РІШЕННЯ

                                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                    Справа № 2-34/11

         23 березня 2011 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

                             головуючого судді  -   Дем’янченка С.М.

                             при секретарі -             Садошенко В.М.

                             представників відповідача-позивача ОСОБА_1,  прокурора Гайдар О.М.,                          

                             та представника за дорученням  ОСОБА_2         

                             представника     співвідповідача        за      зустрічним позовом ОСОБА_2,  

                             адвоката  ОСОБА_3                                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2   про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення  та зустрічного позову ОСОБА_1   до ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа ОСОБА_2,  треті особи  ОСОБА_6 приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області, орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області    про  визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

в с т а н о в и в:

           З позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що  вона  являється  власником квартири  АДРЕСА_1, яку придбала 27.04.2010 року у ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу.  Вище вказана квартира є власністю позивача, яка  зареєстрована  у визначеному ЦК України порядку  та згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. На даний час у вище вказаній квартирі  проживають без реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 На неодноразові письмові  звернення позивача ОСОБА_4    звільнити належну їй квартиру, висунуті позивачем після купівлі-продажу квартири, відповідачі не реагують, чим порушують її права як власника.

            В зв’язку з вище викладеним ОСОБА_4 звернулась з позовом до суду в якому просила суд   зобов’язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4   перешкод в користуванні належної  їй на праві приватної власності  квартирою АДРЕСА_1, шляхом забезпечення доступу до квартири. Виселити  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та належить на праві власності  ОСОБА_4.

            01.07.2010 року відповідач за первинним позовом ОСОБА_4-  ОСОБА_1  подав до суду  зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_2 про  визнання недійсним договору купівлі –продажу  квартири. В обґрунтуванні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що  він проживає, користується та володіє квартирою  на підставі  рішення Великобагачанського районного суду  Полтавської області від  30.03.2009 року. Вважає, що договір купівлі - продажу квартири є недійсним,  оскільки  порушує права та інтереси малолітньої особи, без наміру  створення правових наслідків, які обумовлювалися  правочином  і без дозволу органу опіки  та піклування. Позивач за зустрічним позовом  наполягає на тому, що договір є нікчемним і тому, що порушує публічний порядок, оскільки він порушує конституційний порядок,  грубо порушує право позивача за зустрічним позовом  на  користування житлом. Враховуючи  те, що останній в повному розумінні слова  знаходиться в безпорадному стані  і позбавлення права на житло і є  реальною загрозою його життю.  ОСОБА_1  зазначає, що квартира продана за  реально занижену ціну 66938 грн., що свідчить про ухилення сторін від сплати державного мита. Покупець  ОСОБА_4 жодного разу не поцікавилась  технічним станом квартири.

             Недійсним   договір купівлі –продажу квартири  роблять також помилкові , на його думку дії нотаріуса, що виражається у тому,  що  відсутні з органу опіки та піклування дозволу на продаж квартири, при укладенні договору не був притягнутий на стороні позивача  орган опіки та піклування,  у тексті договору  вказані неправдиві відомості. Крім  цього позивач наголошував, що задоволення позову ОСОБА_4 є реальною загрозою його життю.

          Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1  просив у зустрічному позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнати,  недійсним  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.04.2010 року укладеного між  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5, який посвідчений  приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 (реєстр №1237), зареєстрований в Дочірнім  комунальному підприємстві «Миргородтехінвентаризація»від 27.04.2010 року (номер правочину 3915581, номер витягу з реєстру 8481196),  застосувавши наслідки, передбачені законом, - двосторонню реституцію.

          Ухвалою   суду від 06.07.2010 року зустрічний позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 прийнятий до провадження і об’єднаний разом з первинним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення (а.с.50).

           Ухвалою суду від 12.01.2011 року по справі залучено в якості третіх осіб приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 та  орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області.   

