Справа  №    2-322/11    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23.03.2011   року                                     Бериславський районний суд Херсонської області

                                                            в складі:    головуючого  -     судді Сіянка В. М.

                                                                   за участю секретаря  -           Тимофієнко І. П.

                                                            представника                              Бондаренко Т. В.                                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КП «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення недоплаченої заробітної плати в сумі 1400 гривень, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3500 грн. за період з 26.04.2010 року по 28.02.2011 року, а також спричинену моральну шкоду за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 2000 гривень, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 21-к від 26.04.2010 року вона була звільнена з посади інженера ВТВ за скороченням штату. На момент звільнення відповідач провів з нею розрахунок у повному обсязі та видав трудову книжку. В червні 2010 року їй стало відомо, що в травні 2010 року працівникам, які залишилися працювати у відповідача було здійснено перерахунок заробітної плати (підвищення) у зв’язку із прийняттям Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» та здійснено доплату з 01.01.2010 року. 25.08.2010 року вона звернулася до відповідача із заявою про виплату їй доплати за період з 01.01.2001 року по день її звільнення, на що відповідачем було повідомлено, що така доплата буде проведена за результатами роботи підприємства за 9 місяців 2010 року, відповідно до фінансових можливостей підприємства. Після цього вона звернулася до прокуратури Бериславського району, за дорученням якої головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в Херсонській області було проведено перевірку відповідача, в результаті якої інспектором було виявлено порушення законодавства про працю з боку керівництва відповідача, в тому числі у зв’язку із не проведенням виплати їй не донарахованої заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року в сумі приблизно 1400 гривень, про що складено акт перевірки. 19.01.2011 року вона повторно зверталася до відповідача з проханням провести нарахування та виплату заробітної плати у відповідності до збільшеного розміру мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року, на що отримала відмову. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01.01.2010 року. Оскільки відповідач не в повній мірі розрахувався з нею при звільненні, через те, що відмовляється доплатити заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року в сумі 1400 гривень (за розрахунком позивачки), тобто відповідач має перед нею заборгованість по заробітній платі у вказаному розмірі, що у відповідності до ст. 117 КЗпП України тягне за собою зобов’язання відповідача відшкодувати середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що становить 3500 грн. за період з 26.04.2010 року по 28.02.2011 року. Тривала невиплата їй заробітної плати, ухилення від виплати заборгованості по заробітній платі, заподіяло їй моральної шкоди, яка полягає у приниженні її як людини та працівника, душевних стражданнях, пов’язаних із необхідністю добиватися справедливості, яку вона оцінює в 2000 гривень.      

У судовому засіданні позивачка підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, наполягала на їх задоволенні, з підстав, викладених у позові.

          Представник відповідача Бондаренко Т. В. у судовому засіданні позов не визнала через його необґрунтованість та безпідставність, оскільки на момент звільнення позивачки з нею був проведений розрахунок у повному обсязі, претензій чи спорів щодо розміру належної позивачці заробітної плати у сторін не виникало, затримки у розрахунку при звільненні відповідач не допускав, а тому застосування ст. 117 КЗпП України в даному випадку є неприпустимим. Так дійсно, у зв’язку із прийняттям положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та підвищенням розміру мінімальної заробітної плати відповідачем було видано наказ від 25.05.2010 року № 74 про донарахування заробітної плати, відповідно до якого працівникам відповідача було донараховано заробітну плату за період січень-квітень 2010 року, але на момент прийняття зазначеного наказу позивачка не була працівником підприємства та не перебувала із підприємством у трудових відносинах, а тому у відповідача були відсутні правові підстави щодо донарахування позивачці заробітної плати за період січень-квітень 2010 року, а закони не мають зворотної сили. Таким чином у відповідача відсутня перед позивачкою заборгованість по заробітній платі. Також позивачкою не доведено факт спричинення їй з боку відповідача моральної шкоди та її розмір. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.   

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення,  вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 09.10.2002 року по 26.04.2010 року позивачка працювала у відповідача на посаді інженера ВТВ, а 26.04.2010 року була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату (а. с. 6).  

30.04.2010 року в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» був опублікований Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік», який відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування.  

У відповідності до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» на 2010 рік встановлено наступні розміри мінімальної заробітної плати:

у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,2 гривні, з 1 квітня - 5,29 гривні, з 1 липня - 5,32 гривні, з 1 жовтня - 5,43 гривні, з 1 грудня - 5,52 гривні.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

За ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

25.05.2010 року керівником відповідача було видано наказ «Про донарахування заробітної плати» за № 74, відповідно до якого у зв’язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», враховуючи вимоги ст. 53 та п. 1 Прикінцевих положень Закону було донараховану заробітну плату всім працівникам відповідача, які працювали на підприємстві на момент видачі наказу за січень-квітень 2010 року.    

Таким чином, позивачці за період її роботи на підприємстві у 2010 році, а саме з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року також повинно бути донараховано заробітну плату, оскільки в цей період позивачка перебувала із відповідачем у трудових відносинах і має рівні права в порівнянні з іншими працівниками підприємства на оплату праці за період своєї роботи.

Такий висновок суду також підтверджується актом перевірки відповідача головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Херсонській області № 21-05-12/79 від 07.10.2010 року, протоколом про адміністративне правопорушення № 21-05-12/87 від 07.10.2010 року, складеного відносно керівника відповідача за ст. 41 КУпАП та постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 28.10.2010 року, відповідно до якої керівника відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП, справу закрито на підставі ст. 22 КУпАП (за малозначністю), а керівнику оголошено усне зауваження.

Зазначена вище постанова суду набрала законної сили і є обов’язковою для виконання.     

Оскільки відповідач, не зважаючи на пропозицію суду, не скористався своїм правом надати контррозрахунок суми донарахованої заробітної плати позивачки за період з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року,  а також в інший спосіб не спростував розрахунок суми донарахованої заробітної плати, суд бере за основу суму донарахованої заробітної плати, розраховану позивачкою, а саме 1527 гривень, але у зв’язку із заявленими позивачкою до стягнення 1400 гривень, і не можливістю суду вийти за межі позовних вимог, в цій частині (1400 грн.) позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.04.2010 року по 28.02.2011 року в розмірі 3500 гривень, вона задоволенню не підлягає, оскільки на момент звільнення відповідач повністю розрахувався із позивачкою, що не заперечувалося сторонами та підтверджується розрахунковим листом (а. с. 18), спору між сторонами з приводу розміру належних позивачці при звільненні сум на момент звільнення позивачки не існувало, а тому норми ст. 117 КЗпП України до даного випадку не застосовуються.

Вимога позивачки про відшкодування спричиненої їй моральної шкоди в сумі 2000 гривень також не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не доведено самого факту спричинення їй моральної шкоди, не обґрунтовано її розмір та наявність причинно-наслідкового зв’язку із винними діями відповідача по не донарахуванню їй заробітної плати та спричиненню цим моральної шкоди.

Вимога позивачки про встановлення факту не донарахування відповідачем на час її звільнення з роботи заробітної плати у зв’язку із підвищенням заробітної плати з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року задоволенню не підлягає, як така, що не може бути заявлена як встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки факт не донарахування відповідачем заробітної плати та право позивачки на її отримання встановлюється виключно в позовному провадженні, шляхом ухвалення рішення суду у спорі про право позивачки на отримання заробітної плати, не донарахованої відповідачем.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 94-95, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 57-66, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 1400 (одна тисяча чотириста) гривень.

Стягнути з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на користь держави 14 (чотирнадцять) гривень 57 копійок судового збору.

Стягнути з комунального підприємства «Бериславтеплокомуненерго» на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області 34 (тридцять чотири) гривні 28 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог -  відмовити.            

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                          В.  М.  Сіянко