Справа № 2-176/11   

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         17 лютого 2011 року  Приморський  районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді - Кравчук Т.С.                                                                        

при секретарі  - Лахматовій С.В.                                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ Фірма «Александр-Н»про стягнення суми заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року позивачка  ОСОБА_3 звернулася  до  суду  з  позовом  до ОСОБА_2, ТОВ Фірма «Александр-Н», яким просить стягнути зі  ОСОБА_2  на свою користь  суму заборгованості  за угодою про наміри укласти правочин від 23.09.2010 року у розмірі 40 000,00 гривень,  стягнути з ТОВ Фірми «Александр-Н»на свою користь  грошову суму у розмірі 16 000,00  гривень та суму судових витрат. Позивачка посилається  на те, що  23.09.2009 року, вона уклала договір з ТОВ Фірма «Александр-Н», в особі ОСОБА_4, за умов якого доручила відповідачу ТОВ Фірма «Александр-Н»здійснити комплекс послуг, направлені на пошук об’єкта нерухомості, відповідно до вимог замовника.

Позивачка  зазначила, що умови укладеного договору виконала у повному обсязі шляхом внесення у касу відповідача ТОВ Фірма «Александр-Н»грошової суми у розмірі 16 000,00  гривень, що еквівалентно 2 000,00  доларів США,  виходячи з курсу  8,00 гривень за 1 долар США, проте, вибравши об’єкт нерухомості, який виконавець їй підібрав, а саме: квартиру  АДРЕСА_1, відповідач ТОВ Фірма «Александр-Н»в подальшому не виконав своїх  зобов’язань за Договором.

Позивачка обґрунтовує  позовні вимоги ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов’язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів, ст.ст. 526, 629 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У  судовому  засіданні  позивачка та її представник  підтримали  заявлені  позовні  вимоги  в  повному  обсязі  й  просять  суд  задовольнити  позов.   

Представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив у задоволені позову відмовити, заперечення обґрунтовував наступними обставинами: позивач відповідно до угоди від 23.09.2009 року про видачу завдатку для укладення договору зі ОСОБА_2 отримала завдаток у розмірі 40 000,00 гривень;  27.11.2009 року представник ОСОБА_1,  який діяв на підставі доручення - ОСОБА_5,  просила продовжити строк угоди для укладення договору купівлі-продажу до 15.12.2009 року з причини відсутності повної суми, необхідної для укладення договору купівлі-продажу. Правочин купівлі-продажу нерухомого майна, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 не відбувся з вини позивача, відповідно до ст. 571 ЦК України порушення зобов’язань виникло з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Відповідно п. 3.2. угоди  про видачу завдатку від 23.09.2009 року  передбачено, що у разі відмові покупця від укладення угоди договору купівлі-продажу нерухомого майна, завдаток покупцеві не повертається.

Представник ТОВ Фірма «Александр-Н»,  до судового засідання не з’явився про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив, відповідно до ст.169 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у ній даних чи доказів.  

Представником ТОВ Фірма «Александр-Н»були надані до суду письмові пояснення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 сама порушила умови укладеного договору, не з’являючись на  посвідчення  договору купівлі-продажу, а відтак, завдаток відповідно до ст.571 ЦК України не повертається, та просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає|лічить|, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2009 року ОСОБА_1  уклала договір  (далі по тексту –Договір) з ТОВ Фірмою «Александр-Н», в особі ОСОБА_4, за умовами якого вона, як замовник послуг, доручила відповідачу ТОВ Фірмі «Александр-Н» здійснити комплекс послуг, направлених  на пошук квартири, а  ТОВ Фірма  «Александр-Н», як  виконавець, здійснює дії по пошуку  об’єкта нерухомості, згідно вимог замовника.

        Умови зазначеного договору позивачка виконала в повному обсязі шляхом внесення у касу відповідача - ТОВ Фірми «Александр-Н»грошової суми у розмірі 16 000,00 гривень, що на день укладення договору було еквівалентно  2 000,00  доларів США,   виходячи  з  курсу  8,00 гривень за 1 долар США.    

        Відповідачем ТОВ Фірма «Александр-Н»було підібрано ОСОБА_1 об’єкт нерухомості, а саме:   квартиру АДРЕСА_1.  

        Крім того, 23 вересня 2009 року, між ОСОБА_1 та відповідачкою  ОСОБА_2 в присутності представника ТОВ Фірма  «Александр-Н»,  було укладено Угоду (далі по тексту –Угода), за умовами якої відповідачка ОСОБА_2 отримала від неї  аванс  у розмірі 5 000,00   доларів США, що в еквіваленті складає  40 000,00  гривень, виходячи  з  курсу  8,00 гривень за 1 долар США.    

        Сума авансу  у розмірі  40 000,00 гривень  була сплачена ОСОБА_1 в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1. Згідно п.1.1. Угоди вартість квартири була визначена у розмірі 60000,00  доларів США, з  яких  еквівалент 55 000,00  доларів США  ОСОБА_1 повинна була сплатити в день нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.   

        За умовами даної угоди відповідачка ОСОБА_2 зобов’язалася укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу даного об’єкту нерухомості та посвідчити цей договір нотаріально до 26 листопада 2009 року. Судом з’ясовано, що відповідачі не повідомили ОСОБА_1  конкретну дату,  час та  місце (нотаріальну контору) укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу не уклали, при цьому суму авансу у розмірі 5 000,00  доларів США, що еквівалентно  40 000,00 гривень,  позивачці не повернули.

        З огляду  на те, що  відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, суд дійшов наступного висновку.  

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Таким чином,   стягнення  подвійної суми  завдатку в порядку ст. 571 ЦК  застосовується у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались.

Оскільки договору купівлі-продажу майнових прав, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону, між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 укладено не було, а сторони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, суд дійшов висновку, що сума   у|в,біля| розмірі 40 000,00 гривень, сплачена позивачкою в  рахунок вартості| квартири,  є авансом і підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 000,00 гривень.   

Щодо вимог позивачки про стягнення з ТОВ Фірми «Александр-Н»на її користь грошової  суми у розмірі 16 000, 00  гривень, суд вважає їх безпідставним, оскільки як вбачається з п.1.1. розділу «Предмет договору»Договору №619 від 23 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Фірми «Александр-Н», «Замовник»доручає «Виконавцю»здійснити комплекс заходів, направлених на пошук квартири (дома), необхідного «Замовнику»для особистих потреб, а «Виконавець»приймає дії по пошуку об’єкту нерухомості, згідно вимог «Замовника». Відтак, суд вважає, що відповідач ТОВ Фірма «Александр-Н»виконав у повному обсязі умови укладеного договору з позивачкою,  підібрав їй об’єкт нерухомості, а саме:   квартиру АДРЕСА_1, а тому  правомірно отримав від неї оплату за свої послуги.

 Відповідно до ст.88 ЦПК України суд присуджує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті державного мита в сумі 560,00 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6,570,571 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за угодою про намір укласти правочин від 23 вересня 2010 року у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень , витрати по сплаті державного мита в розмірі 560 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, а всього 40680 гривень..

В інших частинах позовних вимог відмовити.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.  

Суддя: