Справа № 168/369/21

Провадження № 2/168/3/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

секретаря судових засідань - Сулеви Н.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюка В.В.,

представника відповідача - адвоката Кухарчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Старовижівського районного суду Волинської області із позовною заявою до ОСОБА_2 ( далі - Відповідач) про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної ДТП. Просить суд стягнути з Відповідача 64671,40 грн. майнової шкоди, 25000 грн. моральної шкоди та сплачені судові витрати в розмірі 1362 грн.

Ухвалою від 23 червня 2021 року Старовижівського районного суду позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою залишено без руху через несплату Позивачем судового збору у розмірі 2270 грн. за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 16 липня 2021 року Старовижівського районного суду, після усунення ОСОБА_1 недоліків, відкрито провадження у справі за його позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою від 15 листопада 2021 року Старовижівського районного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 .

В позові вказано, що 09 липня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сітроен Джампер» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та « Сузукі Гранд Вітара» д.н.з. НОМЕР_2 ( що належить на праві власності ОСОБА_3 ) під керуванням позивача - ОСОБА_1 . Постановою від 14 серпня 2017 року Відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за порушення пунктів 10.1, 10.3 ПДР України. Постановою від 22 вересня 2017 року Апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Старовижівського районного суду від 14 серпня 2017 року без змін.

Згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-9141596 від 11 червня 2016 року та Страхового Акту 16GЦВ-0000905, затвердженого 09 серпня 2018 року «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 10 серпня 2018 року виплатило ОСОБА_3 , власнику автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування в розмірі 94000 грн.

Відповідно до висновку від 15 вересня 2016 року №299 експертного авто товарознавчого дослідження матеріальних збитків автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 матеріальний збиток в результаті пошкодження транспортного засобу при ДТП складає 146 671,70 грн. різниця у страхових виплатах (94 000 грн.) та вартістю відновлюваного ремонту становить 52 671,70 грн. Вартість вищевказаної експертизи згідно акту прийому-передачі виконаної роботи від 15 вересня 2016 року №299 становить 2 000 грн. Вартість правової допомоги складає 10000 грн. Загальну суму витрат, понесених Позивачем у зв`язку з ДТП, оцінює в розмірі 64671,70 грн., яку просить суд стягнути з Відповідача.

Також зазначає, що через ДТП зазнав моральних страждань. Вони виникли через страх за своє життя, необхідність збирання документів, звернення за юридичною допомогою та до страхової компанії. Це призвело до погіршення відносин в його сім`ї. Тому просить суд стягнути з Відповідача 25 000 грн. моральної шкоди. Судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

В судове засідання, призначене на 10.00год. 09 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 не з`явилися. Подали заяви, кожен зокрема, про розгляд справи у їх відсутності. Позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилюк В.В., підтримали позов з підстав, що в ньому зазначені. Представник Гаврилюк В.В. надав пояснення про те, що його довіритель - ОСОБА_1 на правовій підставі володів транспортним засобом - «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 (що належить на праві власності ОСОБА_3 - тестю Позивача). Вина Відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП доведена судовими рішеннями у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 відремонтував автомобіль «Сузукі Гранд Вітара» для можливості продовження використовувати його в своїй роботі. Різниця у страхових виплатах (94 000 грн.) та вартістю відновлюваного ремонту становить 52 671,70 грн. Вартість експертизи згідно акту прийому-передачі виконаної роботи від 15 вересня 2016 року №299 становить 2 000 грн. Вартість правової допомоги складає 10 000 грн.

Щодо Протоколу - узгодження розміру страхового відшкодування від 09 серпня 2018 року між власником автомобіля ОСОБА_3 та страховиком і зменшення розміру збитків із 146 671.70 грн. до 94 000 грн., які виплачені власнику автомобіля «Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Глобус», пояснили, що страховик відмовлявся взагалі сплачувати страхове відшкодування. Погодився сплатити лише 94 000 грн. власнику ОСОБА_3 , якщо останній в подальшому до нього не буде мати претензій. Це не позбавляє права позивача ОСОБА_1 на відшкодування шкоди відповідачем ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в попередніх судових засіданнях вказав, що зазнав моральних страждань. Від Відповідача не надходили пропозиції щодо врегулювання спору у позасудовому порядку. Навпаки, ОСОБА_2 уникав таких переговорів. За весь час після ДТП стан здоров"я позивача значно погіршився. Він втратив сон, апетит, схуд до 10 кг. Просив суд його позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилюк В.В. вважають, що ними дотримані строки позовної давності звернення до суду, Бо «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 10 серпня 2018 року виплатило ОСОБА_3 , власнику автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування в розмірі 94 000 грн. Про що повідомило власника 10 серпня 2018 року листом № 16GЦВ-905/3-1. Саме з цього часу рахують про початок перебігу строку позовної давності. А до Старовижівського районного суду вони звернулися у червні 2021 року.