          В судовому засіданні  представники відповідача   за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, прокурор Гайдар О.М., представник за дорученням ОСОБА_1,  ОСОБА_2,   співвідповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали, просили суд  відмовити в  задоволенні позову в зв’язку тим, що договір купівлі - продажу  спірної квартири є нікчемним та укладений з порушенням вимог Конституції України, ст.6 Європейської конвенції  по захисту  прав людини  і основоположних свобод, ПВС України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст.15-16,203,229 ЦК України.     Представник ОСОБА_1 прокурор Гайдар О.М., та представник за  дорученням ОСОБА_2, зустрічний позов ОСОБА_1  підтримали в повному обсязі, в своїх поясненнях посилались на обставини, що в ньому викладені і просили суд  визнати,  недійсним  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.04.2010 року укладеного між  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5, який посвідчений  приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 (реєстр №1237), зареєстрований в Дочірнім  комунальному підприємстві «Миргородтехінвентаризація»від 27.04.2010 року (номер правочину 3915581, номер витягу з реєстру 8481196),  застосувавши наслідки, передбачені законом, - двосторонню реституцію.  Відповідач за зустрічним позовом  ОСОБА_5 в судовому засіданні  09.03.2011 року  зустрічний позов   не визнав просив відмовити в його задоволенні в зв’язку з безпідставністю, а також  в зв’язку з тим, ОСОБА_1 по справі є неналежним позивачем, в подальшому в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява, про розгляд справи у його відсутність (а.с.237), третя особа приватний нотаріус  Миргородського міського нотаріального округу   Полтавської області ОСОБА_6 в судовому засіданні 09.03.2011 року заперечувала стосовно задоволення позову, в подальшому в судове засідання не з’явилась просила суд розглянути справу у її відсутність (а.с.235).  Третя особа ОСОБА_2 та її представник  адвокат ОСОБА_7 не заперечували стосовно задоволення зустрічного позову.   Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 в судові засідання не з’являлась, але від неї надійшли заяви, про  розгляд справи у її відсутність, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, у задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 просила відмовити в  повному обсязі (а.с.168,199).  Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову  ОСОБА_8 в  судове засідання не з’являвся, належним чином повідомлений, але від нього надійшло пояснення, яке приєднане до матеріалів справи   в якому він  позов ОСОБА_4 не визнав і просив суд відмовити в задоволенні позову  (а.с. 172–174).           

          Суд, заслухавши пояснення  осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, надані  на  засадах змагальності та диспозитивності, оглянувши в судовому засіданні    договір –купівлі продажу квартири АДРЕСА_1  та оригінали документів  на підставі яких він укладався, та всі докази в їх сукупності і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що первинний позов ОСОБА_4  до ОСОБА_1, ОСОБА_2   про усунення перешкод  в користуванню власністю та виселення  підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1  до ОСОБА_4,  ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним    договору купівлі - продажу  квартири  недійсним належить відмовити, виходячи з таких підстав.

         Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

        Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

        Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

        Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

          Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути  протиправно позбавлений права власності . Право приватної власності є непорушним.

          Згідно ст. 316 ЦК України, правом  власності є  право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Статтею  317 ЦК України визначено, що власникові належать    права володіння, користування та розпорядження  своїм майном. На зміст права власності  не впливають місце проживання власника  та місцезнаходження майна   

        Судом встановлено,  що  згідно дублікату договору дарування квартири   від 28.07.2004 року № 1442, який зареєстровано  в  електронному  реєстрі  прав власності на нерухоме майно 03.09.209 року,  Р№ 6626548, ОСОБА_1   подарував ОСОБА_5 квартиру за  АДРЕСА_1 (а.с.212,219-220).

        З рішення Великобагачанського районного суду  Полтавської області від 30.03.2009 року вбачається, що  ОСОБА_1  в задоволенні позову про визнання  недійсним договору дарування  квартири АДРЕСА_1 –відмовлено. Зобов’язано  ОСОБА_5  усунути перешкоди  в користуванні  квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1, а саме: зобов’язано  ОСОБА_5  підключити  в даній квартирі  електропостачання, телефон, усунути перешкоди  в користуванні водопостачанням  в квартирі та не чинити перешкод ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_2 в користуванні цим жилим приміщенням . В задоволенні зустрічного  позову ОСОБА_5  до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання  осіб такими,  що не мають  права користування житловим приміщенням та виселення - відмовлено (а.с.49).     

         27.04.2010 року  ОСОБА_5  уклав  з ОСОБА_4  договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1, який  посвідчено приватним нотаріусом Миргородської міської  нотаріальної контори ОСОБА_6 № правочину 3915581, та який зареєстровано 30.04.2010 року  в електронному реєстрі власності на нерухоме майно  Р№6626548 (а.с.4-6,221-222).  

