Справа № 2-313/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.03.2011 року                     Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді           Мікули О.І.                    

при секретарі-                              Куп’як В.М.

з участю позивача -                              ОСОБА_2

представника позивача -                    ОСОБА_3

представника відповідача -                     Ємчура П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед», третьої особи –директора ТзОВ «Болеар-Мед»Беляка Ігора Олександровича про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання недійсним наказу та поновлення на роботі, суд -

в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача- ТзОВ «Болеар-Мед» про стягнення заробітної плати з часу звільнення до моменту винесення рішення суду по даній справі, виходячи з посадового окладу 6215 грн.

          В ході судового розгляду неодноразово уточняв позовні вимоги, остаточно просить суд стягнути з відповідача на його користь 84524 грн. невиплаченої заробітної плати за період роботи з 13.11.2008 року по 30.12.2009 року, визнати недійсним наказ ТзОВ «Болеар Мед»від 30.12.2009 року №231-к «Про звільнення працівника з роботи за прогул без поважних причин»та поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь компенсацію за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2009 року по 19 травня 2010 року в сумі 34884,19 грн.

          Позовні вимоги мотивує тим, що 15 липня 2008 року був прийнятий на роботу на посаду менеджера з оптової торгівлі та посередництва з торгівлі відділу збуту ТзОВ «Болеар Мед»з випробувальним терміном 3 місяці та посадовим окладом 6215 грн. в місяць. За умовами, на яких він приймався на роботу, передбачалось, що свої посадові обов’язки він виконуватиме у місті Львові, де знаходиться його місце проживання і виконуватиме функції регіонального менеджера. Для виконання посадових обов’язків роботодавцем було надано йому службовий автомобіль та мобільний телефон. Ствердив, що сумлінно виконував покладені на нього обов’язки. Робочим місцем була його квартира, а діяльність його поширювалась на територію таких областей, як: Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Івано-Франківська, Рівненська, Волинська. 15 жовтня 2008 року після закінчення випробувального терміну він став постійним працівником ТзОВ «Болеар Мед». 13 листопада 2008 року директором підприємства було видано наказ №195-К, яким його було звільнено з роботи заднім числом з 03.11.2008 року за вчинений без поважних причин прогул. При цьому, факт вчинення ним прогулу обгрунтовувався тим, що він був відсутнім 21.10.2008 року на своєму робочому місці в м.Києві. В ході розгляду в суді його справи про поновлення на роботі, відповідач здійснив формальне поновлення його на роботі, видавши відповідний наказ та прийнявши його трудову книжку. Однак, йому не виплачувалась заробітна плата з часу незаконного звільнення. В січні 2010 року він отримав від відповідача цінний лист, в якому було вкладено повідомлення про звільнення з роботи та копія наказу №231-к від 30.12.2009 року про його звільнення з роботи за нібито вчинений прогул. Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу не взяв до уваги той факт, що він є одиноким батьком, в нього не відбирались пояснення щодо нібито вчиненого ним прогулу, а також ствердив, що з його боку не було факту прогулу. Тому просить позов задоволити.

          Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві. Просить позов задоволити.

          Представник позивача –ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить позов задоволити.

          Представник відповідача- Ємчура П.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та пояснив, що ТзОВ «Болеар Мед»зареєстроване в м.Києві і не має жодної філії або представництва в іншому місті України. Місце роботи усіх працівників є місцезнаходження ТзОВ «Болеар Мед», а саме –м.Київ, вул.Куренівська, 18. Робота по регіонам України відбувається по відрядженнях. В тексті трудового договору з позивачем не зазначено про закріплення за ним будь-якого регіону. ОСОБА_2 було визначено одне робоче місце –м.Київ, вул.Куренівська, 18. В період з 15.07.2008 року по 13.11.2008 року ОСОБА_2 зарекомендував себе як поганий працівник, який не виконував обов’язки покладені на нього посадовою інструкцією, у зв’язку з чим 13.10.2008 року йому було оголошено догану. 18.11.2008 року позивачу вручено наказ про поновлення його на роботі, однак він на роботу не з’являвся, а тому за весь період до 30.12.2009 року йому нараховувалась заробітна плата в розмірі 0,00грн. Також зазначив, що позивач здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджує ту обставину, що на ТзОВ «Болеар Мед»він не працював. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

          Третя особа –директор ТзОВ «Болеар-Мед»Беляк Ігор Олександрович в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, проти чого учасники процесу не заперечили.

          Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

          З оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №2-1466/09 за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Болеар Мед»про поновлення на роботі вбачається, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ТзОВ «Болеар Мед»на посаду менеджера в оптовій торгівлі та посередництві у торгівлі до відділу збуту з 15 липня 2008 року з індивідуальним посадовим окладом в розмірі 6215,00грн. на місяць з випробувальним терміном строком на три місяці у відповідності до наказу №102-К про прийом на роботу /а.с.6 цивільної справи №2-1466/09/.

          В судовому засіданні встановлено, що між сторонами 15.07.2008 року було укладено трудовий договір /а.с. 41-43/, за яким ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду менеджера (управителя) в оптовій торгівлі та посередництві у торгівлі до відділу збуту.

          Згідно з наказом №195-К від 13.11.2008 року /а.с. 42 цивільної справи №2-1466/09/ ОСОБА_2 звільнено з роботи за прогул без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України).

          Наказом №199-К від 17.11.2008 року /а.с. 54 цивільної справи №2-1466/09/ скасовано наказ №195-К від 13.11.2008 року про звільнення з роботи за прогул без поважних причин та поновлено ОСОБА_2 на посаді менеджера в оптовій торгівлі відділу збуту.

          Відповідно до рішення апеляційного суду Львівської області від 30.11.2009 року у цивільній справі №2-1466/09 рішення Франківського районного суду м.Львова від 22.06.2009 року змінено та ухвалено нове, виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення покликання суду про поновлення ОСОБА_2 строку для звернення до суду, виключено з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо: умов трудового договору між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ТзОВ «Болеар Мед», в тому числі «про робоче місце позивача за юридичною адресою відповідача м.Київ, вул.Куренівська, 18 і відмову позивача саме там працювати, що позивач «є працевлаштованим»і т.ін., стягнуто з ТзОВ «Болеар Мед»на користь позивача ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000,00грн.

          Як вбачається з наказу №231-к від 30.12.2009 року /а.с. 8/ ОСОБА_2 звільнено з посади менеджера (управителя) в оптовій торгівлі відділу збуту ТзОВ «Болеар Мед», у зв’язку з прогулом без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Причиною зазначено не з’явлення на робочому місці з 17.11.2008 року та не виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов’язків.

          При цьому, відповідно до табелів обліку використання робочого часу за листопад 2008 року-грудень 2009 року ОСОБА_2 відсутній на роботі з невідомих причин з 17.11.2008 року і робочі дні та години в цей період йому не проставляли.

          В судовому засіданні представник відповідача підтвердив ту обставину, що за період з 13.11.2008 року по 30.12.2009 року заробітна плата ОСОБА_2 не виплачувалась у зв’язку з тим, що він не з’являвся на роботу та не виконував свої трудові обов’язки.

          Разом з тим, відповідно до положень ст. 94  КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.

          Згідно з вимогами ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

          При цьому, відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

          Отже, невиконання трудових обов’язків не може бути підставою для невиплати заробітної плати. Такою підставою може бути лише припинення трудових відносин.

          Таким чином, суд вважає підставною позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 84524 грн. невиплаченої заробітної плати за період роботи з 13.11.2008 року по 30.12.2009 року (з 13.11.2008р. по 30.11.2008р. = 18 днів; 6215 грн.: 30 днів х 18 днів = 3729 грн.; з 01.12.2008р. по 30.12.2009р.= 13 місяців; 625 грн. х 13 міс.= 80795 грн.).

          Разом з тим, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивач відмовився від виконання покладених на нього трудових обов’язків.

          Так, відповідач представив суду акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 за період з 22 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

          Однак суд звертає увагу на те, що, зокрема, акт від 01.10.2009 року /а.с. 161/ підписано ОСОБА_8 Водночас згідно з доповідною запискою комерційного директора Гаркавенка Т.О. від 01.11.2009 року /а.с. 147/ ОСОБА_8 була відсутня на робочому місці в жовтні 2009 року 7 днів, а саме: з 01.10.2009 року по 09.10.2009 року. Також акт від 01.09.2009 року про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці підписано ОСОБА_10 /а.с. 160/, однак згідно з доповідною запискою комерційного директора Гаркавенка Т.О. від 01.10.2009 року /а.с. 146/ ОСОБА_10 в час підписання даного акта був відсутній на робочому місці.

          Вказані обставини свідчать про те, що зазначені акти про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці складались заднім числом.

          Крім того, ні трудовим договором від 15.07.2008 року, ні посадовою інструкцією менеджера (управителя) в оптовій торгівлі /а.с. 98-101/ не визначено, що місце праці менеджера в оптовій торгівлі знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, 18.

          Разом з тим, п.23 вищезгаданої посадової інструкції передбачено обов’язок працівника забезпечити реалізацію рекламних компаній по просуванню товарів у регіоні.

          Отже, виходячи з посадових обов’язків позивача та із самої назви його посади, виконання своїх обов’язків він повинен був здійснювати в регіоні, тобто не за місцем знаходження юридичної особи.

          В судовому засіданні свідки, а саме: ОСОБА_11, яка працює на фармацевтичній фірмі «Едельвейс»; ОСОБА_12, який працює заступником директора ТзОВ «Декада-2000»; ОСОБА_13, яка з 16.07.2008 року працювала директором ТзОВ «Аронія», що входить у корпорацію «Сімейна аптека»ствердили, що ОСОБА_2 як торговий представник ТзОВ «Болеар Мед»співпрацював з ними в період з 2008 року по кінець 2009 року.

          Таким чином в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання представника відповідача на ту обставину, що позивач не з’являвся на роботу та не виконував трудових обов’язків.

          Крім того, відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

          У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз’яснено, що до одиноких матерів належать жінки, які не перебувають у шлюбі, і у свідоцтві про народження їхньої дитини відсутній запис про батька дитини або такий запис зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, а також вдови та інші жінки, які виховують і утримують дитину самі.

          Статтею 186-1 КЗпП України передбачено, що Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків.

          З представленої позивачем копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Матір’ю ОСОБА_2 зазначена ОСОБА_1, яка згідно зі свідоцтвом про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

          З огляду на наведене, ОСОБА_2 є батьком, який виховує дитину без матері, а тому на нього поширюються гарантії при звільненні працівника, передбачені ст.184 КЗпП України.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням законодавства України, а тому позовна вимога про визнання наказу про його звільнення недійсним та поновлення його на роботі підлягає задоволенню.

          Крім того, згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

          З огляду на те, що позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2009 року по 19.05.2010 року в розмірі 34884грн. 19 коп. (з 31.12.2009р. по 01.05.2010р.= 5 місяців; 6215 грн. х 5 міс. = 31075 грн.; з 01.05.2010р. по 19.05.2010р. = 19 днів- виходячи з розміру 6215 грн. в місяць = 3809 грн. 19 коп.), а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи в межах заявлених вимог, суд задовільняє позов у межах заявленої позовної вимоги.

          Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими та підлягають до задоволення.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед»на користь ОСОБА_2 невиплаченої заробітної плати за період роботи з 13 листопада 2008 року по 30 грудня 2009 року в сумі- 84524 грн.

          Визнати недійсним наказ ТзОВ «Болеар Мед» від 30.12.2009 року №231-к «Про звільнення працівника з роботи за прогул без поважних причин»та поновити ОСОБА_2 на посаді менеджера (управителя) в оптовій торгівлі відділу збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед».

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед»на користь ОСОБА_2 компенсацію за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2009 року по 19 травня 2010 року в сумі- 34884 грн. 19 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» в дохід держави судовий збір в розмірі –1194 грн. та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  в сумі 120 грн.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                                                             Мікула  О.І.