СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 грудня 2007 року | Справа № 2-27/10672-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Кірєєв Д.В., дов. № 13 від 26.11.07,
відповідача: Рибалко Ю.Л., дов. № 6515/9/10 від 05.04.06,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 27 вересня 2007 року по справі № 2-27/10672-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Актау" (вул. Більшовицька, буд. 24, кв.56,Сімферополь,95001)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року у справі № 2-27/10672-2007А позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Актау” до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, задоволено. Постановлено визнати нечинним податкові повідомлення-рішення відповідача №0000262200/0 від 01.03.2007, №0000262200/1 від 20.04.2007, №00002622200/2 від 21.06.2007, № 0000262200/3 від 23.07.2007. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим по справі скасувати, у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю відмовити.
У судовому засіданні, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги вказуючи на законність та обґрунтованість постанови господарського суду Автономної Республіки Крим. Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.01.2007 по 15.02.2007 посадовими особами відповідача було здійснено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006.
В результаті перевірки було складено акт №999/23-2/31173327 від 23.02.2007.
Перевіркою було зроблено висновок про порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що виразилося в тому, що позивач не утримував податок з доходу з джерелом його походження з України отриманого нерезидентом –фірмою „CREDO Max L.L.C”( США ) у якості відсотків за надання кредиту, який у загальній сумі складає 38992,18 грн.
За наслідками вказаної перевірки працівниками відповідача складений акт перевірки від 23.02.2007 № 999/23-2/31173327 (далі –Акт перевірки), яким встановлені порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке виразилося в тому, що позивачем по справі “не утриманий податок з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом –фірмою „CREDO Max L.L.C” у якості відсотків за надання кредиту”. Не погодившись з висновками викладеними у акті виїзної планової документальної перевірки позивачем були спрямовані заперечення до на адресу відповідача № 11 від 27.02.2007.
Згідно отриманої від відповідача відповіді на заперечення від 01.03.2007 №12356/0/22-0 відповідач вказав, що висновки, які викладені у акті документальної перевірки у частині порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є обґрунтованими і відповідають вимогам діючого податкового законодавства України.
Далі, на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2007 року №0000262200/0. Згідно податкового повідомлення-рішення до позивача застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 77984,36 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 38992,18 грн., всього 116979,54 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000262200/0 від 01.03.2007 спрямував апеляційну скаргу на адресу відповідача.
Рішенням ДПІ в м. Сімферополі від 19.04.2007 №21235/10/25-0 податкове повідомлення-рішення №0000262200/0 від 01.03.2007 залишено без змін, апеляційна скарга позивача залишена без задоволення. Прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262200/1 від 20.04.2007 на ту же суму.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, та керуючись статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем була спрямована апеляційна скарга до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.
Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 20.06.2007 №1445/10/25-011 податкове повідомлення-рішення №0000262200/0 від 01.03.2007 було залишено без змін, апеляційна скарга позивача без задоволення. Також було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000262200/2 від 21.06.2007 на ту же суму.
Однак, позивач 25.06.2007 спрямував скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000262200/0 від 01.03.2007 до Державної податкової адміністрації України з проханням скасувати його.
Рішенням Державної податкової адміністрації України також залишене без змін податкове повідомлення-рішення №0000262200/0 від 01.03.2007 та рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 20.06.2007 №1445/10/25-021, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Актау” - без задоволення.
ДПІ в м. Сімферополі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000262200/3 від 23.07.2007, згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 77984,36 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 38992,18 грн., всього 116979,54 грн.
Розглянувши справу в межах апеляційної скарги відповідно статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
2 грудня 2003 року між позивачем і Фірмою „CREDO Max L.L.C” (Oklahoma, USA) (далі –Кредитор) був укладений Кредитний договір № 4/03UA (далі по тексту - Кредитний договір). Кредитний договір зареєстрований в НБУ шляхом видачі ГУ НБУ в Автономній Республіці Крим реєстраційного свідоцтва №213 від 10.12.2003 згідно вимог Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами грошових зобов'язань перед нерезидентами по залучених від нерезидентів кредитах, позиках в іноземній валюті, затвердженого ухвалою Правління НБ України №602 від 22.12.1999.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитор відкрив Позивачеві кредитну лінію для ведення господарської діяльності і поповнення оборотних коштів, а також на інші цілі, передбачені Статутом Товариства і не заборонені чинним законодавством України. Загальний ліміт кредитної лінії складає 1000000 доларів США 00 центів (пункт 1.2. Кредитного договору). Термін дії кредитної лінії до 2 грудня 2008 року (пункт 1.3. Кредитного договору). Позичальник (Позивач) за користування кредитними засобами сплачує Кредиторові 11 (одинадцять) відсотків річних (пункт 1.4. Кредитного договору). Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що Кредитор відкрив Позичальникові кредитну лінію на умовах терміновості, поворотності, платності і цільової спрямованості.
Порядок сплати відсотків на користь Кредитора передбачений підпунктом 3.4.4 Кредитного договору (відсотки сплачуються щомісячно). Пунктом 3.1.1 цього ж Договору передбачено право Кредитора за письмовою заявою Позичальника переносити терміни сплати відсотків за користування кредитними засобами.
Позивачу по справі нараховані відсотки за користування кредитом, отриманим від нерезидента, на користь нерезидента в загальній сумі 49816,67 долара США (эквівалент 259947,89 гривень).
Позивачем сплачено відсотків (у періоді, що перевірявся) за користування кредитом, отриманим від Кредитора нерезидента, –Фірми „CREDO Max L.L.C”, на користь нерезидента в загальній сумі 49816,67 долара США (эквівалент 259947,89 гривень).
Поте, колегія суддів зазначає, що утримання і сплата податку на дохід нерезидента Позивачем не проводилися по вказаним нижче підставам.
Згідно з підпунктом 7.1. розділу 7 Кредитного договору оподаткування доходів Кредитора у вигляді відсотків, що перераховуються Позичальником за договором, здійснюється, згідно статті 11 Конвенції між урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал, в державі резидентом якої є Кредитор.
Відповідно до підпункту 13.1 статті 13 Закону України № 283 які-небудь доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності оподатковуються в порядку і по ставках, визначеними цією статтею.
Пунктом 13.1. а) статті 13 вищезгаданого Закону визначено, що відсотки, які сплачуються нерезиденту, є доходом, отриманим нерезидентом з джерелом його походження з України.
У пункті 13.2 статті 13 Закону № 283 встановлено, що резидент, який здійснює на користь нерезидента яку-небудь виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів по ставці 15% (відсотків) від їх суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які вступили в силу. Вищезгадана норма є “посилочною” до норм міжнародних угод.
Конвенція між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал (далі–Конвенція) підписана 4 березня 1994 року, ратифікована Верховною Радою України 26 травня 1995 року, набула чинності 5 червня 2000 року. Тобто, Конвенція на дату укладення Кредитного договору між Позивачем і Кредитором, вступила в силу.
Відповідно до пункту 1 статті 1 вищевказаної Конвенції положення Конвенції застосовуються до осіб, які є резидентами одного або декількох Договірних Держав. Отже, положення Конвенції обов'язкові для застосування до Позивача і Кредитора.
Відповідно до пункту 1.16. статті 1 Закону № 283 нерезидентами є юридичні особи з місцем знаходження за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Резидентом Договірної Держави є яка-небудь особа, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в нім на підставі свого місця розташування (пункт 1 статті 4 Конвенції).
Конвенція і Закон України № 283 передбачають два критерії (ознаки) для підтвердження факту нерезидентства юридичної особи, а саме: місце знаходження (розташування) за межами України і підпорядкованість (факт створення юридичної особи і здійснення своєї діяльності згідно законодавства іншої держави) іншій державі. Місце розташування нерезидента –Фірми „CREDO Max L.L.C” (Oklahoma, USA), а також факт нерезідентства вказаної фірми, тобто підпорядкованість її США підтверджується наступними документами (які були представлені позивачем відповідачеві при проведенні перевірки):
- оригіналом Сертифікату належного стану внутрішньої компанії з обмеженою відповідальністю, підписаного Державним секретарем Штату Оклахома в м. Оклахома-ситі 14.12.2004 і завіреного великою печаткою штату Оклахома в м. Оклахома-ситі, згідно якого: „CREDO Max L.L.C” є компанією з обмеженою відповідальністю, належним чином створеною, яка діє згідно законам штату Оклахома, і, згідно записам цього офісу, знаходиться у доброму спроможному стані;
- Оригінал Аффідевіта, підтверджуючого той факт, що 22 березня 2002 року виданий сертифікат про державну реєстрацію „CREDO Max L.L.C”;
- Оригінал Статуту Організації „CREDO Max L.L.C”, зареєстрованого 26 березня 2002 року з вказівкою адреси головного офісу в США: 217 №. Гарвей, Оклахома-ситі, Оклахома, 71302;
Стаття 11 Конвенції регламентує порядок оподаткування відсотків, а саме: “Відсотки, які виходять і фактично належать резидентові Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій Державі. Колегія суддів вказує, що вказана норма міжнародного договору (Конвенції) встановлює превентивне правило про те, що дохід з джерелом його походження з України, отриманий нерезидентом (Кредитором), оподатковується в Державі нерезидента. Отже, податок на дохід нерезидента повинен утримувати і сплачувати сам нерезидент.
Тоді як стаття 18 Закону № 283 закріплює спеціальні правила. Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону України № 283 встановлено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
У статті 17 Закону України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 року (що діє в період нарахування і сплати відсотків, втратив силу) закріплено, що якщо міжнародним договором України, ув'язненим у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтею 19 Закону України “Про міжнародні договори України” від 29.06.2004 року (закон, що діє) визначено, що якщо міжнародним договором України, який вступив в силу в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо міжнародним договором України, ратифікованою Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, які містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналіз вищезгаданих правових норм дозволяє зробити висновок про те, що норми міжнародного права мають пріоритет над нормами законодавства України, у тому числі і законодавства з питань оподаткування.
Позивач при нарахуванні і сплаті відсотків за користування кредитними засобами нерезидента з метою недопущення ухилення від оподаткування доходів нерезидента керувався нормами міжнародного права, закріпленими у вищезгаданій Конвенції.
Колегія суддів критично ставиться о посилань відповідача на те, що Сертифікат належного стану внутрішньої компанії з обмеженою відповідальністю „CREDO Max L.L.C” не відповідає вимогам п.4 Порядку звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними угодами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Ухвалою КМУ № 470 від 6 травня 2001 року, оскільки міжнародні норми, Закріплені в Конвенції, не передбачають обов'язкового надання довідки або іншого документа, складеного по встановленій формі, для підтвердження факту нерезидентства і для звільнення відповідної особи від оподаткування доходів.
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності своїм листом від 07.07.2000 року № 06-10/451 “Про підтвердження резидентності” дав роз’яснення, що установчі документи нерезидента, які легалізовані у встановленому законом порядку, вважаються підтвердженням розповсюдження юрисдикції на нерезидента згідно з Конвенцією між Урядом України и Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень з податків на прибуток та капітал.
Крім того, Вищий адміністративний суд України, розглядаючи адміністративну справу № К-9836/06, у якої податкові правовідношення, які розглядалися і були предметом спору є аналогічними тим правовідношенням, які виникли між позивачем та відповідачем, чітко вказав на наступне, що наявні в матеріалах справи документи, у т.ч. довідка (сертифікат) спроможного стану внутрішньої компанії), які досліджено належним чином судом першої інстанції, є, на думку судової колегії, належним доказом нерезиденства фірми „CREDO Max L.L.C” та факту здійснення нею своєї господарської діяльності відповідно до Законів США.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, тоді як постанова господарського суду Автономної Республіки Крим має бути залишена без змін.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року у справі № 2-27/10672-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут