Справа  № 2-1776/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого -  судді  Баннікової Н.В.

               при секретарі - Івановій Л.П.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 16 903,15 грн. з них: сума позики – 16 060,00 грн., 843,15 грн. - 3 відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також 5000 грн. -  моральної шкоди  та  судових витрат,  мотивуючи тим, що 05.11.2008 р. відповідач отримав від ОСОБА_1 суму  позики в розмірі 1 000,00 євро та 1 200,00 доларів США з кінцевим строком повернення – 25.03.2009 р., про що свідчить розписка від 05.11.2008 р. Відповідач 02.07.2009 р. повернув позивачу грошову суму в розмірі 500,00 доларів США  але   від виконання свого обов’язку щодо повернення іншої частини грошової суми ухиляється. У процесі розгляду справи представник позивача змінила розмір позовних вимог і остаточно просила суд стягнути з відповідача 16055 грн. суму боргу, 923, 17 грн -  три відсотки річних за прострочення виконання зобов’язання за 23 місяці: з 25.03.2009 р.  по 25.02.2011 р., 5000 грн. - у відшкодування моральної шкоди та судові витрати, з яких 1500 грн. – за надання правової допомоги.

Представник позивача – ОСОБА_3, яка виступала  одночасно й особою, що надає правову допомогу, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила стягнути з відповідача суми заборгованості по курсу НБУ станом на день ухвалення рішення судом.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, повідомлення про причини неприбуття та заперечень на позов від нього не надходило, тому суд відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за відсутності заперечень до того представника позивача.

          Вислухавши представника позивача – ОСОБА_3,  вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші  речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який  посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

В судовому засіданні встановлено, що 05.10.2008 р. відповідач отримав від позивача суму в розмірі 1 000,00 євро та 1 200,00 доларів США з кінцевим строком повернення – 25.03.2009 р., що вбачається з складеної відповідачем розписки (а.с. 7), тобто між ними фактично було укладено  договір позики. В строк до 02.07.2009 р. відповідач повернув грошову суму в розмірі 500,00 доларів США.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог закону.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Грошове  зобов'язання має бути виконане у гривнях.  Якщо   у  зобов'язанні  визначено  грошовий  еквівалент  в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший
порядок її визначення не встановлений  договором  або  законом  чи
іншим  нормативно-правовим актом (ч.ч. 1,2 ст. 533 ЦК України).

Оскільки відповідач свої зобов’язання щодо повернення грошової суми не виконав, з останнього на користь позивача підлягає стягненню 17 759,11 грн. з них: 16 793, 49 грн. -  заборгованість за договором позики  та 956,62 грн. – три відсотки річних від простроченої суми за  прострочення  заборгованості - 23 місяці: з 25.03.2009 р.  по 25.02.2011 р.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даній  справі, є договірними, укладеним договором можливість відшкодування моральної шкоди не передбачена, а відшкодування моральної шкоди у  даних  договірних  правовідносинах  законом не передбачено.

З цих підстав вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так,  постановою Кабінету Міністрів України від 27.04. 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ (пункт 1 додатку).

Враховуючи час, витрачений  на підготовку позовної заяви  та здійснення  інших  прав і обов’язків особи, що надає правову допомогу відповідно до ст. 56  ЦПК України, суд вважає за можливе  встановити, що   витрати на правову допомогу  можуть  бути присуджені  в розмірі 600,00 грн.

Керуючись 10,11,60,84,88,212-215,224 ЦПК України, ст.ст.526,625,1046,1047,1049 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 759,11 (сімнадцять тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять гривень одинадцять копійок) грн., з яких: 16 793, 49 грн. -  заборгованість за договором позики  та  956,62 грн. – три відсотки річних від простроченої суми за  прострочення  заборгованості  та судові витрати: судовий збір в розмірі  177,59 (сто сімдесят сім грн. п’ятдесят дев’ять коп.) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн., витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 (шістсот) грн.

          В іншій частині - відмовити.             

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання  його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення  може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

СуддяН. В. Баннікова