        Під  час посвідчення нотаріусом   договору купівлі продажу вище вказаної квартири ОСОБА_4 (як покупець квартири)  письмово повідомляла приватного нотаріуса Миргородської міської нотаріальної контори ОСОБА_6  про той  факт, що  вона в шлюбі не перебувала  та ні з ким не проживала однією сім’єю без укладення шлюбу, грошові кошти  що витрачаються на придбання вище вказаної квартири  не є спільною сумісною власністю, і особи, які б могли  поставити питання  про визнання за ними  права власності на грошові кошти  відповідно до ст. 65,74,97 СК України відсутні (а.с.213).      

        ОСОБА_5, як  (продавець квартири) письмово повідомляв   приватного нотаріуса Миргородської міської нотаріальної контори ОСОБА_6, що немає  неповнолітніх та непрацездатних дітей, які б мали чи могли  мати право власності  чи право користування  відчужуваною ним  квартири  АДРЕСА_1  Зміст.  ч.6 ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про  основи соціального захисту  бездомних громадян і безпритульних дітей»… йому роз’яснені  (а. с. 217).

            З витягів  Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів  нерухомого майна від 27.04.2010 року, а також витягу з державного  реєстру обтяжень рухомого майна  про податкові застави від 27.04.2010 року вбачається, що  на квартиру АДРЕСА_1   заборон відчудження об’єктів нерухомого майна та обтяжень рухомого майна  інформація відсутня (а.с.215-216).

              Відповідно довідки  Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління від 27.04.2010 року №5444, ОСОБА_5 1971 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_1 один (а.с. 218).

               ОСОБА_9  ІНФОРМАЦІЯ_3  та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за місцем проживання матері в ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою вулиця АДРЕСА_2  24.04.2010 року (а.с.203).

                Відповідно до свідоцтва про  право на спадщину за законом   від 23.08.2001 року  вбачається, що  спадкоємцем на майно  ОСОБА_12, померлої  03.02.2000 року  є її дочка ОСОБА_2, яка проживає в селі Іващенки Миргородського району Полтавської області.  До складу спадкового мана  входить: земельна ділянка  розміром  0,7450 га, що знаходиться  в селі  Іващенки Миргородського району Полтавської області надана для обслуговування житлового  будинку, ведення особистого підсобного господарства (т.2, а.с.13).    

               З  повідомлень ОСОБА_4 від 30.04.2010 року та 07.05.2010 року,  вбачається, що  вона неодноразово, як власник  квартири повідомляла належним чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про усунення перешкод у  користуванні квартирою, оскільки останні проживають без дозволу власника, а також наголошувала на тому, що не мала намірів  укладати договору  найму її квартири (а.с.7-9).

              ОСОБА_4 народилася 17.08.1975 року і зареєстрована за адресою за адресою АДРЕСА_3 (а.с.10).

              Суд вважає,   що    ОСОБА_4  є законним власником  квартири АДРЕСА_1 Полтавської області   і має право  вимагати  від   відповідачів  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усунення перешкод  в користуванні спірною квартирою та  виселення останніх з квартири, незалежно від їх соціального статусу (ОСОБА_1 є інвалідом першої групи), оскільки  права ОСОБА_4 за первісним позовом захищені  чинним законодавством, а саме ст.ст. 16,386,391 ЦК України  і вона має право  вимагати усунення перешкод у здійсненні ними  права користування та розпорядження своїм майном.

               Крім цього   ст.383  ЦК ст. 150 ЖК України  визначено   права  власника квартири, які мають право використовувати  житло для власного проживання,  проживання членів сім’ї,   інших осіб  і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

                Відповідно до  ч.1 ст. 156 ЖК України, а також з урахуванням положень  ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника  житла, які проживають разом з ним в  квартирі, що йому належить , користуються жилими приміщеннями  в обсязі визначеному  відповідно до угоди з власником.

                 Суд приходить до висновку, що аналізуючи  зміст вказаних правових норм,  що право члена сім’ї власника квартири  користуватися цим житлом  існує лише за наявністю у власника права приватної власності на майно, тому  посилання обох співвідповідачів за первинним позовом   ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також їх представників на те, що вони мають право користуватися спірною квартирою відповідно до рішення  Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.03.2009 року після  укладення договору купівлі - продажу  вище вказаної квартири, а саме 27.04.2010 року,  суд оцінює критично. Виходячи з вище викладеного  суд вважає, що   незважаючи на те, що рішенням  Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.03.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право користуватись   квартирою АДРЕСА_1, але обсяг їх прав залежав  від виникнення у нового  власника квартири ОСОБА_4 права власності на квартиру (укладення  договору купівлі-продажу квартири 27.04.2010 року), а відтак припинення права власності ОСОБА_5 на вказану вище квартиру припинило  право на користування  квартирою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

                В ст. 1, Першого протоколу  до Конвенції  про захист  прав людини  і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року , відповідно до закону ; 475/97-ВР  від 17.07.1997 року  «Про ратифікацію Конвенції  про  захист  прав людини  і основоположних свобод 1950 року , першого протоколу  та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції»закріплені принципи непорушності  права приватної власності, який  означає  право особи  на безперешкодне користування  своїм майном  та закріплює  право  власника володіти, користуватися  і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд  учиняти  щодо свого майна будь-які угоди, відповідно  до закону  за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

             Як вбачається з матеріалів справи позивач  за первісним  позовом ОСОБА_4 неодноразово належним чином  повідомляла  співвідповідачів  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про добровільне  звільнення  квартири, не чинити  перешкод у користуванні  її власністю  та відсутністю наміру укладати    договір найму (а.с.7-9),  тому суд  приходить до  висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2   про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення повинні бути задоволені в повному обсязі.    

                Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про  визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири то суд вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.

                 Правочин може бути визнаний  недійсним   лише  з підстав, визначених законом , та із застосуванням  наслідків недійсності, передбачених законом    

                 Як  вбачається з зустрічного позову ОСОБА_1 він звернувся до суду з зустрічним позовом   про визнання договору - купівлі продажу недійсним   з підстав невідповідності  їх вимог закону, зокрема ст. 215 ЦПК України, яка встановлює  загальне правило  про те, що правочин є недійсним  у зв’язку з  недодержанням  у момент його вчинення сторонами, загальних вимог, які необхідні  для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України, а  саме:   спірна  квартира продана  за  заниженою ціною, покупець ОСОБА_4  жодного разу не поцікавилась технічним станом квартири, співвідповідач  за зустрічним позовом ОСОБА_5 й досі  зареєстрований в  спірній квартирі, при посвідченні договору купівлі - продажу квартири 27.04.2010 року, приватним нотаріусом не отримано дозволу органу –опіки піклування   на продаж квартири, орган опіки та піклування як посилається позивач  за зустрічним позовом  ОСОБА_1 не був залучений на його стороні, оскільки він є інвалідом першої групи (а.с.44), в даній квартирі мається заборгованість по комунальним послугам (а.с.45), у тексті договору-купівлі продажу вказані неправдиві відомості (п.5 вказано, що «щодо неї (квартири).., не укладено  будь-яких договорів… щодо користування з іншими особами».   

                З матеріалів справи  вбачається, що згідно дублікату договору дарування квартири   від 28.07.2004 року № 1442, який зареєстровано  в  електронному  реєстрі  прав власності на нерухоме майно 03.09.209 року,  Р№ 6626548, ОСОБА_1   подарував ОСОБА_5 квартиру за  АДРЕСА_1 (а.с.212,219-220).

              З рішення Великобагачанського районного суду  Полтавської області від 30.03.2009 року вбачається, що  ОСОБА_1  в задоволенні позову про визнання  недійсним договору дарування  квартири АДРЕСА_1 –відмовлено (а.с.49).     

                 27.04.2010 року  ОСОБА_5  уклав  з ОСОБА_4  договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1, який  посвідчено приватним нотаріусом Миргородської міської  нотаріальної контори ОСОБА_6 № правочину 3915581, та який зареєстровано 30.04.2010 року  в електронному реєстрі власності на нерухоме майно  Р№6626548 (а.с.4-6,221-222).  

            В договорі зазначено, що зміст ст.ст. 182,215-220,225,228-236,655-697 ЦК України,   ст. 57, 65 Сімейного Кодексу України, вимоги п. 7 Правил користування  приміщеннями житлових будинків, які затверджені Постановою кабінету  Міністрів України  від 08.10.1992 року № 572, вимогами ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,  ст. 12 Закону України «Про  основи соціального захисту бездомних громадян  і безпритульних дітей»,    сторонам роз’яснені, і  це  підтвердила  в судовому  засіданні   приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_6, якою  посвідчено цей договір.

             Відповідно до  ст. 655 ЦК  України,   за договором  купівлі - продажу   одна сторона (продавець) передає або зобов’язує  передати майно  (товар)  у власність другій стороні (покупцеві), а покупець  приймає  або зобов’язується прийняти  майно (товар) і сплатити за нього  певну грошову суму.

             Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу …житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається  у письмовій формі  і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.   

             Судом  встановлено, що   при  укладенні   і  посвідченні  договору  купівлі продажу квартири,  що  знаходиться  по АДРЕСА_1  між ОСОБА_1 та ОСОБА_5   27 квітня 2010  року,  дотримані  вимоги  ст.ст. 203, 210  ЦК  України, при огляді в судовому засіданні договору-купівлі продажу та оригіналів документів, на підставі яких він був посвідчений,  будь-яких порушень при  посвідченні  договору купівлі - продажу   зі сторони приватного нотаріуса   Миргородської міської нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_6  судом також не встановлено.

               В зв’язку з вище викладеним та приймаючи  те, що  при  укладенні  і  посвідченні  договору з однієї сторони  ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_13 (покупець)  з іншої сторони діяли добровільно  і перебуваюли при здоровому розумі  та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з приписами  цивільного законодавства, що регулюють  укладений  ними правочин і  бажали   цього, на час винесення рішення суду претензій один до одного  стосовно договору купівлі-продажу квартири не мають тому суду відсутні підстави  визнавати його недійсним.

              Що стосується посилань позивача за зустрічним позовом,  а відповідача    за первинним позовом  ОСОБА_1 та його представників,  що спірна  квартира продана  за  заниженою ціною, покупець ОСОБА_4  жодного разу не поцікавилась технічним станом квартири, співвідповідач  за зустрічним позовом ОСОБА_5 й досі  зареєстрований в  спірній квартирі, при посвідченні договору купівлі продажу квартири 27.04.2010 року, приватним нотаріусом не отримано дозволу органу –опіки піклування   на продаж квартири, орган опіки та піклування як посилається позивач  за зустрічним позовом  ОСОБА_1 не був залучений на його стороні, оскільки він є інвалідом першої групи, в даній квартирі мається заборгованість по комунальним послугам, у тексті договору-купівлі продажу вказані неправдиві відомості «п.5 вказано, що «щодо неї (квартири).., не укладено  будь-яких договорів… щодо користування з іншими особами» то суд їх оцінює критично   оскільки вони спростовуються  матеріалами справи які досліджені в судовому засіданні.

              Будь-яких інших належних доказів на підтвердження заявленого зустрічного позову ОСОБА_1   до ОСОБА_4, ОСОБА_5    про  визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, ним суду не подано.

           На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 201-210, 316,317,383,386, 391, 405, 655-662 ЦК України, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 3,10,11,57,58,60,79,88,212-215 ЦПК України, ст. 1, Першого протоколу  до Конвенції  про захист  прав людини  і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року , відповідно до закону ; 475/97-ВР  від 17.07.1997 року  «Про ратифікацію Конвенції  про  захист  прав людини  і основоположних свобод 1950 року , першого протоколу  та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», суд, -

                                                                    в и р і ш и в:

Позов  ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2   про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення –задовольнити.

Зобов’язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4   перешкод в користуванні належної  їй на праві приватної власності  квартирою АДРЕСА_1, шляхом забезпечення доступу до квартири.

Виселити  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та належить на праві власності  ОСОБА_4.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1   до ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа ОСОБА_2,  треті особи  ОСОБА_6 приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області, орган опіки та піклування Миргородської міської ради Полтавської області    про  визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити.    

          Скасувати  заходи забезпечення позову про накладення  арешту на квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_4   на підставі договору купівлі  - продажу  від 27.04. 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу  ОСОБА_6, зареєстрованого 30.04.2010 року, номер запису 316 в книзі 38,   в  реєстрі права власності на нерухоме майно в дочірному підприємстві  «Миргородтехінвентаризація»,  що були застосовані на підставі  ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області  від 23.03.2011 року, змінену ухвалою Апеляційного суду Полтавської області 15 жовтня  2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4  судові витрати:  8  (вісім) грн. 50 коп. судового збору, що стосується стягнення судового збору з ОСОБА_1  то він не підлягає стягненню, оскільки останній звільнений від оплати  судового збору.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_1  на користь ОСОБА_4  судові витрати:  37   (тридцять сім ) грн.,  оплату  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Великобагачанським районним судом  Полтавської області: одержувач УДК у Великобагачанському районі  ЗКПО 34698275,  р/р 31211259700013, в ГУДК  України в Полтавській області, МФО 831019, призначення платежу  22050000.     

      Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                   Суддя-