Також зазначили, що із позовними заявами до «Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в судовому порядку не зверталися.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні 09 грудня 2021 року пояснив, що Позивач ОСОБА_1 в родинних відносинах є йому зятем. Хоча згідно документів він являється власником транспортного засобу - автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 , однак фактичним його володільцем та користувачем є позивач по справі - ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль, він як власник, подарував своєму зятеві в день їхнього весілля. Однак документи не переоформляв. Ствердив, що страхова компанія «Глобус» відшкодувала йому лише частину - 94 000 грн., які він передав позивачу по справі для компенсації відновлювального ремонту автомобіля. Який той провів.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилюк В.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кухарчук А.Ю. в судовому засіданні повністю заперечила позовні вимоги Позивача. Надала суду відзив на позовну заяву у порядку статті 178 ЦПК України. Ствердила, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем по справі. Бо ОСОБА_3 є власником автомобіля « Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 і саме йому було відшкодовано страхове відшкодування в розмірі 94000 грн. Тому у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для звернення до суду.

Вважає, що згідно Протоколу - узгодження розміру страхового відшкодування від 09 серпня 2018 року між власником автомобіля ОСОБА_3 та страховиком узгоджено зменшення розміру збитків із 146 671.70 грн. до 94 000 грн., які виплачені «Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Глобус» повністю.

Зазначає, що висновок від 15 вересня 2016 року №299 авто товарознавчого дослідження матеріальних збитків автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 про те, що матеріальний збиток в результаті пошкодження транспортного засобу при ДТП складає 146 671,70 грн., є неналежним доказом по справі. Бо експерт не попереджався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і ним був порушена методика експертної оцінки.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кухарчук А.Ю. в судовому засіданні повністю заперечила позовні вимоги Позивача про відшкодування йому моральної шкоди. Ствердила, що в результаті ДТП було пошкоджено майно не Позивача, а майно, власником якого є ОСОБА_3 .

Заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду в межах загальної позовної давності. Бо трирічний строк звернення до суду для Позивача сплив 22 вересня 2020 року, а позовна заява подана до суду 03 червня 2021 року з пропущенням строку позовної давності. Рахує про початок перебігу строку позовної давності з дати винесення постанови Апеляційного суду Волинської області щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Старовижівського районного суду - 22 вересня 2017 року.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень .Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

09 липня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сітроен Джампер», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 (що належить на праві власності ОСОБА_3 ) під керуванням позивача - ОСОБА_1 . Постановою від 14 серпня 2017 року Відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за порушення пунктів 10.1, 10.3 ПДР України. Постановою від 22 вересня 2017 року Апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Старовижівського районного суду від 14 серпня 2017 року без змін (а.с.15-23).

Згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-9141596 від 11 червня 2016 року та Страхового Акту 16GЦВ-0000905, затвердженого 09 серпня 2018 року «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 10 серпня 2018 року виплатило ОСОБА_3 , власнику автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування в розмірі 94 000 грн (а.с.24).

Відповідно до висновку судового експерта Семенюка В.М. від 15 вересня 2016 року №299 експертного авто товарознавчого дослідження матеріальних збитків автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 матеріальний збиток в результаті пошкодження транспортного засобу при ДТП складає 146671,70 грн.(а.с.9-13).

Згідно акту прийому-передачі вартість виконаної роботи від 15 вересня 2016 року № 299 становить 2 000,00 грн.(а.с.7).

За квитанцією від 15 квітня 2016 року №299 від позивача ОСОБА_1 прийнято судовим експертом» Семенюком В.М. 2 000,00 гривень за експертизу (а.с.8).

Міністерством юстиції України судовому експерту Семенюку В.М. згідно свідоцтва від 14 жовтня 2013 року № 443 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз для визначення розміру збитків, завданих пошкодженням транспортних засобів (а.с.14).

Відповідно до ордеру №083011 ОСОБА_1 та адвокат Гаврилюк В.В. уклали договір про надання правової допомоги. 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 та адвокат Гаврилюк В.В. уклали договір № 91 про надання правової допомоги, яким передбачено надання послуг правового характеру. Вартість гонорару, що визначається домовленістю сторін, становить 10000 грн. Відповідно до свідоцтва від 29 червня 1993 року про право на заняття адвокатською діяльністю №1 Гаврилюк В.В. отримав відповідне право (а.с.114-117).

Сторонами не оспорюється вина Відповідача ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за порушення пунктів 10.1, 10.3 ПДР України, правомірність володіння позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом - автомобілем «Сузукі Гранд Вітара» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню обставини, які визнаються учасниками справи, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В частині 1 статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 11 постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 4 червня 2014 року в справі № 6-49цс14 власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (частина 4 статті 263 ЦПК України). Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина 1 статті 417 ЦПК України).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином позивач на власний розсуд обирає особу, до якої може пред`явити відповідний позов чи до страховика, чи до страхувальника.

Бо особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У зв`язку з цим доводи представника Відповідача, що позивач ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, а тому не має права на відшкодування шкоди, не може бути належним позивачем,тощо є безпідставними з таких підстав.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеного у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Сторонами не оспорюється правомірність володіння позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом - автомобілем «Сузукі Гранд Вітара» д.н.з. НОМЕР_2 . А тому суд висновує, що позивач має право на відшкодування завданої шкоди. Що узгоджується із висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 14 лютого 2018 року, справа №344/10730/15-ц,провадження № 61-5079 св 18).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу того, що він пропонував позивачу товари взамін пошкоджених, самостійно усунув наслідки своїх дії, надав грошові кошти на відшкодування шкоди. Також відповідач не надав суду доказів, будь-якого обґрунтованого розрахунку на спростування висновку від 15 вересня 2016 року №299 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 щодо розміру матеріальних збитків в результаті пошкодження транспортного засобу при ДТП. Тому суд критично ставиться до тверджень Відповідача про порушення судовим експертом Семенюком В.М. порядку проведення експертної оцінки та його повноважень і відхиляє їх за безпідставністю. Що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, свідоцтвом від 14 жовтня 2013 року № 443, виданого Міністерством юстиції України судовому експерту Семенюку В.М. про його право проводити товарознавчі експертизи для визначення розміру збитків, завданих пошкодженням транспортних засобів (а.с.14).

Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування) склала: 146 671,70 грн. - 94 000,00 грн. = 52671,70 грн. та 2000 грн. вартості вищевказаної експертизи згідно акту прийому-передачі виконаної роботи від 15 вересня 2016 року № 299, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Що стосується відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 25000 грн., то суд висновує таке.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як встановлено судом спірне майно - автомобіль «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.148) і , відповідно, не належить позивачу. Позивач ОСОБА_1 володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі, у зв`язку з цим мав зобов`язання щодо повернення майна власнику у стані, в якому прийняв відповідне майно, але не є власником майна і не вправі розраховувати на компенсацію моральної шкоди з підстав, що вказані в статтях 23, 1167 ЦК України. Тому, вимога Позивача в частині стягнення з Відповідача 25 000,00 грн. моральної шкоди не підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки суд виснував про відмовлення в позові про відшкодування моральної шкоди, тому не підлягає компенсації і судовий збір за розгляд спору у відповідній частині в розмірі 2 270,00 грн., який доплатив Позивач.

Що стосується заяви від 05 серпня 2021 року представника Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності , то суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше регулятивне, друге охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду. Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Судом встановлено, що згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-9141596 від 11 червня 2016 року та Страхового Акту 16GЦВ-0000905, затвердженого 09 серпня 2018 року «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 10 серпня 2018 року виплатило ОСОБА_3 , власнику автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування в розмірі 94 000,00 грн. Про що повідомило власника автомобіля листом (а.с.24). Таким чином, у виплаті всієї суми відновлювального ремонту в розмірі 146 671.70 грн. було відмовлено. Про що Позивач дізнався 10 серпня 2018 року. А до Старовижівського районного суду його позовна заява надійшла 08 червня 2021 року.

Тому суд висновує, що позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності, оскільки набув реальну можливість захистити своє право в судовому порядку після відмови страховика здійснити таку виплату, коли його очікуване право на задоволення своїх вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, було порушене. А тому заява Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, бо перебіг строку позовної давності почався з дати винесення постанови Апеляційного суду Волинської області щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Старовижівського районного суду - 22 вересня 2017 року, не підлягає до задоволення.

Що узгоджується із правовим висновком Верховного у справі 6-192цс16. Бо завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ураховуючи наведене та відступаючи від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа № 309цс15), зокрема про те, що саме із часу скоєння ДТП у потерпілого виникає право вимоги до страхової компанії, відповідальної за безпосереднього заподіювача шкоди, та починається перебіг позовної давності, необхідно дійти висновку про те, що право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень частин 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин 4-6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі . Позивачем надано договір № 91 від 03 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Гаврилюком В.В. про надання правової допомоги, яким передбачено надання послуг правового характеру. Вартість гонорару, що визначається домовленістю сторін, становить 10 000,00 грн. Відповідно до свідоцтва від 29 червня 1993 року про право на заняття адвокатською діяльністю №1 Гаврилюк В.В. отримав відповідне право відповідно до ордеру №083011 ( а.с.114-117). Згідно позиції Верховного суду (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За таких обставин, враховуючи встановлені частинами 4-6 статті 137 ЦПК України критерії співмірності, сплачена позивачем адвокату сума гонорару підлягає відшкодуванню в розмірі 10 000,00 грн., що, на думку Суду, відповідає зазначеним критеріям.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи, матеріали справи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- ОСОБА_3 , про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 майнову шкоду вартості відновлювального ремонту в розмірі 52 671,70 (п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят одну гривню 70 копійок) гривень та 2 000,00 (дві тисячі) гривень вартості автотоварознавчої експертизи. А всього 54 671,70 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят одну гривню 70 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В.Малюта