Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-507/11

2009 р.

У Х В А Л А

12.03.2011м. Полтава

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави  Крючко Н.І. розглянувши позовну  заяву   ОСОБА_1, ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про відшкодування  збитків та моральної шкоди, спричиненої джерелом  підвищеної небезпеки

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011  року позивачі  ОСОБА_1,  ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до  ОСОБА_3 про відшкодування  збитків та моральної шкоди, спричиненої джерелом  підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від  14 лютого 2011 року  позивачу було надано  термін для усунення  недоліків, передбачених ст. 120  ЦПК України, оскільки  в матеріалах справи відсутні  документи, що  посвідчують особи позивачів та їх місце реєстрації.

Як вбачається з тексту позовної заяви 1798 грн. 65 коп. з розміру завданої матеріальної шкоди було  відшкодовано АТ СК „Залізничні шляхи” третій особі   ФО СПД ОСОБА_4, але  на підтвердження даних обставин суду  не надано  жодних  документів, а  також будь-яких документів,  на підставі яких було  проведено дані розрахунки. В свою чергу дані  учасники  не зазначені  позивачами, як особи,  які  повинні  приймати  участь у вирішенні даного спору.

Більше того, висуваючи вимоги про стягнення  з відповідача  матеріальної та  моральної шкоди позивачем ОСОБА_2,  взагалі  не зазначено будь-яких правових підстав, які б  надавали останньому  право такої вимоги.

Крім того, обставин за яких ОСОБА_3  було завдано  ОСОБА_2  моральну та матеріальну шкоди, а також доказів на їх  підтвердження суду  також не надано.

При цьому, також, в своїх  позовних вимогах про  стягнення  з відповідача на користь  обох позивачів  визначеної  суми  матеріальних та моральних збитків взагалі не вказано  порядку їх відшкодування, що свідчить  про неконкретність та  невизначеність позовних вимог позивачів.

Поряд з цим,  судовий збір  за вимогу  відшкодування  немайнової (морально) шкоди  справлений  позивачем з  порушенням вимог п. ж ст. 1 Декрету про державне мито, який передбачає ставку до 100 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян в розмірі 1% ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного  мінімуму доходів громадян.

          Позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2   вищезазначені недоліки, у строк встановлений судом, не  усунуті у відповідності до вимог  ухвали суду від   14 лютого 2011 року.  

          Крім того, 12 березня 2011 року позивачами подані до суду заяви про залишення  їх позову без розгляду та його повернення.

          Відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, не виконає вимоги, визначенні статтями 119 і 120 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.          

За таких обставин вважаю, що дану позовну заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачам.

Керуючись ст. ст. 121, 208, 209, 210 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В :

          Позовну заяву  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про відшкодування  збитків та моральної шкоди, спричиненої джерелом  підвищеної небезпеки  – вважати неподаною та повернути позивачам, одночасно роз”яснивши позивачам право повторного звернення до суду з заявою в загальному порядку.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   Н. І. Крючко