Справа №  2-26/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року,  Дунаєвецький районний суд Хмельницької області  в складі:

головуючого судді -  Артемчук В.  М. ;

при секретарі -  Мудрицькій Л.В.

представника позивача            ОСОБА_1

представника відповідача              ОСОБА_2

     розглянувши у відкритому  судовому засіданні в  м.Дунаївці справу за позовом  

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів, Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району  Хмельницької області

           Третя особа: Комунальне підприємство «Інвентарбюро» Дунаєвецької районної ради                                    

                                            про визнання недійсною приватизацію квартири

    ,

ВСТАНОВИВ:

          03 листопада 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_5, Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів, КП « Інвентарбюро» про визнання недійсною приватизацію квартири та просив поновити йому строк для звернення суду.

     В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив визнати незаконним та скасувати розпорядження №8 Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів від 21 вересня 1993 року в частині передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на квартиру  АДРЕСА_1, видане КП  «Інвентарбюро» 11 лютого 1998 року на ім’я  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на те,що 24 січня 1998 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, а 30 січня 1998 року вона та її неповнолітній син  ОСОБА_5 зареєструвалися у спірному житлі з його дозволу.

    Після реєстрації шлюбу  відповідачці було присвоєно прізвище «ОСОБА_4 « та з 24.01.1998 року вона  при зміні прізвища зобов’язана була отримати новий паспорт , однак цього не зробила і продовжувала користуватися паспортом, який ще видавався паспортним столом м.Нарофомінська Московської області в 1987 р.

    З часу реєстрації шлюбу з дружиною не змогли створити сім»ю, були часті сварки.

  В лютому 1998 року відповідачка ОСОБА_3 без його згоди приватизувала двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/3 частині кожному.

  В період приватизації квартири відповідачка користувалася недійсним паспортом і не будучи  громадянином України отримала частку власності в квартирі на себе та сина, який теж не був громадянином України.

   Довідка про склад сім»ї, яка була надана представником КП « Інвентарбюро» не могла бути документом для приватизації квартири, оскільки не відповідає вимогам діловодства, відсутнє число, місяць, рік її видачі, не зазначено прізвище особи, яка її видала, прізвище відповідачки зазначено, як ОСОБА_4  і на момент введення в дію 19.06.1992 року Закону України« Про приватизацію державного житлового фонду», відповідачка не проживала в спірній квартирі і не була зареєстрована.

   Розпорядження №8 від 21.09.1993 року по Дунаєвецькому КХП теж було оформлено з порушенням вимог даного Закону, оскільки оформлене на бланку, який виготовлений Дунаєвецькою друкарнею у 1996 році, не вказано прізвище особи, яка його видала,і відповідно до вимог ч.3 ст.8 Закону передача квартир (будинків) кімнат у гуртожитках у власність здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, а спірна квартира передана у власність через 5 років.

    Крім цього,  згідно розпорядження квартиру передано у приватну власність ОСОБА_3, але аж ніяк не відповідачам, а тому вважає приватизацію квартири слід визнати незаконною, хоча позивач не виявляв бажання приватизовувати квартиру, не давав згоди на приватизацію житла, фактично квартиру отримував на себе і на свою сім»ю від першого шлюбу.

    Про те, що квартира приватизована, дізнався тільки в серпні 2010 року, оскільки документи дружина зберігала не вдома, а в сусідки, а тому  звернувся до суду з даним позовом.

   В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги і просили позов задовольнити.

   Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, однак надіслала листа , в якому  просила справу розглядати в її відсутності і позов не визнає.

  Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав.

   Представники відповідачів Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів, Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району  Хмельницької області  позов також не визнали  і вважають, що приватизація квартири проведена відповідно до вимог закону.

   Представник третьої особи КП «Інвентарбюро» Дунаєвецької районної ради   також не визнала позов, пояснивши , що  «Інвентарбюро»  був реєструючим органом  і виконували суто технічну роботу, а органом приватизації був хлібокомбінат, як власник житла, який видавав розпорядження та свідоцтво про право на власність.                               

    В 1998 році при приватизації житла необхідна була виписка з розпорядження, бланк замовляли в типографії вони і давали громадянину, та довідка про склад сім»ї. В той час не було чітких інструкцій, хто мав право оформляти документи, але це був хтось із членів сім»ї. Коли громадяни України мали старий паспорт, то був штамп про зміну прізвища та громадяни надавали свідоцтво про одруження.

    Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, представника третьої особи, свідків, вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

     Судом встановлено,що 05 вересня 1988року ОСОБА_3 отримав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім»ю з трьох чоловік : дружину ОСОБА_9 та доньку ОСОБА_10, що підтверджується копією ордера № 041954 серія ХМО і прописаний в дану квартиру 27 березня 1989 року.

      26 травня 1989 року відповідач шлюб з ОСОБА_9 розірвав,актовий запис № 61, що підтверджується копією актового запису про одруження з ОСОБА_4,

    Відповідно до ст.9 ЖК України,п.4 ст.5, пп..1,3 ст..8 Закону України  від 19 червня 1992 року « Про приватизацію державного житлового фонду» , громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду; право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону; приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд; передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

      Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2  Дунаєвецького району   був відомчий будинок Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів, який  з 1993 року  приймав розпорядження про передачу квартир (будинків) у власність громадян.

      Згідно  розпорядження  №8 від 21 вересня 1993 року по Дунаєвецькому КХП  видно, що від ОСОБА_3 надійшла заява на приватизацію квартири АДРЕСА_1  , яка використовується ним та членами його сім» і  яку вирішили задовольнити і передати вказану квартиру в приватну власність, що підтверджується випискою з розпорядження, яке додано до справи.

    В судовому засіданні встановлено, що  дане розпорядження виносилося відносно всіх жильців будинку АДРЕСА_2, а не конкретно відносно одного позивача.

     Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили,що працівники  комбінату писали заяви на ім’я  директора   на приватизацію квартири, які віддавали голові профкому, а потім виносили розпорядження. Всі заяви реєструвалися в журналі, які на даний час не збереглися. Без заяви розпорядження ніхто б не виніс і заднім числом ОСОБА_3 в розпорядження ніхто б не дописав. На комбінаті був строгий контроль   і кожна справа на житло перевірялась.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 заперечував, що він писав заяву на приватизацію квартири і взагалі таку не писав, однак доказів про те, що  таку заяву він не писав і не подавав  в орган приватизації  квартир на  підприємстві , суду не надав і такі не встановлені   судом, а тому  суд не може прийняти їх до уваги.

   Суд вважає, що розпорядження  №8 від 21 вересня 1993 року по Дунаєвецькому КХП  про передачу ОСОБА_3 квартири в приватну власність  винесено на законних підставах.

      Оскільки суду для огляду надано тільки виписку з розпорядження №8 від  21  вересня 1993 року відносно позивача,  а не само розпорядження  (оригінал), а тому не можливо дати оцінку , що  розпорядження не відповідає вимогам закону  і оформлено з порушенням.

    Згідно копії  актового запису про одруження №3 від 24 січня 1998 року видно, що позивач уклав шлюб з ОСОБА_4.

      Відповідачка ОСОБА_4 уродженка с.Морозів Дунаєвецького району , зареєстрована в АДРЕСА_3 ,  10 липня 1989 року, про що свідчить  копія картки особового рахунку, яка надана Дунаєвецькою селищною радою.

    Твердження позивача, що на момент приватизації квартири відповідачка та її неповнолітній син не були громадянами України  судом також не можуть бути взяті до уваги, оскільки  відповідно до Закону України « Про громадянство України» , громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності  Законом України  « Про громадянство України» (13 листопада 1991 року ) постійно проживали на території України і не були громадянами інших держав, а тому відповідачка та її син, які проживали на території України з 1989 року належать до громадянства України  і мали право на приватизацію квартири.

    Так, судом встановлено,що відповідачка паспорт нового зразка отримала  в 2000 році,про що свідчить її пере прописка, але доказів про те, що в її паспорті,який видавався паспортним столом м.Нарофомінська Московської області в 1987 р. не було відмітки про зміну прізвища   і  штампа , що вона є громадянкою України  суду не надано  і судом не встановлено.

   Відповідно до ст. 65-1 ЖК України, пп.ч.2,4,5 ст.8  Закону України  від 19 червня 1992 року « Про приватизацію державного житлового фонду»,  п.5 положення  « Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян»,передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку);  підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціальні органи приватизації  (агентства , бюро,інші підприємства); передача квартир у власність громадян оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

    11 лютого 1998 року ОСОБА_3 та членам його сім»ї ОСОБА_4, ОСОБА_5  видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру   АДРЕСА_1   власником житла Дунаєвецьким КХП,  яке зареєстроване за № 5=889 в КП « Інвентарбюро»  та  виготовлено технічний паспорт на дану квартиру, в якому зазначений уповноважений власник квартири ОСОБА_3

    Дане свідоцтво видане на підставі розпорядження №8 від 21.09.1993 року та довідки про склад сім»ї.

      Згідно домової книги та копії картки особового рахунку, яка надана Дунаєвецькою селищною радою видно, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5  прописані в квартиру позивача 30 січня 1998 року , і як пояснив в судовому засіданні позивач, прописані вони в   квартиру з його згоди.

      Допитані в судовому засіданні свідки : ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили суду , що в 1998 році йшла приватизація житла комбіната хлібопродуктів і  селищна рада видавала довідку про склад сім»ї позивача  його дружині, який складався з позивача, дружини і сина, довідку видавали при наявності паспорта і прописки в паспорті. В паспорті був штамп про одруження.  

       Довідка про склад сім»ї, яка видана власником житла відповідає дійсності,  в ній вказані члени сім»Ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним .

      Як пояснила в судовому засіданні представник КП « Інвентарбюро» Критюк К.М.,  в 1998 році  мешканці смт.Дунаївці, яким було видано хлібокомбінатом розпорядження на приватизацію квартири, масово почали оформляти свідоцтва про право власності. Розпорядження  від 21.09.1993 року  було дійсним  і його ніхто не скасовував. При оформленні  свідоцтва про право власності , громадяни надавали виписку з розпорядження, довідку про склад сім»ї, який був на той час. Бюро виготовляло технічний паспорт , свідоцтво про право власності , приватизаційне платіжне доручення, яке завірялося в банку.

      Оскільки  на момент видачі (11 лютого 1998 року)  свідоцтва про право власності  на квартиру   позивач перебував в шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 і яка була прописана разом з неповнолітнім сином в квартирі позивача ,то передача займаної квартири   здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають в даній квартирі.

      Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що передача  житла у власність позивача та відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 проведена без порушень вимог Закону і їх права  приватної власності на житло.

       Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214,215,218 ЦПК України, Законом України  від 19 червня 1992 року « Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням « Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», ст.ст. 9,65-1

ЖК У країни ,суд -     

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів, Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району  Хмельницької області про визнання недійсною приватизацію квартири  - відмовити.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький райсуд  протягом  десяти днів з дня його проголошення , а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий /підпис/

          Вірно:

          Суддя Дунаєвецького райсуду                                                   В.  М. Артемчук