Справа №2-3326/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

         16 лютого 2011 року             Приморський районний суд  м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря  В.Я.

при секретарі          Подорожній О.С.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1  до Кредитної спілки «ПОТЬОМКІНСЬКА»про стягнення суми боргу, -

                                                               В С Т А Н О В И В:

          Позивач  звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути на її користь з Кредитної спілки «ПОТЬОМКІНСЬКА» заборгованість за договором внеску. При цьому посилається на те, що 03.09.2007р. року між нею та відповідачем був укладений договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок НОМЕР_1  в розмірі 50 000 гривень терміном до 03.09.2010р., під 30% річних за користування внеском. Додатковим внеском від 22.04.2009р. сума внеску була збільшена до 993 604 гривень. Проте вона нараховані відсотки та суму внеску не отримала, у зв’язку з чим письмово зверталася до відповідача, але сума внеску та нараховані відсотки не повернуті. Згідно умов договорів про залучення внеску та діючого законодавства, депозитний вклад, а також нараховані відсотки є власністю члена кредитної спілки, у зв’язку з чим  вважає, що дії відповідача порушують її право власності, яке захищено Конституцією України та Цивільним законодавством. Такими діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює 10 000гривень.

          В судове засідання позивач  не з’явилась, надіслала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

         Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце був повідомлений, поважних причин неявки суду не представив. Згідно ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. На підставі ст.cт.224-225  ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що  03.09.2007р. року між сторонами був укладений договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунокНОМЕР_1  в розмірі 50 000 гривень терміном до 03.09.2010р., під 30% річних за користування внеском. Додатковим внеском від 22.04.2009р. сума внеску позивачем була збільшена до 993 604 гривень., проте, сума внеску та нараховані відсотки  досі їй  не повернуті.

Таким чином, кредитна спілка «ПОТЬОМКІНСЬКА»належним чином не виконала своїх зобов’язань, а саме не виплатила  нараховані відсотки та не повернула суму вкладу.

 Кожний член кредитної спілки, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

П.п.  3.1 договору  від 03.09.2007р. передбачено,  що по закінченню строку дії Договору, Спілка зобов’язується повернути   суму внеску.

Кредитна спілка «ПОТЬОМКІНСЬКА»належним чином не виконала своїх зобов’язань,  передбачених договором, а саме не повернула грошову суму внеску на депозитний рахунок та нараховані на нього відсотки у відповідності з розрахунком.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.

П.п. 2, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що, у зв'язку з порушенням зобов'язання за договором,  відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві суму внеску та нараховані, але несплачені відсотки..

Таким чином, заборгованість відповідача за договором    від 03.09.2007р. складає   1 267 168  грн., що включає в себе суму внеску -  993 604  грн., суму нарахованих але не сплачених відсотків –  282 564 грн.

            Своїми діями відповідач  порушив вимоги ст. 610 ЦК України, не виконавши свої зобов'язання за договором, відмовивши позивачу у виплаті відсотків та депозитних внесків, тому вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

             Проте, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

       Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягла завдана моральна шкода, що також не підтверджується матеріалами справи,  причинний зв'язок між її завданням позивачу та  неправомірними діями відповідача, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди  у розмірі 10000 гривень слід відмовити.

      Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 84, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., та, у відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито»від 21 січня 1993 року №7-93 та ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути суму державного мита в розмірі 1700  гривень.    

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, ст. 218, ст.224-226 ЦПК України, суд -

                                                                      ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «ПОТЬОМКІНСЬКА»на користь ОСОБА_1  заборгованість за договором про залучення депозитного внеску № 125 від 03.09.2007р.у розмірі  1 276 168 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім) гривень.

            Стягнути з Кредитної спілки «ПОТЬОМКІНСЬКА»на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень.

            Стягнути з Кредитної спілки «ПОТЬОМКІНСЬКА» на користь держави суму державного мита у розмірі   1700 грн.

             Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи,  поданої протягом  десяти  днів  з  дня отримання його копії.

           В решті позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.

Суддя                                                            В.Я. Бондар