив заборгованість за комунальні послуги та почав наводити порядок в квартирі.

Виходячи з вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка за первісним позовом без поважних причин не мешкала в спірній квартирі понад один рік – з грудня 2008 року по вересень 2010 року. ОСОБА_1 ніяких перешкод їй в користуванні квартирою не створював, вона мала ключі від вхідних дверей квартири, однак в квартиру вона не вселялась та це питання поставила лише після того, як ОСОБА_1 звернувся до неї з позовом про визнання її та доньки втратившими право користування спірною квартирою.  

Крім того в судовому засідання ОСОБА_2 пояснила, що разом з колишнім чоловіком в спірній квартирі вона не зможе проживати, а донька без неї в квартирі також мешкати не буде. Не можуть бути взяті до уваги і посилання ОСОБА_2 на те, що вони з донькою повинні мати місце реєстрації.  Вказані твердження відповідачки не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Крім того ч. 1 ст. 6 зазначеного закону передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Тобто законодавством чітко визначено порядок реєстрації місця проживання  чи місця перебування особи, якого повинна дотримуватися і відповідачка.

Наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). В зв’язку з тим, що є підстави для визнання  ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, її зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні спірним жилим приміщення, вселення в нього є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.   

Керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 218  ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1  задовольнити.

        Визнати ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_2

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщення, вселення  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги. Якщо подано апеляційну скаргу, рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Суддя                                                                                                Т.А.Левченко