Справа  № 2-1947/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 року  Ізмаїльській міськрайонний суд  Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

              при секретарі – Горбуновій Х.М.,

   за участю сторін:  представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Суворівської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно, –

                                                         ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, мотивуючи тим, що нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивачу необхідно було протягом шести місяців із дня смерті спадкодавця подати в Ізмаїльську державну нотаріальну контору Одеської області заяву про прийняття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача Суворівської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області до суду не з’явився, про день, місце, час слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення проводиться в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.          

Вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, що підтверджено рішенням виконавчого комітету Суворівської селищної ради Ізмаїльського району № 888 від 31.07.1996 року  та свідоцтвом про право власності № 419 від 24.12.2010 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.01.2001 року, виданого Суворівською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно,  до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Суворівської селищної ради Ізмаїльського району 15.09.1997 року, ОСОБА_4 заповідала усе належне їй на день смерті майно – ОСОБА_2.

Осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині, незалежно від змісту заповіту відповідно до ст. 535 ЦК УРСР (1963 року), немає.

Відповідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року – спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Суворівської селищної ради Ізмаїльського району від 01.11.2010 року за № 2801, тобто вважається таким, який фактично прийняв спадщину.

Письмовою відповіддю Ізмаїльської державної нотаріальної контори від 28.10.2010 року за № 2242/01-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивачу необхідно було протягом шести місяців із дня смерті спадкодавця подати в Ізмаїльську державну нотаріальну контору Одеської області заяву про прийняття спадщини.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,130,174,213-215 ЦПК України, ст. 525, 534, 535, 549 ЦК УРСР (1963 року) суд, –

                                                              ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Суворівської селищної ради Ізмаїльського району, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1– за померлою ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя