ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Тернопільської області знаходиться справа № 1/Б-294 про банкрутство ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно".

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р. (суддя Левандовський Ю.Я.) призначено розпорядником майна ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Дідич К.В.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 р. (судді: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу Тернопільського обласного сектору з питань                  банкрутства Державного департаменту з питань банкрутства залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р. –без змін.  

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Тернопільський обласний сектор з питань банкрутства Державного департаменту з питань                  банкрутства  звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р.

          На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, зокрема ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання,обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Отже, одним із повноважень державного органу з питань банкрутства, яким відповідно до Указу Президента України від 23.10.2000 р. № 1159 виступає Міністерство економіки України, є надання, у випадках передбачених Законом, господарському суду пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з надходженням до суду заяви розпорядника майна ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Дідича В.Є. про припинення його повноважень та враховуючи, що у статутному фонді боржника частка державної власності перевищує 25 відсотків, суд першої інстанції звернувся до Тернопільського обласного сектора з питань банкрутства за наданням пропозиції щодо призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна боржника.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Державним департаментом з питань банкрутства запропоновано призначити розпорядником майна ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" арбітражного керуючого Кузика Є.І.

Отже, як вірно встановлено судами, державний орган з питань банкрутства реалізував своє право на надання кандидатури розпорядника майна.

Водночас, в силу ст. 13 Закону кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, мають право також запропонувати суду кредитори боржника.

Комітет кредиторів, скориставшись наданим правом, запропонував  кандидатуру арбітражного керуючого Дідич К.В. у відповідності до ч. 8 ст. 16 Закону.     

За наявності конкуренції кандидатур на призначення розпорядника майна боржника остаточне рішення щодо призначення тієї чи іншої кандидатури залишається за господарським судом.

          При цьому, жодна з наданих кандидатур арбітражних керуючих не являється для суду пріоритетною.  

Отже, призначення судом кандидатури розпорядника майна, яку запропоновано комітетом кредиторів, у зв'язку з його обізнаністю з підприємством боржника під час виконання повноважень помічника діючого розпорядника майна та проживанням за місцезнаходженням боржника, не є порушенням норм Закону.

Таким чином, доводи касаційної скарги Тернопільського обласного сектору з питань банкрутства Державного департаменту з питань                  банкрутства не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

У зв’язку з чим, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстави для їх зміни або скасування відсутні.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Тернопільського обласного сектору з питань                  банкрутства Державного департаменту з питань банкрутства залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р. у справі № 1/Б-294  залишити без змін.

     Головуючий                                                                         Б.М. Поляков

      Судді                                                                                         Л.Й. Катеринчук

                     Н.Г. Ткаченко