Справа № 161/17998/17 Провадження №11-кп/802/351/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія:запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року                                                                 місто Луцьк

       Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою обвинуваченої  ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2022 року (ЄРДР №12016030130000661),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області обвинуваченій ОСОБА_6 , було продовжено, раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.04.2022 року включно.

В ході розгляду кримінального провадження №12016030130000661 від 24.07.2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3, ч.5 ст.185 КК України, прокурор ОСОБА_8 подав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2022 року клопотання прокурора задоволено, продовжено, обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, по 01.04.2022 року, включно.

У відповідності до ч.7 ст.182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, від 26.08.2017 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .

Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, не зменшились, тому наявні підстави для продовження, обвинуваченій ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м`який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

Не погодившись із таким судовим рішенням обвинувачена ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу. В якій вказує, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою яка не підтверджується доказами. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що місцевим судом не прийнято до уваги те, що вона з 26.08.2017 року перебуває під вартою, що порушує її права, оскільки вона по даний час не визнана винуватою в злочинах, що її інкримінуються. Разом з тим вказує, що за час її перебування в СІЗО сильно погіршився стан її здоров`я, що спричинило ряд хронічних та супутніх захворювань. З огляду на вищевикладене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою обрати їй більш м`який запобіжний захід.

Апеляційний розгляд провадження у відповідності до ч.4 ст.422-1 КПК України здійснюється без участі сторін кримінального провадження, оскільки не було заявлено клопотань про його розгляд за участю сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18  цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Так, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст.185 КК України, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачена ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до неї запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, що вірно встановив суд.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні злочину, а метою наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченої під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

З урахуванням наведеного, в також даних про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, які відносяться до категорії тяжких ч.3 ст. 185 КК України та особливо тяжких ч.5 ст. 185 КК України, санкція останньої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, не працює, апеляційний суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку більш м`який запобіжний захід не здатний в повній мірі забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків, та що ризики, доведені прокурором, продовжують існувати.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов`язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.

При цьому, доводи, які викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченої обвинуваченої  ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді