СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 грудня 2007 року | Справа № 2-15/3427-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Каршієва А.Б., дов. № 40 від 01.11.2007 р. (Колективне підприємство "Будівельне управління № 2");
позивача: Єфанов С.Б., директор (Колективне підприємство "Будівельне управління № 2");
відповідача: не з'явився (Підприємство "Укргеохім");
розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Будівельне управління № 2" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 22 жовтня 2007 року у справі №2-15/3427-2007
за позовом Колективного підприємства "Будівельне управління № 2" (вул. Тургенєва, 20,Сімферополь,95017)
до Підприємства "Укргеохім" (вул. Жуковського, 14, оф.11,Сімферополь,95011)
про стягнення 12637,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-15/3427-2007 у задоволені позову Колективного підприємства “Будівельне управління № 2” до Підприємства “Укрегеохім” про стягнення 12637,41 грн. відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим актом, Колективне підприємство “Будівельне управління № 2” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, котрим задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а саме:
- з актів від 18.03.2004 р. та 27.04.2004 р. вбачається, що майно зі складу позивача відповідачем вивозилося двічі, при цьому на складі позивача залишилось майно відповідача;
- стаття 785 Цивільного кодексу України, не містить в собі умов зміни розміру вказаної неустойки за домовленістю сторін, а тому, при настанні умов, вказаних у статті 785 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати сплату встановленою законом неустойки;
- вимоги позивача про звільнення орендованого приміщення є законним та обґрунтованим. Перехід права власності на вказане майно не звільняє відповідача від вказаного зобов’язання.
Відзив на апеляційну скаргу від Підприємства “Укрегеохім” на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходив.
В судове засідання призначене на 11 грудня 2007 року представник Підприємства “Укрегеохім” не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки судовій колегії не відомі.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
01 січня 2003 року між Колективним підприємством “Будівельне управління № 2” (далі – Орендодавець) та Підприємством “Укрегеохім” (далі –Орендар) був укладений договір оренди складу (далі –Договір оренди).
Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар отримує в користування приміщення загальною площею 100 кв.м., котре розташоване за адресою: вул. Монтажна 11, місто Сімферополь.
Згідно із пунктом 1.3 Договору оренди строк оренди встановлюється з моменту підписання Договору, а саме з 01 січня 2003 року до 31 грудня 2003 року.
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 Договору оренди оплата призводиться у національній валюті України та складає 3 грн. 62 коп. з НДС за 1 кв.м. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця до 5-го числа місяця, наступного за звітним відповідно до виставленого розрахунку або за 2, 3, .... 6 и т.д. місяців однією сумою.
Пунктом 6.1 Договору оренди встановлено, що Орендатор у випадках внесення орендної плати несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачує пеню у розмірі подвійної ученої ставки НБУ, за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 6.2 Договору оренди, Орендатор зобов’язується повернути орендоване приміщення у належному стані з урахуванням нормального зносу.
Однак як вбачається з матеріалів справи, відповідач на момент подачі позову не звільнив орендоване приміщення, по акту не передав, та фактично приміщення знаходиться у користуванні відповідача.
Вказаний факт підтверджується актами від 18.03.2004 р. та 27.04.2004 р. з яких вбачається, що на складі котре розташоване за адресою: вул. Монтажна 11, місто Сімферополь, залишилося майно Підприємства “Укрегеохім”.
Вказані обставини явилися підставою для звернення Колективного підприємства “Будівельне управління № 2” до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
У позовні заяві (з уточненнями та доповненнями) позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 24616,00 грн. за період користування приміщеннями з 01.01.2004 р. по 30.10.2006 р. та звільнити займане приміщення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-15/3427-2007 у задоволені позову відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємством “Укрегеохім” не виконано обов’язку, передбаченого пунктом 6.2 Договору оренди, а саме, щодо повернення орендованого майна.
Факт не повернення орендованого приміщення підтверджується актами від 06.02.2004 р., 18.03.2004 р. та 27.04.2004 р. з яких вбачається, що на складі котре розташоване за адресою: вул. Монтажна 11, місто Сімферополь, залишилося майно Підприємства “Укрегеохім”.
Пунктом 1.2 Договору оренди передбачено, що вказані приміщення надаються Орендатору для використання під склад.
Отже, факт знаходження майна у орендованих приміщенням, підтверджує те, що відповідач продовжує їх використовувати під склад.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 24616,00 грн. за період користування приміщеннями з 01.01.2004 р. по 30.10.2006 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині звільнення орендованого приміщення не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом для встановлення належності права власності на майно, розташоване за адресою місто Сімферополь, вул. Монтажна, 11, був направлений запит до КРП «Сімферопольського МБРТІ».
Так згідно отриманої відповіді вих. № 27785/23 від 17.10.2007 р. за Колективним підприємством «Будівельне управління № 2»було зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна (виробнича база) загальною площею 2140,5 кв. м по вул.. Монтажній, 116 в м. Сімферополі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2005 р.
Згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.10.2006 р. реєстр № 5655, Колективне підприємство «Будівельне управління № 2»продало зазначений об'єкт нерухомого майна.
Отже, на момент звернення до суду позивач Колективне підприємство «Будівельне управління № 2»не є власником приміщень по вул. Монтажній, 116 у місті Сімферополі.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі —підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Оскільки встановлено, що Колективне підприємство «Будівельне управління № 2»не є власником приміщень по вул.. Монтажній, 116 у м. Сімферополі, то відповідно не має порушеного права, а отже не має підстав для звернення до суду з вимогою про зобов'язання підприємства «Укргеохім»вивезти його майно у вигляді залізних бочок з території Колективного підприємства «Будівельне управління № 2»а саме з бази, яка знаходиться за адресою : м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 11.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині звільнення орендованих приміщень.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення у справі прийнято при не правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим вимоги Колективного підприємства “Будівельне управління № 2”, викладені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Колективного підприємства “Будівельне управління № 2” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-15/3427-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позовні вимоги задовольнити частково.
5. Стягнути з Підприємства “Укрегеохім” на користь Колективного підприємства “Будівельне управління № 2” неустойку у розмірі 24616,00 грн. за період користування приміщеннями з 01.01.2004 р. по 30.10.2006 р.
6. В іншій частині позову відмовити.
7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко