ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 січня 2022 року          Справа №160/11946/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/11946/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Віхрова В.С.) перебувала адміністративна справа №160/11946/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

13.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/11946/21, в якій просить:

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у адміністративній справі № 160/11946/21 згідно ст. 382 КАС України;

- за наслідками розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, як керівника суб`єкта владних повноважень (Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області), відповідального за виконання судового рішення, штраф за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у адміністративній справі №160/11946/21;

- стягнення штрафу здійснити відповідно до ч. 3 ст. 382 КАС України шляхом стягнення половині суми штрафу, на користь позивача пенсіонера ОСОБА_1 ; іншу половину стягнути до Державного бюджету України.

В обґрунтування заяви зазначено, що станом на 13.01.2022 року рішення суду у справі №160/11946/21 від 25.08.2021 року відповідачем не виконано, виконавче провадження закінчене 05.01.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/11946/20 в порядку письмового провадження.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Оскільки в матеріалах справи наявна офіційна електронна адреса Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, судове повідомлення відповідача про розгляд заяви здійснено шляхом направлення копії ухвали від 19.01.2022 року на електронну адресу відповідача.

Розглядаючи подану позивачем заяву, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі №160/11946/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задоволено, а саме:

-          визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 01.12.2019 року за довідкою ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" від 31.05.2021 № 33/24/С-563.

-          зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" від 31.05.2021 № 33/24/С-563 про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог ст.ст.43,  63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ  та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 року № 988, з урахуванням раніше виплачених сум;

-          в порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 грн. 00 коп.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі №160/11946/21 набрало законної сили 27.09.2021 року.

27.09.2021 року судом було складено виконавчий лист та направлено на адресу позивача.

05.10.2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. було відкрито виконавче провадження №67038858.

14.12.2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. винесено постанову у виконавчому провадженні №67038858 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 5100 грн.

05.01.2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. винесено постанову у виконавчому провадженні №67038858 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 11200 грн.

05.01.2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. направлено до ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, щодо невиконання посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду, що набрало законної сили.

05.01.2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67038858.

В постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вих.№0400-010901-8/172122 від 24.12.2021 року на виконання рішення суду проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак доплата за період з 01.12.2019 року по 31.10.2021 року у розмірі 228795,12 грн. буде здійснена після виділення додаткових бюджетних асигнувань. Державним виконавцем до органу досудового розслідування направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись з невиконанням рішення суду в частині невиплати нарахованої пенсії за попередні періоди, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу. Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі не виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Враховуючи позицію суддів, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 800/592/17, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що застосовується з 15 грудня 2017 року, не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення. Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може як під час прийняття рішення у справі, так і після ухвалення рішення у справі (з урахуванням положень ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на відповідача вже було накладено штраф в рамках виконавчого провадження №67038858, а тому накладення штрафу ще й судом не є ефективними діями, спрямованими на виконання рішення суду.

Наразі, перевірка дій відповідача стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі №160/11946/21 здійснюється ГУНП в Дніпропетровській області.

Відтак, станом на день подання позивачем клопотання, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Додатково, суд зазначає, що відповідачем не спростовується невиконання судового рішення в повному обсязі, а саме в частині невиплати доплати за рішенням суду, та вказано, що виплата суми коштів відбудеться  після виділення додаткових бюджетних призначень.

Отже, судом не встановлено умислу органу Пенсійного фонду, спрямованого на невиконання рішення суду.

У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

До суду не надано жодних доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

В ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 зазначено, що Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З урахуванням позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, але не до накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу, що не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі, у зв`язку з передчасністю звернення заявника з відповідним клопотанням, оскільки відповідна оцінка діям відповідачів надається органом Державної виконавчої служби та ГУНП в Дніпропетровській області, у встановленому законодавством порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Стосовно вимоги про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно з ч.2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 3 ст. 44 КАС України передбачено, зокрема, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Звертаючись до суду із заявою про накладення штрафу, позивачем свідомо заявлено вимогу на майбутнє, яка не відповідає засадам адміністративного судочинства та не може бути задоволена судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 243, 248, 382 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/11946/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                                 В.С. Віхрова