Машівський районний суд  Полтавської області

Справа № 2а-602/2011 рік

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

28 березня 2011 року. Голова Машівського районного суду Полтавської області Ряднина В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :   

у березні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що  він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України»на 2007 та 2008, в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та всупереч ст. 22 Конституції України, з 09.07.2007 року здійснював нарахування та виплату всупереч законодавства. Позивач просить визнати протиправною відмову відповідача в здійсненні перерахунку пенсії, зобов’язати його здійснити вказаний перерахунок та провести виплати з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року та зобов’язати здійснювати виплати в подальшому.

Відповідач у письмових запереченнях вказав не те, що УПФУ в Машівському районі адміністративний позов не визнає  оскільки стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  З огляду на це відповідач вважає, що з його боку не було допущено бездіяльності, про яку вказано в позові.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини та докази, приходить до наступного висновку:

встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого 03.06.1992 року і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З довідки відповідача вбачається, що з позивачу виплачувалася надбавка «дитині війни»в розмірі  49, 80 гривень.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що виплата підвищення до пенсії «дітям війни»у 2010 році здійснювалася на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в розмірі 49,8 гривень.

Разом з тим, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни»підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене,  суддя вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Виходячи зі змісту Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача.

Стосовно позовної вимоги про визнання відмови відповідача щодо виплати 30% підвищення до пенсії протиправною суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав доказів того, що він звертався до відповідача з відповідною заявою.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати підвищення до пенсії не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суддя дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

п о с т а н о в и в :                                          

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни –задовольнити частково.    

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року з урахуванням виплат, здійснених за цей період.     

В іншій частині позовних вимог - відмовити.                   

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений позивачем судовий збір в сумі  1,70 гривень.                                           

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

Постанова підлягає негайному виконанню.

Голова суду : (підпис)

Копія з оригіналом вірна

Голова Машівського районного суду                                                                                                В.М. Ряднина