Справа № 2-а-794/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

25 березня 2011 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Щабельської І.  В. у приміщенні Диканського районного суду в смт Диканька, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок, нарахування та виплату заборгованості пенсії по інвалідності, що настала із-за каліцтва, внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 1 (один), у зв'язку зі зміною розміру мінімальної пенсії за віком ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, вказуючи на те, що він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  атомній електростанції /далі – ЧАЕС/, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом 3 групи внаслідок цього, тому, відповідно до вимог ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП /далі – закон 796-ХП/,  має право на державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, однак вказана пенсія обох видів нараховується йому в значно меншому розмірі, ніж передбачено у вказаному законі, звернувся до суду з позовом. Просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок з 02.04.2009 року по 09.03.2011 року державної пенсії по 3 групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

            Відповідач подав до канцелярії суду свої письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що позивачу призначена державна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а додаткова – в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». В задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи це тим, що законодавчо не визначено механізму нарахування пенсії в розмірі, встановленому Законом 796-ХП.

                 Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому має право на одержання пенсії по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону. 18.11.2010 року він звернувся з відповідною заявою до відповідача про перерахунок йому пенсії відповідно до вимог вказаного закону. 03.12.2010 року відповідачем у проведенні відповідного перерахунку йому було відмовлено.

                   Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

                 Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

               Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

            Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ), встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                Розрахунок державної пенсії позивачу відповідач провів виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України № 654  від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», та додаткової – у розмірі 15 % прожиткового мінімуму, керуючись  постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

             Відповідно до вимог ст.  22 та ч. 1 ст. 46 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються кожному і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих свобод. При цьому громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, та у інших передбачених законом випадках.

           За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення державної пенсії в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

         При цьому суд керується положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує той акт, який має вищу юридичну силу.

                Відсутність механізму реалізації Закону не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону, так як відповідач зобов’язаний нараховувати підвищення до пенсії дитині війни саме згідно цієї норми.

              Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України, внесені у Закон № 796-ХП зміни, які обмежували право громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,  на одержання державної та додаткової пенсії у розмірах, визначених ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП, тому суд,  відповідно також і до вказаної підстави, вважає застосування інших норм при нарахуванні позивачу пенсії неправомірним.

              За таких обставин суд приходить до висновку про порушення відповідачем прав позивача, тому вважає необхідним визнати відмову відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП неправомірною та зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.03.2009 року відповідно до вимог вказаного закону згідно поданої ним заяви.

               Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Виходжу з того, що  предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії та її виплаті не в повному обсязі. Ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою, а тому немає підстав для обмеження об’єму позовних вимог позивача будь яким строком.

              Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду щодо відмови в перерахунку призначеної позивачу пенсії та додаткової пенсії протиправною.

                На підставі викладеного керуючись ст. 22 Конституції України, ст. ст.  50, 54, 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.. 28 Закону України «Про загальнобов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 6-14, 18, 71, 94, 183-2  КАС, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області задовольнити.

            Визнати дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02 квітня 2009 року по 09 березня 2011  року неправомірними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 02 квітня 2009 року по 09 березня 2011 року відповідно до положень ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 6 /шести/ мінімальних пенсій за віком.

            Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1 з з 02 квітня 2009 року по 09 березня 2011 року відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Диканський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Головуючий: