Справа № 2-263/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року          Київський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого                     - судді Самсонової О.А.,

при секретарі              - Красіковій Д.В.

за участю:

позивача                     - ОСОБА_1,

відповідача                     - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва: добудову до квартири АДРЕСА_1.

          В позовній заяві посилався на те, що з 18 вересня 1999 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 З часу реєстрації шлюбу проживав з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1, хоча зареєстрованим не був. Вказана квартира була приватизована ОСОБА_2, про що він не знав. З метою покращення своїх житлових умов ним та ОСОБА_2 за спільні сімейні кошти до квартири було здійснено добудову кімнати площею 21,0 м?, коридору площею 5,2 м?, ванної площею 4,8 м?. Тому просив суд визнати за ним та за відповідачем - ОСОБА_2 право власності на добудову до квартири АДРЕСА_1.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пославшись на викладені в ньому обставини, просив його задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в його задоволенні відмовити.

Відповідач –Виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради та треті особи – Управління з питань містобудування та архітектури, ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор»в судове засідання своїх представників не направили, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності нез’явившихся осіб.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом, власниками АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.03.2002 року Відділом приватизації житла управління житлово-комунального господарства, є ОСОБА_2 та її неповнолітній син –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних частках –по ? частині (а.с.5).

Об’єкт самочинного будівництва є добудовою до вказаної квартири розміром 9,58 м? х 4,00 м?, загальною площею по внутрішнім обмірам 30,5 м?, та складається з приміщень: І площею 25,70 м? та ІІ площею 4,80 м? (а.с.29-36).

Як вбачається з наданих суду доказів, вказана прибудова збудована під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, розірвання якого зареєстровано 30.11.2009 року (а.с.14).

Згідно статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто, здійснивши самочинну добудову до квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули права власності на неї.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Але, як вбачається з наданих суду доказів, земельна ділянка, на якій розташована спірна добудова, позивачу або відповідачу ОСОБА_2 не виділялась, з вказаного питання до виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради вони не звертались.

Тому ОСОБА_1 не будучи землекористувачем або власником земельної ділянки, на якій розташована добудова, в контексті ст.376 ЦК України не може вимагати визнання за ним прав власності на самочинну добудову.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

В своєму позові позивач просить суд визнати за ним та ОСОБА_2 право власності на добудову до квартири АДРЕСА_1, яка не є окремим об’єктом права власності.

Але чинним законодавством України передбачено можливість виникнення права власності на об’єкт нерухомого майна, а не на його частину.

В той же час позивачем не надано суду доказів, з яких вбачалось би, яку частку добудова складає по відношенню до самої квартири, до якої вона прибудована.

Відповідно до ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В той же час позивачем суду не надано доказів, з яких вбачалось би як змінилась (якщо змінилась) вартість належної відповідачу та її синові квартири.

Відсутні в справі і докази, з яких вбачалось би чи відповідає спірна добудова вимогам протипожежних та санітарно-епідеміологічних норм.

На підставі викладеного суд вважає, що підстав для визнання за позивачем права власності на добудову - відсутні.

Відповідно до ст.10 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач, надавши суду докази придбання будівельних матеріалів під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, вимог про визнання права власності на частину таких будівельних матеріалів не заявляє. Тому такі вимоги судом не розглядались.

Позовні вимоги до виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради позивачем не обґрунтовані взагалі. При цьому суд бере до уваги, що позивач до виконкому не звертався, відповідно виконком Київської районної у м.Полтаві ради права позивача не порушував, не оспорював, та не вчиняв дій, з яких вбачалось би, що він не визнає права позивача.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.376 ЦК України, ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня одержання його копії.

Головуючий                                                                                О.А.Самсонова