Справа № 2-54/2011
РІШЕННЯ
Іменем України
09 березня 2011 року Слов`яносербський районний суд в складі:
головуючого судді Кобзій Т.І.
при секретарі Бондаренко Г.Я.,
з участю представника відповідачки адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми 3381 грн. 96 коп.,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ту обставину, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі знаходиться пенсійна справа №150276 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка отримує пенсію по втраті годувальника. Згідно протоколу - рішення Управління ПФУ в Слов`яносербському районі №3491 від 24.09.2010 року була виявлена переплата пенсії по цій пенсійній справі в сумі 3381 грн. 96 коп. за період з 19.06.2007 року по 31.07.2010 року, яка виникла в результаті того, що відповідач не повідомила, що причиною смерті годувальника був нещасний випадок на виробництві. Відповідно до законодавства заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. У разі, якщо особа, якій призначається пенсія, є неповнолітньою або недієздатною, заява подається батьками та опікунами (піклувальниками) за місцем їх проживання.
Оскільки ОСОБА_3 на час звернення за призначенням пенсії по втраті годувальника була неповнолітньою, 19 липня 2007 року з такою заявою звернулася до позивача її мати, ОСОБА_2. Про причину смерті годувальника вона не повідомила. 23.03.2010 року ОСОБА_3 виповнилося 18 років і вона звернулася із заявою про переведення пенсії на її ім’я. 13.07.2010 року від ОСОБА_3 до управління ПФУ в Слов`яносербському районі надійшла заява-пояснення щодо перерахунку пенсії по втраті годувальника, в якій було зазначено, що на момент звернення за призначенням пенсії по втраті годувальника не було надано до Пенсійного фонду акт про причину смерті годувальника. В результаті перевірки було встановлено, що відповідач не повідомила, що причиною смерті годувальника був нещасний випадок на виробництві, а не загальне захворювання, тому при нарахуванні пенсії виникла переплата. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»умови призначення пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Оскільки в зазначений період з 19.06.2007 року по 31.07.2010 року ОСОБА_2 отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»виникла переплата у вказаному розмірі.
У судовому засіданні представники позивача просили суд у відповідності з ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та ч. 1 ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідачки суму переплати пенсії, оскільки відповідачка одержувала пенсію у більшому розмірі внаслідок недобросовісності.
Відповідачка та її представник позов не визнали, суду пояснили, що відповідачка отримувала пенсію у позивача за померлого годувальника. Вона дійсно заповнила бланк заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, проте цю заяву та документи до Управління Пенсійного фонду України здавала не вона, а працівник відділу кадрів шахти «Черкаська», на якій працював та був смертельно травмований годувальник, чоловік відповідачки. Про те, що вона повинна була надати в Управління Пенсійного фонду акт про нещасний випадок на виробництві їй не було відомо, їй про це ніхто не пояснив, в заяві про призначення пенсії також не зазначено про необхідність повідомлення Управлінню Пенсійного фонду про причину смерті годувальника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, свідків, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішень суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі та отримувала пенсію по втраті годувальника –чоловіка ОСОБА_4 - з 20.06.2007 року по 1.04.2010 року на неповнолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 01.04.2010 року пенсію по втраті годувальника отримує згідно заяви сама донька померлого, ОСОБА_3. Також встановлено, що пенсія була призначена та виплачувалася відповідачці відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»на підставі її заяви про призначення пенсії по втраті годувальника. Свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_4 на день смерті працював на шахті, був смертельно травмований на роботі, і документи для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 в управління Пенсійного фонду здавала вона. При цьому здала всі документи, які були зазначені в переліку, який надавало на шахту управління Пенсійного фонду. В трудовій книжці померлого було зазначено, що він звільнений з роботи у зв`язку зі смертю, а в особовій картці ф. Т.-2 зазначено, що він смертельно травмований. Про те, що до документів необхідно додавати копію акту про нещасний випадок на виробництві, працівники Пенсійного фонду ніколи не говорили. Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона приймала документи для призначення пенсії по втраті годувальника після смерті ОСОБА_4. Про те, що причиною смерті померлого був нещасний випадок на виробництві їй не було відомо, і за своїми посадовими обов’язками вона не зобов’язана перевіряти причину смерті померлого. Разом з тим, свідок ОСОБА_6 підтвердила, що в переліку документів, які додаються до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, який знаходиться на стенді в Управлінні Пенсійного фонду України, не зазначено акт про нещасний випадок на виробництві. Згідно наданих документів пенсію ОСОБА_2 було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»умови призначення пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачка не надала до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі акт про нещасний випадок на виробництві, в результаті чого їй була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та нею було незаконно отримано пенсію в загальній сумі 3381 грн. 96 коп..
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»«Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку». Суд вважає, що позивачем не доведена наявність умислу в діях відповідачки на отримання надмірної пенсії та зловживань в її діях при призначенні та отриманні пенсії. Пояснення позивачки про те, що вона сама не зверталася в управління Пенсійного фонду з документами для призначення пенсії і не здавала документи, а лише заповнила заяву про призначення пенсії по втраті годувальника та надала у відділ кадрів шахти ті документи, які з неї витребували, тобто копію паспорту, свідоцтво про народження доньки та про шлюб з померлим, нічим не спростовані. За таких обставин підстав для стягнення з відповідачки надмірно виплачених сум пенсії суд не вбачає. У відповідності зі ст.. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті суми пенсії, якщо вони виплачені юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки чи недобросовісності набувача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 1215 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 212,214 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В позові Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми 3381 грн. 96 коп. відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Слов`яносербський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.І. Кобзій