Справа № 2-а-534/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09.03.2011р. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

                        головуючого                          судді  Зеленської  В.  І.

                        при секретарі                                          Кондратюк Л.О. ,

                       з участю позивача                                    ОСОБА_1,

                       представника відповідача                      Сабінського В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Славута справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до  управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій по  перерахунку пенсії ,

                                                            в с т а н о в и в.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління пенсійного Фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

В позовній заяві та судовому засіданні позивач вказує, що він є  учасником  ліквідації наслідків  аварії  на Чорнобильській АЕС.  Внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт  із  ліквідації  наслідків  аварії, його  визнано  інвалідом  ІII групи.  Крім того,  статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) його віднесено до 1  категорії  осіб,  які  постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи.  На  підставі  цього  Закону йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію  за  шкоду,  заподіяну  його  здоров`ю, розмір  яких  повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком,  яка встановлена законами,  але відповідач визначив  розмір зазначених   пенсій   згідно  з  постановою  Кабінету Міністрів  України  "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та   інших соціальних  виплат  окремим  категоріям пенсіонерів,  фінансування яких здійснюється за рахунок  коштів  державного  бюджету"  від  3 січня 2002 року N 1 ( 1-2002-п ),  виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій  та  додаткових  пенсій  за шкоду,  заподіяну  особам,  віднесеним до 1 категорії,  відповідно 19,91 гривні.

Позивач стверджував, що статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12  ) встановлено,  що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду,  заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії  не  може  бути  нижчим  6 мінімальних  пенсій  за  віком. Відповідач   усупереч   зазначеним  нормам  не  провів  відповідне нарахування цих пенсій.  Крім того,  не проводить  їх  перерахунок після  кожного встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  як це передбачено  частиною  третьою  статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи".  Тому  він звернувся  до  відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак, отримав відмову.

    Просить визнати  протиправною  вказану  відмову та зобов`язати відповідача нарахувати йому пенсію в розмірі 6 мінімальних  пенсій за  віком  та  щомісячну  додаткову  пенсію  за  шкоду,  заподіяну здоров`ю,  у розмірі 50 процентів  мінімальної  пенсії  за  віком, виходячи  зі  встановленого  розміру  мінімальної  пенсії за віком за період з 1 січня 2007 року та забезпечити надалі виплату  додаткової пенсії відповідно до вимог вказаного Закону.

У позовній заяві також вказував на те, що відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" право на подання позову  про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров"ю особи, не обмежується строком давності, а відповідно до ст. 268 ЦК України - позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю. Тому просить не застосовувати до позовних вимог строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Представник відповідача Сабінський В.Є. позов не визнав і пояснив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, здійснюється із застосуванням показника мінімальної пенсії 19,91 грн відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року (яка діяла до 16.07.2008 року)  "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та   інших соціальних  виплат  окремим  категоріям пенсіонерів,  фінансування яких здійснюється за рахунок  коштів  державного  бюджету"   . З 01.01.2008 року  розмір додаткової пенсії  для інвалідів ІІІ групи інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в тому числі позивачу, нараховувався та виплачувався відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , а потім –відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 року № 654. Вважає, що немає правових підстав застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 р, для обрахунків додаткової пенсії особам, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, оскільки він застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-ІУ. Крім цього, вважає, що додаткові пенсії на підставі Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачуються за рахунок коштів державного бюджету, а не Пенсійного фонду. Просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія 1) , що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим йому 16 серпня 2006 року Хмельницькою облдержадміністрацією ( а.с.4). Крім того, йому встановлена Ш група інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, що стверджується довідкою Хмельницької обласної МСЕК  серії 2-18 АА № 302203 (а.с.8).

          Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає  право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Основні положення  щодо  реалізації  конституційного  права громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону  їхнього  життя  і  здоров`я,  створення  єдиного  порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій,  умов проживання  і  трудової  діяльності  на  них,  соціального захисту потерпілого населення визначені та  закріплені  в  Законі  України "Про статус і соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

      Відповідно до частини  першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІII групи,   призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю,  у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії  за віком.

    Згідно з частиною четвертою статті  54  Закону  України  "Про статус  і  соціальний  захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  в  усіх  випадках  розмір пенсій  для  інвалідів ІII групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою,  не може  бути  нижчим  6 мінімальних пенсій за віком.

          Отже, позивач має право на основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

          Наявність такого  права  у  позивача   є   визначальним для вирішення  вказаного  спору,  крім  того,  це  право  гарантується Конституцією України (частина  друга  статті  46 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,закону України, міжнародному  договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

     Отже, за  конституційними нормами,  виходячи з пріоритетності законів  над  підзаконними  актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та  частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та інших соціальних  виплат  окремим  категоріям пенсіонерів,  фінансування яких   здійснюється   за   рахунок   коштів   державного  бюджету" № 1 від 03.01.2002 року та постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»№ 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

          Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії  за  віком визначається  лише  за  правилами,  передбаченими  частиною першою статті 28 Закону  України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне  страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір, немає.

          З огляду на викладене суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом, оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем  конституційної  гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної  додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний  захист громадян,   які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів  щодо забезпечення  виплати  зазначених  пенсій у таких розмірах,  оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину  невиконання  своїх  зобов`язань, які  встановлені  статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний  захист громадян, які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , щодо визначення розміру та виплати пенсій.

      Відповідно до  частини  третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю,  особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної  компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Аналіз зазначеної норми,  яка є  імперативною,  свідчить,  що підставою  для  перерахунку  пенсії  є встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму,  і  цей  перерахунок  здійснюється  з  дня встановлення цього мінімуму.

          Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про державний бюджет на відповідний рік та Законом України від 20 жовтня 2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.     

          З повідомлення управління Пенсійного Фонду України в Славутському районі та місті Славута від 15.11.2010 року вбачається, що відповідач нараховував та виплачував позивачу додаткову пенсію, як інваліду Ш групи, внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи у значно нижчому розмірі, ніж визначено Законом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-УІ від 28.12.2007 року внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю в бік зменшення. Текст ст. 50 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , діяв у новій редакції і додаткова пенсія позивачу нараховувалася та виплачувалась в період з 01 січня по 22 травня 2008 року відповідно до цієї норми Закону.

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України конституційності окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 62, 63, 66 розділу 2 пункту 3 розділу 3 Закону України "Про державний бюджет України" на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України   (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  , визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є не конституційними) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України."

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними і є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

На підставі наведеного, суд знаходить, що з 01.01.2007 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року  по день звернення до суду –14.02.2011 року відповідач  повинен був нараховувати та виплачувати позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до ст. 54 та ст.50 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року і дія якої відновлена рішенням Конституційного Суду України з 22 травня 2008 року. А тому відмова відповідача в перерахунку позивачу основної та додаткової пенсії за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 лютого 2011 року є незаконною.

Відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" право на подання позову  про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров"ю особи, не обмежується строком давності. Згідно із ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01.01.2007 року.

Проте, суд не вбачає підстав на майбутнє зобов’язувати відповідача забезпечити виплату основної і додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у зв’язку з відсутністю доказів про неправомірність дій відповідача в майбутньому.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5,17, 94, 158-163 КАС України, суд   

                                                    п о с т а н о в и в .

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного Фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області в здійсненні перерахунку ОСОБА_1 основної та  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст..ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, основної пенсії - у розмірі відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, - у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вимог ст. 67 ч.3 цього Закону та виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеної у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», Законів України «Про державний бюджет»на відповідні роки за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 лютого 2011 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Протягом 10 днів з дня отримання копії постанови сторони можуть подати апеляційну скаргу у Вінницький апеляційний адміністративний суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя