Справа № 2-275 / 2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 березня 2011 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                         Громової І.Б.,

при секретарі:                                                  Гаврюшиній В.І.

За участю представника  відповідача          ОСОБА_1

За участю представників 3-х осіб                    ОСОБА_2,

                                                                      ОСОБА_3,

                                                                      ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України по земельних ресурсах в Запорізькій області до ОСОБА_5, треті особи: Запорізька регіональна філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Комітеті України по земельним ресурсам, Лисогірська сільська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №601492, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року прокурор Запорізького району Запорізької області звернувся до Запорізького районного суду з цивільним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України по земельних ресурсах в Запорізькій області до ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №601492.

В своєму позові позивач зокрема вимагає: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №601492, виданий на ім’я ОСОБА_5; зобов’язати Запорізьку регіональну філію ДП “Центр ДЗК” при Комітеті України по земельним ресурсам скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №601492, виданий на ім’я ОСОБА_5; забезпечити виконання позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, право власності на яку належить ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №601492.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що 30.04.2010 року до прокуратури Запорізького району  надійшло колективне звернення мешканців Лисогірської сільської ради Запорізького району з приводу  порушення їх права на користування земельними ділянками, які були виділені їм та з 90-х років перебували в користуванні. Прокуратурою Запорізького району було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства  України при наданні земельних ділянок у власність громадян на території Запорізького району та при прийнятті рішень органами державної влади та місцевого самоврядування. В ході проведення перевірки прокурором встановлено, що розпорядженням голови Запорізької державної  адміністрації № 579 від 16.03.2010 р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки на території земель Лисогірської сільської ради»затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, зокрема ОСОБА_5 площею 2,00 га ріллі на території земель запасу Лисогірської сільської ради Запорізького району, розташованих за межами насаленого пункту. Пунктом 2 розпорядження земельну ділянку передано у власність ОСОБА_5 Прокурор вважав, що вказане розпорядження винесене з порушенням вимог земельного законодавства та повинно бути скасоване, тому що вивчивши проект відведення у власність земельних ділянок прокурор визначив, що довідка про ґрунти земельної ділянки, що є в матеріалах проекту, не містить відомостей про їх агровиробничу групу. Відповідно до матеріалів передачі земель в колективну власність КСП «Лисогірське», ґрунти земельної ділянки частково  належать до агровиробничої групи 60г (особливо цінні землі). Проект землеустрою не проходив обов’язкової державної експертизи, а на підставі ч. 8 ст. 118 ЗК України, у разі коли така державна експертиза обов’зкова, погоджений проект подається комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Але проект відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Лисогірської сільської ради в контурі № 63 не проходив обов’язкової землевпорядної експертизи та не отримував її позитивного висновку. Прокурором Запорізького району було внесено протест на вказане розпорядження, який було задоволено. Крім того, прокурор в обґрунтування позову зазначив, що земельна ділянка тривалий час перебувала в користуванні мешканців Лисогірської сільської ради. 21.03.1991 року рішенням сесії Лисогірської сільської ради Запорізького району № 2 вирішено надавати громадянам мешканцям с. Лисогірка земельні ділянки на полях радгоспу для індивідуального будівництва. 21.03.2001 року на сході громадян, який є формою самоврядування, було розглянуто питання використання земельних ділянок громадянами для ведення городництва, сінокосіння, тощо та вирішено залишити городи в користуванні громадян. В подальшому громадяни зверталися до Запорізької районної державної адміністрації з приводу набуття права власності на земельні ділянки, але їх звернення не були вирішені про суті. Прокурор в позові зазначає, що вважає, що надання земельних ділянок особам, що не мешкали на території сільської ради, не обробляли цю землю як городи є несправедливим. Тому прокурор визначив осіб, що залучені в якості третіх осіб, та вважає  їх права порушеними.

В процесі розгляду справи прокурор не змінив підстави та обґрунтування свого позову. Наполягав на розгляді спору на підставі норм земельного законодавства, та вважає свої доводи та докази допустимими та доведеними.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали та вважають їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Проект землеустрою, затверджений розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 16.03.2010 №579, відповідно якого відповідачу було передано у власність земельну ділянку за рахунок земель запасу Лисогірської сільської ради Запорізького району не належить до об’єктів обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації, оскільки ґрунти земельних ділянок, запроектованих до відведення не належать до особливо цінних, що співпадає з офіційною позицією Запорізького державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції Міністерства аграрної політики України. У матеріалах затвердженого проекту землеустрою містяться Матеріали агрохімічного обстеження ґрунтів, видані Запорізьким державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції Міністерства аграрної політики України. У відповідних матеріалах чітко зазначено, що запроектовані землі відносяться до земель низької якості (клас якості V11, бал бонітету 30-40). Крім-того, у складі зазначених матеріалів містяться агрохімічні паспорта кожного поля (земельної ділянки), запроектованих до відведення.          Відповідно до зазначених паспортів, ґрунти всіх запроектованих до відведення земельних ділянок, відносяться до чорноземів звичайних мало гумусних, слабо змитих, піщано середньо суглинкових. Такі ґрунти не зазначені в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245.

Зазначена позиція повністю підтверджується Довідкою, виданою Запорізьким обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 27.04.2010 №108, яка підтверджує, що відведені землі відсутні в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245.

Крім-того, на вимогу позивача від 08.09.2010 № 5525- вих. 10 на адресу керівника Запорізького державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції щодо надання інформації стосовно підготовки вищезазначеної довідки від 27.04.2010 №108, Запорізький державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Міністерства аграрної політики України у своєму листі від 13.09.2010 №289 в черговий раз підтвердив, що ґрунти земельних ділянок, переданих у приватну власність громадянам ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15 (кадастрові номери: 2322184900:01:002:0082, 2322184900:01:002:0084, 2322184900:01:002:0081) відносяться до земель низької якості (клас якості V11, бал бонітету 30-40, агровиробнича група шифру 065), які відсутні в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245.

Оскільки, проект землеустрою, не передбачав відведення земельних ділянок із особливо цінних земель, а також не належав до інших об’єктів, що підлягають обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації –прийняття рішення про його затвердження не потребувало обов’язкової наявності висновку відповідної експертизи. Відповідна обставина підтверджується також листом відділу Держкомзему у Запорізькому районі від 26.05.2010 №01-12/691 у якому констатується –“... підстав для направлення зазначеного проекту для проходження обов’язкової державної землевпорядної експертизи та одержання її позитивного висновку –не було, оскільки він не відноситься до об’єктів обов’язкової державної експертизи, визначених у ст. 9 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”.

Отже, затвердження зазначеного проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_14 на території земель Лисогірської сільської ради без наявності висновку державної експертизи землевпорядної документації –відповідало вимогам чинного земельного законодавства.

Крім-того, представник відповідача зазначив, що протест прокурора Запорізького району на розпорядження від 16.03.2010 №579 було внесено та задоволено в порушення процедури розгляду та задоволення прокурорських протестів.

Те саме стосується і дій Запорізької районної державної адміністрації, яка всупереч встановленого порядку задовольнила повторний протест. Отже, відповідач зазначає, що скасування вищезазначеного розпорядження відбулося всупереч порядку та способу встановленого закону.

Відповідач та його представник категорично зазначили, що про порушення прав мешканців Лисогірської сільської ради на користування землею у контурі №63 Плану меж земельної ділянки Лисогірської с/р (2002-02-М3) у зв’язку із передачею земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_5 відповідно до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 16.03.2010 №579 - стверджувати взагалі не можна. Адже, право зазначених громадян щодо користування відповідними землями ніколи офіційно не набувалося, а отже і не могло бути порушеним. Здійснення городництва мешканцями с. Лисогірка у контурі №63 відповідно до Плану меж земельної ділянки Лисогірської с/р (2002-02-М3 відбувалося самовільно без наявності будь-яких дозволів.

У Запорізької райдержадміністрації не було жодних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту їх відведення ОСОБА_5, який звернувся з відповідними заявами (клопотаннями), підготовленими чітко із дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Лисогірська сільська рада у своєму листі від 18.05.2010 №01-12/361 підтвердила, що городництво на відповідних землях здійснювалося самовільно.

З зазначеною позицією у своєму листі від 14.05.2010 №08-Ко-0139-2 погоджується Запорізька районна державна адміністрація, зазначаючи, що городництво на відповідних землях фактично здійснювалося самочинно.

Будь-яких рішень щодо надання земель контуру №63 для ведення городництва Запорізькою районною державною адміністрацією, що була розпорядником земель запасу державної власності, зазначених у контурі №63 –не приймалося.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №601492, виданого на ім’я  ОСОБА_5 та зобов’язання його скасувати не відповідають положенням діючого законодавства та не можуть бути задоволеними.

