Справа  № 2-2091/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:                  головуючого – судді Пащенко Т.П.

ри секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

                                                           ВСТАНОВИВ:          

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу, зареєстрованого 29.07.1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області, актовий запис №296, мотивуючи тим, що вони з грудня 2010 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що між ними стали виникати протиріччя з різних питань, з’ясувалось, що вони мають несумісні характери та різні погляди на сімейне життя, в результаті чого часто стали виникати сварки, вони втратили почуття любові та поваги один до одного.  Вважає примирення неможливим.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.  

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги та обставини позову визнала.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.          

Вислухавши сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 29.07.1997 року, від шлюбу мають трьох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії 1-ЖД №НОМЕР_1 від 24.04.2001 року, серії 1-ЖД №НОМЕР_2 від 20.04.2007 року та серії 1-ЖД №НОМЕР_3 від 20.04.2007 року. Сторони з грудня 2010 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що між ними стали виникати протиріччя з різних питань, з’ясувалось, що вони мають несумісні характери та різні погляди на сімейне життя, в результаті чого часто стали виникати сварки, вони втратили почуття любові та поваги один до одного.  

Діти – син ОСОБА_3, син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 залишаються проживати з матір’ю, питання щодо стягнення аліментів на їх утримання та спір щодо розподілу спільного майна будуть розглядатись окремо.

Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Оскільки сторони однією сім’єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки  наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, а також відповідачка позов визнала, наслідки визнання позову відповідачці роз’яснено відповідно до вимог ч.2 ст.174 ЦПК України, суд вважає за можливе шлюб розірвати.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212,213-215 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,-

                                                              ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 29.07.1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області, актовий запис №296 – розірвати.

Після розірвання шлюбу за ОСОБА_2 залишити прізвище «ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя