ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.09.2006 | Справа №2-25/12330-2006А |
За позовом Приватного підприємства Фірма «Автодель» (м. Сімферополь,11 км Московського шосе)
До відповідача Кримської митниці (м. Сімферополь, вул.Мальченка, 22)
Про визнання нечинними рішень про митну оцінку.
Суддя Маргаритов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
За участю представників:
Від позивача - Єрємєєв А.О., представник, дов у справі.
Від відповідачів – 1. Сінгаєвський О.В., гол. ю/к, дов.у справі.
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом в суд про визнання нечинними 50 рішень Кримської митниці відносно визначення митної вартості товарів, оформлених документами «Митна оцінка товарів до ВМД».
Відповідачі в позовних вимогах просять відмовити по мотивах, викладених у запереченні.
21.08.2006р. в порядку ст.. 150 КАС України по справі було оголошено перерву, після закінчення якої слухання справи продовжене, представники сторін – ті ж самі.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Встановив:
За контрактом № 1ЮТМ05-035 від «06» жовтня 2005 року Приватне підприємство фірма «Автодель» придбало у фірми «Боадінг Тіанма Автомобілі До., ЛТД» (Китай), автомобілі в кількості 50 штук.
Вказані автомобілі були заявлені позивачем до митного оформлення по вантажних
митних деклараціях №№600000001/5/012469-600000001/5/012482, 600000001/5/012484-600000001/5/012493, 600000001/5/012495-600000001/5/012514, 600000001/5/012516-600000001/5/012518, 600000001/5/012523- 600000001/5/012525 від 27.12.05р.
Відповідно до статей 262, 266, 267 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.03г. №1375 у графах 12, 45 декларацій з вказаними вище номерами і в деклараціях митної вартості форми ДМВ-1 до них, позивачем була заявлена митна вартість придбаних автомобілів, визначена по першому (основному) методу визначення митної вартості - методу оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Заявлена митна вартість підтверджувалася контрактом китайською фірмою-продавцем №ВВТМ05-035 від 06.10.2005 року, інвойсом до контракту і товарною митною експортною декларацією КНР. При цьому, загальна митна вартість п’ятидесяти автомобілів склала 1 317 545, 00 грн.
Проте, відповідач не погодився із заявленою митною вартістю ввезених автомобілів і визначив її самостійно з використанням шостого (резервного) методу оцінки в загальній сумі 2 132 200,90 грн, оформивши своє рішення документами «Мітна оцінка товарів до ВМД № ... від 27.12.05р.»
Позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах.
Відповідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушеним робити те, що не передбачене законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
При цьому, самостійно визначаючи митну вартість, митний орган повинен послідовно застосовувати методи визначення митної вартості, переходячи до наступного, або при неможливості використовувати попередній.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний в строк, що не перевищує 30 календарних днів, надати йому письмове роз'яснення причин, по яких заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів (ч.3 ст.265 МК України).
Як вказано вище, митна вартість товарів, заявлена позивачем в ВМД в кількості 50 автомобілів від 27.12.05р. підтверджувалася контрактом з китайською фірмою-продавцем № ВБТМ05-035 від 06.12.2005 року, інвойсом до контракту і товарною митною експортною декларацією КНР. Таким чином, у відповідача не було підстав затверджувати про відсутність даних, підтверджуючих заявлену декларантом митну вартість.
Що стосується обгрунтованих сумнівів в достовірності поданих декларантом відомостей, то на письмовий запит, направлений Приватним підприємством Фірма «Автодель» відповідно до ст. 265 Митного Кодексу України на адресу митниці, позивачем була одержана відповідь №07-08/380 від 24.01.06р, в який повідомлено, що митна вартість товару (виробництва Китаю) була визначена у час митного оформлення товару, ввезеного до України за іншою угодою, яка була у розпорядженні митного органу, відповідно до бази даних Державної митної служби.
Дана відповідь не містить в собі роз'яснення підстав, по яких заявлена вартість не може бути принята митницею, і свідчить про те, що порушуючи ст. 19 Конституції України і ст. 265 МК України, Кримська митниця визначила митну вартість ввезених позивачем товарів, не маючи на те встановлених Законом підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тоді як митниця не представила суду доказів, підтверджуючих наявність обставин, документів та ін., підтверджуючих обґрунтованість своїх рішень щодо застосування шостого методу оцінки.
Крім того, якщо митний орган вважає, що застосувати основний метод визначення митної вартості неможливо, він зобов'язаний застосовувати наступні методи послідовно, застосовуючи кожен наступний метод при неможливості застосувати попередній.
Те, що Кримська митниця застосувала шостий (резервний) метод оцінки товарів, означає, що у неї немає інформації про вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка необхідна для застосування другого і третього методів відповідно. При цьому, вказівка в листі митниці від 24.01.06 №07-08/380 на визначення митної вартості на підставі якоїсь «іншої» угоди, що була в у розпорядженні митниці, суперечить п.4. ч.4 ст. 273 МК України, оскільки це не є достовірним підтвердженням ціни товарів.
Заперечення відповідача суд до уваги не приймає у зв’язку з наступним.
Згідно положень Митного кодексу України , а саме ст. 266, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, є перший метод - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору відносно товарів, які імпортуються. Вказане підтверджуються листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 02.04.2004р. № 06-10\10-392, згідно якого, першоосновою митної вартості, у відповідності з діючим законодавством є вартість згідно зовнишньоекономичної угоди (контракту), тобто ціна, фактично сплачена, ціна, що підлягає сплаті за товари, які є об’єктом такої угоди.
Відповідно з ч.1 ст. 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору відносно товарів, які імпортуються ( вартості операції), використовуються у випадках, якщо немає ніяких обмежень відносно прав покупця (імпортера) на використання оцінених товарів.
Дійсно, в п. 10.1 контракту № ВDТМ05-035 від 06.10.2005р. вказано обмеження прав покупця відносно рєекспорта товарів, які поставлені по контракту.
Відповідно п.п «б» п. 1 ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, використовується, якщо немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання товарів, що оцінюється, за винятком тих, які обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно).
Тобто законом передбачено право імпортера передбачати обмеження географічного району, в якому товари можуть бути перепродані.
Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно застосував резервний метод оцінки товарів, обґрунтовуючи це наявністю обмеження рєекспорта, оскільки Митним кодексом України передбачена можливість такого обмеження.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що згідно ст. 265 Митного кодексу України, п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п. 2.3 Наказу Державної митної служби України № 685 від 13.10.2003р., Рекомендацій Презідіума Вищого Господарського суду України № 04-5\218 від 14.07.2006р., роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківській діяльності від 02.04.2004р. № 06-10\10-392 інших нормативних актів України, в тому числі ратифікованих Міжнародних актів, визначення митної вартості митним органом здійснюється шляхом застосування методів митної оцінки № 2-6 лише при явної невідповідності заявленої митної вартості, при виникненні обґрунтованих сумнівів відносно достовірності наданих декларантом відомостей, або у разі неможливості перевірки її обчислення, якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаних підстав для застосування інших методів оцінки митної вартості ввізних товарів, відповідач не мав.
Відповідно до ч.4 ст. 265 МК України рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому Законом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, визначення митної вартості товарів шляхом застосування шостого (резервного) методу є слідством неправомірних дій суб’єкту владних повноважень, які виразились у безпідставному проведенні його оцінки зі збільшенням митної вартості, всупереч договірній ціні – тобто, застосуванні резервного методу декларування митної вартості Товару позивача.
Відповідно до ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, суд вважає, що для повного відновлення порушеного права, підлягають задоволенню вимоги про визнання нечинними рішень про визначення митної вартості товарів шляхом застосування шостого (резервного) методу, як актів ненормативного характеру.
При таких обставинах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Пунктом 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 6,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п. 2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 06.08.2006р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н ОВ И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними 50 рішень Кримської митниці щодо визначення митної вартості товарів, оформлених документами «Митна оцінка товарів до ВМД №600000001/5/012469 , №600000001/5/012470,
№600000001/5/012471, №600000001/5/012472, №600000001/5/012473,
№600000001/5/012474, №600000001/5/012475, №600000001/5/012476,
№600000001/5/012477, №600000001/5/012478, №600000001/5/012479,
№600000001/5/012480, №600000001/5/012481, №600000001/5/012482,
№600000001/5/012484, №600000001/5/012485, №600000001/5/012486,
№600000001/5/012487, №600000001/5/012488, №600000001/5/012489,
№600000001/5/012490, №600000001/5/012491, №600000001/5/012492,
№600000001/5/012493, №600000001/5/012495, №600000001/5/012496,
№600000001/5/012497, №600000001/5/012498, №600000001/5/012499,
№600000001/5/012493, №600000001/5/012495, №600000001/5/012496, №600000001/5/012497, №600000001/5/012498, №600000001/5/012499 №600000001/5/012500, №600000001/5/012501, №600000001/5/012502, №600000001/5/012503, №600000001/5/012504, №600000001/5/012505, №600000001/5/012506, №600000001/5/012507, №600000001/5/012508, №600000001/5/012509, №600000001/5/012510, №600000001/5/012511, №600000001/5/012512, №600000001/5/012513, №600000001/5/012514, №600000001/5/012516, №600000001/5/012517, №600000001/5/012518, №600000001/5/012523, №600000001/5/012524, №600000001/5/012525 від 27.12.2005р.»
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма «Автодель» (м. Сімферополь, 11 км Московського шосе, ЄДРПОУ 30266766) 3,40грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня ії проголошення ( у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.