Законом встановлено можливі випадки для припинення права власності на землю. Так, вичерпний перелік можливих підстав для припинення права власності на землю визначений у ст. ст. 140, 142, 143 Земельного кодексу України. Позивач ставить під сумнів лише дотримання визначеної процедури передачі у власність земельної ділянки у зв’язку із затвердженням проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки за відсутністю висновку державної експертизи землевпорядної документації. Відповідач зазначає, що у разі порушення посадовими особами зазначених установ певних процедур під час передачі у приватну власність землі саме зазначені особи і повинні понести відповідальність за свої дії, але при цьому, Закон не передбачає припинення права приватної власності на землю у разі визнання незаконними дій або рішень таких осіб за наслідками яких громадянином було набуте відповідне право.

Враховуючи викладене, а також всі надані представником відповідача заперечення подані 15.10.2010р. та 20.01.2011, відповідач просив відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області позовні вимоги підтримала повністю та в судовому засіданні зазначила, що земельна ділянка, що надана у власність ОСОБА_5 в контурі № 63 з 1991 року використовується мешканцями с. Лисогірка під городництво. Жодного рішення про надання земельних ділянок в користування або оренду мешканцями с. Лисогірка територіальною громадою не приймалося. Фактично земля використовується мешканцями самовільно. Визначити чиї саме городи знаходяться в межах земельної ділянки, що надана у власність ОСОБА_5 при розгляді вказаної справи не можливо. Межі вказаних городів нікім і ніколи не визначалися. Територіальна громада не має повноважень щодо надання вказаних земель в користування або оренду, оскільки вони знаходяться за межами населеного пункту, а це не входить до компетенції територіальної громади. Мешканці села зверталися до Запорізької державної адміністрації з заявами про надання земельних ділянок  у користування або власність, але хто саме, з якими заявами та коли звертався, представник зазначити не змогла. Пояснила, що їй відомо, що відмовляли в наданні земельних ділянок, оскільки громадянами не виконувалися вимоги щодо надання обов’язкових документів.

Представник третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 повністю підтримав позов прокурора та зазначив, що вказані громадяни більше ніж 15 років користуються земельними ділянками на території спірної для городництва. Бажають отримати вказані ділянки у власність, але з належними заявами до компетентних органів не зверталися, державних актів на оренду або користування не отримували.

Представник третьої особи Запорізької районної державної адміністрації позов прокурора визнав повністю та в судовому засіданні зазначила, що оскільки рішення Запорізької районної державної адміністрації скасоване, на цій підстав вважає, що ОСОБА_5 незаконно має у власності земельну ділянку.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, вислухавши  пояснення свідків та проаналізувавши надані суду докази, вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом було встановлено наступне: 21.03.1991 року рішенням сесії Лисогірської сільської ради Запорізького району № 2 вирішено надавати громадянам мешканцям с. Лисогірка земельні ділянки на полях радгоспу для індивідуального будівництва. Жодного рішення про надання земельних ділянок в користування або оренду громадянам Лисогірською сільською радою стосовно спірної земельної ділянки не приймалося. 21.03.2001 року на сході громадян, який є формою самоврядування, було розглянуто питання використання земельних ділянок громадянами для ведення городництва, сінокосіння, тощо та вирішено залишити городи в користуванні громадян. Будь-якої конкретизації зазначеного рішення у подальшому не приймалося. Особи, яким надаються огороди рішенням Лисогірської сільської ради –не визначалися. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для городництва у контурі №63 не розроблювались та не затверджувались.

Рішень про надання в користування  або оренду, державного акту або належним чином засвідченого договору  стосовно спірної земельної ділянки у ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 немає.

Здійснення городництва мешканцями с. Лисогірка у контурі №63 відповідно до Плану меж земельної ділянки Лисогірської с/р (2002-02-М3 відбувалося самовільно без наявності будь-яких дозволів.

Лисогірська сільська рада у своєму листі від 18.05.2010 №01-12/361 підтвердила, що городництво на відповідних землях здійснювалося самовільно.

З зазначеною позицією у своєму листі від 14.05.2010 №08-Ко-0139-2 погоджується Запорізька районна державна адміністрація, зазначаючи, що городництво на відповідних землях фактично здійснювалося самочинно.

Будь-яких рішень щодо надання земель контуру №63 для ведення городництва Запорізькою районною державною адміністрацією, що була розпорядником земель запасу державної власності, зазначених у контурі №63 –не приймалося.

Прокурор Запорізького району вніс протест на розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 16.03.2010 №579. Перший раз протест прокурора Запорізького району на розпорядження від 16.03.2010 №579 було винесено 15.04.2010 (№2585 вих). Зазначений протест було відхилено листом Запорізької районної державної адміністрації від 16.04.2010 №0619/05-21. 13.05.2010 до Запорізької райдержадміністрації знов надійшов протест  Прокуратури Запорізького району від 11.05.2010 №3025 вих 10 на розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 16.03.2010 №579, якій містив ті ж самі доводи та аргументи, що і попередній вже відхилений протест. На виконання вимог прокуратури –протест було задоволено, а розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 16.03.2010 №579 –скасоване.

08.09.2010 року прокуратурою Запорізького району було направлено вимогу від 08.09.2010 №5525-вих.10 на адресу керівника Запорізького державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції щодо надання інформації стосовно підготовки довідки від 27.04.2010 №108.

Проект землеустрою, затверджений розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 16.03.2010 №579, відповідно якого відповідачу було передано у власність земельну ділянку за рахунок земель запасу Лисогірської сільської ради Запорізького району не належить до об’єктів обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації, оскільки ґрунти земельних ділянок, запроектованих до відведення не належать до особливо цінних. Ці обставини підтверджено наступним: у матеріалах затвердженого проекту землеустрою містяться Матеріали агрохімічного обстеження ґрунтів, видані Запорізьким державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції Міністерства аграрної політики України, де чітко зазначено, що запроектовані землі відносяться до земель низької якості (клас якості V11, бал бонітету 30-40), крім-того, у складі зазначених матеріалів містяться агрохімічні паспорта кожного поля (земельної ділянки), запроектованих до відведення.          Відповідно до зазначених паспортів, ґрунти всіх запроектованих до відведення земельних ділянок, відносяться до чорноземів звичайних мало гумусних, слабо змитих, піщано середньо суглинкових. Такі ґрунти не зазначені в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245.

Довідкою, виданою Запорізьким обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 27.04.2010 №108, яка підтверджує, що відведені землі відсутні в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245.

В листі Запорізький державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Міністерства аграрної політики України від 13.09.2010 №289  підтвердив, що ґрунти земельних ділянок, переданих у приватну власність громадянам ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15 (кадастрові номери: 2322184900:01:002:0082,  2322184900:01:002:0084, 2322184900:01:002:0081) відносяться до земель низької якості (клас якості  V11, бал бонітету 30-40, агровиробнича група шифру 065), які відсутні в Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженому наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245.

Оскільки, проект землеустрою, відповідно до якого ОСОБА_5 у власність було передано земельну ділянку, не передбачав відведення земельних ділянок із особливо цінних земель, а також не належав до інших об’єктів, що підлягають обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації –прийняття рішення про його затвердження не потребувало обов’язкової наявності висновку відповідної експертизи.

Відповідну обставину підтвердив в своїх поясненнях в якості свідка ОСОБА_17, приватне підприємство якого розробляло проект землеустрою на підставі наданої в законному порядку ліцензії. Свідок також пояснив, що чтко дотримувався порядку виконання робіт і лише після того як були отримані аналізи родючості ґрунтів від спеціалізованої організації, зробив висновок, що експертиза не потрібна. За якісне виконання своєї роботи він несе персональну відповідальність.

Відповідна обставина підтверджується також листом відділу Держкомзему у Запорізькому районі від 26.05.2010 №01-12/691 у якому констатується –“... підстав для направлення зазначеного проекту для проходження обов’язкової державної землевпорядної експертизи та одержання її позитивного висновку – не було, оскільки він не відноситься до об’єктів обов’язкової державної експертизи, визначених у ст. 9 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”.  

Твердження свідка Зозулі суд оцінює критично, оскільки її висновок про відношення земельних ділянок в контурі № 63 до особливо цінних земель ґрунтувалися не на особистих дослідженнях, не на аналізах проб ґрунтів, а на зберігаємому картографічному матеріалі, який останній раз було оновлено в 1977 році.

Офіційні картографічні матеріали, розроблені ДП “Запорізький інститут землеустрою”, що містять інформацію стосовно наявності на території земель контуру №63 Лисогірської сільської ради особливо цінних ґрунтів - не можуть свідчити про те, яка саме конкретно територія контуру №63 була представлена особливо цінними агровиробничими ґрунтами. Зазначена інформація підтверджується Відділом Держкомзему у Запорізькому районі (лист від 05.02.2010 №01-12/232), а також безпосередньо розробником відповідних картографічних матеріалів –ДП “Запорізький інститут землеустрою” (лист від 11.01.2011 №24), межі відповідних ґрунтових контурів не чітко виражені і прив’язки меж ізоліній ґрунтових контурів до державної системи координат не має.

У листі Відділу Держкомзему у Запорізькому районі від 05.02.2010 №01-12/232 зокрема зазначено, що відповідно до картограми агровиробничих груп ґрунтів радгоспу ім. 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної Революції, виготовленої у 1977 році, зазначається, що пласт особливо цінних агровиробничих груп ґрунтів перетинає частину земель контуру №63, але при цьому, вони не можуть свідчити про те, яка саме конкретно територія контуру №63 була представлена особливо цінними агровиробничими ґрунтами, а яка ні.

Так, у лютому 2010 році, на момент відбору зразків ґрунту представниками Запорізького обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції - земельній ділянці вже було присвоєно кадастровий номер, зроблено її креслення, визначено межі та поворотні точки в офіційній системі координат, та закріплено їх в натурі. Зразки ґрунту було відібрано з конкретно визначених земельних ділянок, межі яких та поворотні точки вже були визначені та закріплені на місцевості, що підтверджується листами Запорізького обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 19.01.2011 року №22 та ФОП “ОСОБА_17” від 19.01.2011 без номеру. Тому у якості наданих доказів у суду не виникає сумнівів.

У частині 2 ст. 19 Земельного кодексу України визначено –“Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Посилання прокурора у позові на те, що земельна ділянки надана ОСОБА_5, як такому, що взагалі не мав жодного відношення до Лисогірської сільської ради, не мешкав на її території та не мав ніякого відношення до відповідних земель –не має будь-якого правового значення.

Адже, відповідно до ст. 24 Конституції України –громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Жодна норма Земельного кодексу України, у тому числі і ст. 119 –не передбачає автоматичне набуття громадянами права власності на землю за набувальною давністю та не дозволяє вважатися власником земельної ділянки без наявності державного акту на право власності на землю.

Ухвалою Верховного Суду України від 30.05.2007 визначено, що право власності, набуте законним шляхом, є непорушним, а тому отримати право на землю у такому випадку за набувальною давністю вважається неможливим.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №601492, виданого на ім’я ОСОБА_5 та зобов’язання його скасувати –не відповідають положенням діючого законодавства та не можуть бути задоволеними.

У ст. 321 Цивільного кодексу України визначено –“1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення. 2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом”.

Законом встановлено можливі випадки для припинення права власності на землю. Так, вичерпний перелік можливих підстав для припинення права власності на землю визначений у ст. ст. 140, 142, 143 Земельного кодексу України.

При цьому, примусове припинення прав на землю здійснюється виключно у судовому порядку у випадках, визначених у ст. 143 Земельного кодексу України.

Наразі жодний із зазначених пунктів, який би дозволяв ставити питання про припинення права приватної власності на земельну ділянку у розглядаємому випадку - є відсутнім.

Крім-того, у зазначеному переліку є відсутньою можливість припинення права власності на землю громадянина у зв’язку із скасування (визнання таким що втратило чинність) розпорядження, відповідно до якого право власності на землю було набуте. Таке розпорядження, відповідно до частини 2 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” (в редакції із змінами від 19.03.2010р.) та пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N7-рп/2009 –не може бути скасоване.

Крім-того, ОСОБА_5, з моменту набуття у власність земельної ділянки добросовісно виконував обов’язки землевласника, зокрема вжив заходи для взяття його на облік платником земельного податку у Державній податковій інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (лист ДПІ у Запорізькому районі від 22.06.2010 №6888/10/31-011) та сплатив земельний податок у повному обсязі за 2010 рік.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 11, 15, 18, 60, 212, 213, 215, ЦПК України, ст. ст. 118. 119, 140-149  Земельного Кодексу України, ст. 321 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України по земельних ресурсах в Запорізькій області –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                              І.Б. ГРОМОВА