Справа № 2-а-556/11

04.03.2011

ПОС Т А Н О В А

Іменем        України                                   

  04.03.2011    року.  Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Поровський В.А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд, -

в с т а н о в и в:

             ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

     Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач вказав, що позивачу допомога по догляду за дитиною призначена відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми».  Покликаючись на ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.95 Конституції України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, вказує, що видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України; положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Закону про Державний бюджет України. Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації забезпечує виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Просить відмовити у задоволенні позову.  

Розглянувши доводи викладені відповідачем в запереченні, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.    

Позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3.

Як вбачається з п.5) ст.27 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи, що на час вагітності та народження дитини ОСОБА_1 належала до осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС 3-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4, малолітні діти ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4  належать до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.  

Позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується письмовою довідкою.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до п.10 ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” батькам потерпілих дітей, допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог вказаних нормативних актів має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною в подвійному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації №108/02-04 від 13.01.2011 року, позивачу виплачується державна допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що є меншим від подвійного розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Посилання відповідача на норми Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»є безпідставними і не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

В рішенні Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року  N6-рп/2007 Конституційним Судом України визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

У відповідності до ст..71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Як вбачається зі ст..46 ч.3 Конституції України, яка є нормою прямої дії, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.  

Тому, державна допомога сім’ям з дітьми та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом. Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для неповнолітніх та малолітніх осіб, щорічно визначається Законами України на відповідні часові періоди, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру прожиткового мінімуму є безпідставною.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу державної допомоги у встановленому законом розмірі. У зв’язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині визнання бездіяльності незаконною та зобов’язати відповідача вчинити дії, спрямовані на поновлення порушеного права позивача, як це передбачено пп..1, 2 ч.2 ст.162 КАС України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Таким чином, до повноважень відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, належить нарахування та виплата позивачу щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, ст..30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в межах строку позовної давності, встановленого ст..99 КАС України, а саме з 03 серпня 2010 року, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                                     П о с т а н о в и в :

                   Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.  

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністарції (34300, вул. Соборна, 23, смт.Володимирець Рівненської області) нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку на підставі ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, починаючи з 03 серпня 2010 року з врахуванням  виплат, проведених протягом цього часу та зміни розміру прожиткового мінімуму.

У відповідності до ст.183-2, 256 КАС України постанову допустити до негайного виконання.

Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації звільнити від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

Суддя:                                                                                                               

         Поровський В.А.