2-263/11

       РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    02.03.2011 р  Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого -                                          судді Зеленської   В.  І.,

при секретарі –                                                 Кондратюк Л.О.,

з участю представника позивача     -              Ярмолюк А.П.,

представника відповідача   -                           ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну  справу за позовом  Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"  до ОСОБА_3  стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави,     

                                           в с т а н о в и в.

          ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3  стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 32173,51 долари США, що за курсом Національного Банку України станом на 12.10.2010 року становить 254489 грн 27 коп, шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль CHEVROLET, модель CARTIVA CG, рік випуску 2007, тип ТЗ - легковий універсал, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, жителю АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також наданням  Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобіля.

Представник позивача Ярмолюк А.П. в судовому засіданні позов підтримала і пояснила, що 24.03.3008 року між  ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "Приватбанк" укладений кредитно-заставний договір №HMS0A722583825 на суму 25210,90 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.03.2013 року для придбачння автомобіля CHEVROLET, модель CARTIVA CG. Кредитно-заставним договором визначені права та обов"язки сторін. Предметом застави є автомобіль CHEVROLET, модель CARTIVA CG. Проте, відповідач ОСОБА_3 умов кредитного договору не виконує, з квітня 2009 року  проценти за користування кредитом та тіло кредиту не погашає, у зв"язку з чим станом на 08.10.2011 року виникла заборгованість в розмірі 32173.51 долари США, зокрема: 21008.30 доларів - заборгованість за кредитом, 2506.78 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2515.86 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4580.40 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, 31.61 долар США - штраф (фіксована частина) відповідно до п. 13.9 Договору та 1530.57 доларів США -  штраф (процентна складова). Письмову вимогу банку про добровільне погашення заборгованості по кредиту відповідач не виконав. Тому, відповідно до п. 12 Кредитно-заставного договору  просить в рахунок погашення заборгованості по кредиту звернути стягнення на предмет застави -  автомобіль CHEVROLET, модель CARTIVA CG.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що 24 березня 2008 року між ОСОБА_3О та відповідачем - ПАТ КБ «Приватбанк»дійсно укладено кредитно-заставний договір про надання споживчого кредиту в сумі 25210,90 доларів США для придбання автомобіля. Проте, валютою кредиту та валютою платежів відсотків за користування кредитом в Договорі зазначена іноземна валюта - долари США. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею в Україні є гривня, а тому грошове зобов’язання у кредитному договорі повинно було бути виражене у гривнях. В тому разі, якщо сторони визначили еквівалент кредитного зобов’язання в іноземній валюті, то сума, що підлягає поверненню за кредитним договором повинна бути визначена у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Відповідно до Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії. Тому «Приватбанк»перевищив свої повноваження, укладаючи кредитно-заставний договір з відповідачем в іноземній валюті, так як не має індивідуальної ліцензії на укладення такого договору безпосередньо з ОСОБА_3 Просить вважати нікчемним кредитно-заставний договір №HMS0A722583825 від 24.03.2008 року, укладений між КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3,  і застосувати наслідки недійсності даного договору.

На заперечення відповідача представник позивача Ярмолюк А.П. пояснила, що відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами і порядком укладення кредитного договору та валютою кредитування, про що свідчить його підпис на кожній сторінці кредитно-заставного договору від 24.03.2008 року  № НМS0А722583825. На момент укладення договору будь-яких зауважень чи заперечень щодо валюти кредитування ОСОБА_3 не висловлював, будь-якого тиску на нього в момент  укладення кредитно-заставного договору не здійснювалось. Відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про Національний банк України», КБ «Приватбанк»має право здійснювати операції в іноземній валюті на підставі ліцензії, зокрема, № 22, виданої НБУ 04 грудня 2001 року , та дозволу № 22-2 на право здійснення операцій з валютними цінностями, виданого 9 липня 2003 року, і додатку до нього від 29 липня 2003 року. А тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за Кредитно-заставним договором № НМS0 02004684, укладеним 24.03.2008 року між КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3, відповідає вимогам чинного законодавства. Під час підписання договору ОСОБА_3 ніяких претензій щодо його форми не мав. Тому заперечення проти позову вважає безпідставними, просить позов задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд знаходить, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України  щодо загальних положень про правочини та про використання іноземної валюти в Україні при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, а також нормами законів, що регулюють банківську діяльність.

Згідно ст.. 2 Закону України  від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ  «Про банки  і банківську діяльність»банківський кредит –це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія,  будь-яке зобов’язання придбати  право вимоги  боргу, будь-яке продовження  строку погашення боргу, яке надано  в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення  заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших  зборів з такої суми.

За ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити  проценти.   

Сторонами укладено кредитно-заставний договір № HMS0A722583825 від 24.03.2008  про надання споживчого кредиту в сумі 25210.90 доларів США з метою 9п.16 Договору): а) частина кредиту в розмірі 24709.86 доларів США видається з метою придбання Позичальником автомобіля; б) частина кредиту в розмірі 6.84 дол. США надається з метою оплати коштів за реєстрацію Предмета застави в Державному реєстрі; в) частина кредиту в розмірі 494.20 дол США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту . Дата погашення кредиту за даним договором - 22.03.2013 р.  (а.с.7-12).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

КБ «Приватбанк»виконав свої зобов’язання за кредитно-заставним договором та видав ОСОБА_3 кредит на придбання автомобіля, про що свідчить  свідоцтво про реєстрацію права власності на автомобіль на ім’я ОСОБА_3 (а.с.13).

Правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк»є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та Статутом «Приватбанку».

Відповідно до розрахунку КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 сплачував на погашення тіла кредиту , відсотків,  комісії та пені кошти, відповідно до умов Договору, що свідчить про визнання ним умов договору,в тому числі щодо валюти кредитування (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Проте, в ході судового розгляду відповідачем та його представником не наведено жодних підстав, вказаних у частинах 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, для визнання кредитно-заставного договору недійсним, оскільки зміст кредитно-заставного договору не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Сторони договору на момент його укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що стверджується паспортом відповідача та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - позивача. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; кредитно-заставний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, так як відповідач отримав кредитні кошти і придбав автомобіль. Крім цього означений Договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей відповідача.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Представник відповідача посилається на те, що банк не мав права надавати споживчий кредит в іноземній валюті (доларах США) у зв’язку з відсутністю у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Однак, така позиція представника відповідача спростовується наступним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 3 ст. 533 ЦК України допускає можливість використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на  території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки, порядок та умови здійснення банками операцій в іноземній валюті регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про національний банк України»та Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного  контролю», відповідно до яких банки здійснюють свою діяльність з коштами від свого імені, на власних умовах, та на власний ризик на підставі виданих НБУ ліцензій.

Статтею 44 Закону України «Про національний банк України»визначено, що Національний банк України є уповноваженою державою установою щодо застосування законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів, щодо ведення валютних операцій.

Згідно ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих  операцій,  письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій  згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року №19-93. Згідно п.2.3 зазначеного Положення, за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Отже, дослідивши банківську ліцензію №22 від 04 грудня 2001 року, видану Закритому Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк»Національним банком України на право здійснювати банківські операції,  дозвіл №22-2 від 29.07.2003 року, виданий ЗАТ комерційному  банку «Приватбанк»Національним банком України на право здійснювати банківські операції, та  додаток до  дозволу № 22-2, виданий НБУ  29.07.2003 року, суд знаходить, що на момент укладення кредитно-заставного договору з відповідачем і на даний час позивач має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті  без отримання індивідуальної ліцензії.

           Необхідність в індивідуальній ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів у іноземній валюті передбачено підпунктом «в»статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавство України не встановлює межі  термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, а тому на час видачі кредиту не було потрібно індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті.  Надання кредиту в іноземній валюті, а саме в доларах США, не є використанням цієї валюти як засобу платежу.  

За змістом  ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Представник відповідача не заперечує, що на момент укладення кредитно-заставного договору  ОСОБА_3 не подавав жодних зауважень  щодо змісту  та умов договору, добровільно за внутрішнім волевиявленням звернувся до «Приватбанку»із заявою про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, зокрема в доларах США, та підписав кредитний договір, що дає суду підстави зробити висновок про недоведеність тверджень представника відповідача про порушення прав ОСОБА_3 під час чи внаслідок укладення означеного кредитно-заставного договору.

Як вбачається з кредитно-заставного договору № HMS0A722583825 від 24.03.2008  року, відповідач, уклавши цей Договір, своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього Договору, підтвердив свої права та обов’язки за цим Договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Тому клопотання представника відповідача про визнання кредитно-заставного договору нікчемним і застосування наслідків недійсності правочину є безпідставним.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В порушення вимог Закону та умов договору відповідач зобов"язання за кредитно-заставним договором не виконує і, відповідно до наданого позивачем розрахунку, з квітня 2009 року кредит, проценти, комісію та пеню не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 32173.51 долари США.

Письмова вимога банку про виконання кредитного зобов"язання в добровільному порядку отримана відповідачем  30.10.2010 року (а.с.29). Проте, в добровільному порядку відповідач заборгованість за кредитно-заставним договором не погасив.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент задоволення. Згідно із ч. 1 ст. 20 цього Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов"язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Як вбачається з п. 12.1 Договору після настання події Дефолту та спливу строку, встановленого у ст. 11.2.5 Договору для добровільного погашення Забезпечених Вимог, Предмет Застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх Забезпечених Вимог у їх максимальному розмірі, що визначається на дату фактичного задоволення таких вимог. Подія Дефолту визначена у п. 11 Договору і полягає у затриманні сплати Позичальником частини наданого Кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць; перевищення заборгованості більш як на 10% суми наданого Кредиту; несплата Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми наданого Кредиту тощо.

Судом встановлено факт настання події Дефолту за даним Договором. Розмір боргу відповідача перед банком перевищує розмір отриманого кредиту. Відповідач протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення банку про Дефолт (відповідно до п. 11.2.5 Договору)  подію Дефолту не усунув. Тому позовні вимоги є обгрунтованими, підставними та законними і підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст. 15, 30, 62, 88, 212, 213,  215   ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 192, 526, 1054    Цивільного кодексу України, ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п.5.3 Постанови Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій», Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Кредитно-заставним договором № HMS0A722583825 від 24.03.3008 року між  ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "Приватбанк", суд  

                                           в и р і ш и в.

          Позов задоволити.

          В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМS0A722583825 від 24.03.2008 року в сумі 32173,51 долари США, що складає 254489 грн 27 коп, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль CHEVROLET, модель CARTIVA CG, рік випуску 2007, тип ТЗ - легковий універсал, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, жителю АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також наданням  Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" всхі повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобіля.

          Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 1820 грн судових витрат.

          Протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду сторони можуть подати папеляційну скаргу на рішення суду в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

              Суддя                                                                          Зеленська  В.  І.