Справа № 467/1466/16-ц

Провадження № 2/467/8/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

представника позивача Шевченко А.О. (у режимі відеоконференції)

відповідача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання недійсним кредитного договору

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 10 лютого 2011 року відповідачка підписала анкету - заяву, на підставі якої отримала кредит у розмірі 8 190 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому, відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Крім цього, заявою відповідача підтверджується факт, що вона була повністю поінформована про умови кредитування, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Отже, банк свої зобов`язання за цим договором виконав у повному обсязі, так як надав відповідачці можливість користуватись кредитним коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу, відповідачка зобов`язалась слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту та повернути тіло кредиту, сплатити відсотки за користування ним, а так само сплатити комісії до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були здійснені трати. Проте, свої зобов`язання відповідачка виконувала неналежно, не сплатила своєчасно кошти на погашення заборгованості за борговими зобов`язання, внаслідок чого станом на 15 червня 2016 року у неї виникла заборгованість перед банком на загальну суму 14 410 грн. 16 к., із яких: 7 117 грн. 29 к. - заборгованість за тілом кредиту, 1 621 грн. 45 к. - заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом, 3 664 грн. 27 к. - пеня за прострочене зобов`язання, 850 грн. - пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - фіксована складова штрафу та 662 грн. 39 к. - процентна складова штрафу, з них - 5 грн. 24 к. внесено коштів на погашення заборгованості з 01 вересня 2015 року. Посилаючись на ці обставини, позивач прохав стягнути з відповідача суму заборгованості.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , діючи в інтересах останньої, пред`явила зустрічний позов до АТ КБ «Приват Банк», в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 не визнає укладення кредитного договору з банком. Зокрема, у заяві ОСОБА_1 не вказано, що вона просить надати кредит у розмірі 8 190 грн. та умови отримання кредиту. У розділах про видачу картки не зазначено яка саме картка цікавить ОСОБА_1 та умови її використання. При цьому, кредитного договору сторони не підписували, у той час як підписана ОСОБА_1 заява може підтверджувати виключно намір укласти договір і не підтверджує досягнення згоди щодо усіх істотних умов цього договору і не може замінити сам кредитний договір. Підписання заяви про приєднання до Умов та правила надання банківських послуг не може бути договором про приєднання. Тож, посилаючись на постанову ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, положення ст.ст. 233, 236 ЦК України, представник позивача стверджує, що вимоги банку про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 14 410 грн. 16 к. є безпідставними у зв`язку з недійсністю правочину по договору позики. Нараховуючи відсотки, комісії та штрафні санкції, які споживач не може помітити одразу, банк вчиняє нечесну підприємницьку практику, зокрема, щодо подвійної суми відсоткових нарахувань (п.2.1.1.12.2.1). Агресивною практикою банку є також вимога щодо сплати клієнтом судового штрафу в разі виникнення прострочення платежу (п.2.1.1.7.6). Однак, ці умови є вкрай невигідними для позичальника та можуть призводити до суми щомісячних нарахувань зобов`язань у розмірі, який значно перевищує суму наданих банком коштів позичальнику, та є неспівмірними наданим коштам. А тому оспорюваний договір може бути визнано недійсним у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та норм ЦК України, зокрема, статті 18 цього закону, яка визначає поняття несправедливих умов договору. Крім цього, банк не надає документ, в якому було б вказано щодо яких саме істотних умов ОСОБА_1 досягла домовленості із ним щодо укладення договору кредитування та які саме умови їй повідомлені і підтверджені підписом. У той час, як заява ОСОБА_1 не містить ніяких істотних умов договору. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо зміни розміру процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Однак, у позовній заяві банк стверджує протилежне і не зазначає у які періоди яка процентна ставка була використана. 10 січня 2009 року, тобто на момент підписання ОСОБА_1 заяви, набули чинності зміни до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно яких установлено заборону банкам в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Проте, позовна заява банку не містить чіткого періоду, за який нараховується заборгованість, та розміру відсоткової ставки, про яку домовились сторони.

Крім цього, не підтверджується доказами те, що ОСОБА_1 отримала у банку 8 190 грн., а саме: платіжними документами про видачу та перерахування цих коштів клієнту. Картка АТ КБ «Приват Банк» була викрадена колишнім чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який знімав банківські кошти особисто, про вона повідомила Заводський РВ УМВС України. Запит на підтверджуючі це документи буде зроблено у найближчий час. Таким чином, на думку представника позивача за зустрічним позовом, банк не підтвердив належними, допустимими і достатніми доказами обставини своїх вимог, зокрема, що ОСОБА_1 була повністю повідомлена про усі умови кредитування, адже у форму бланку заяви можна внести будь - який текст, який клієнт може підписати, не розуміючи всього того, що у такій заяві не вказано. Крім цього, якщо заборгованість нарахована за період з 25 серпня 2011 року по 31 серпня 2015 року, то банк втратив право звертатися до суду з вимогою про стягнення коштів. При цьому, до суми боргу банк включив вимоги, по яким сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. У зустрічній позовній заяві, окрім викладеного, зазначено, що первісна позовна заява не відповідає вимогам ч.3 ст. 175 ЦПК України, оскільки банком надано необґрунтований розрахунок заборгованості, який не містить усіх складових нарахованого кредитного зобов`язання, періоду стягнення коштів, як виникли і які саме нарахування здійснено банком, за якою формулою вони обраховані. Тобто, із наданих банком таблиць взагалі неможливо нічого зрозуміти. Посилаючись на викладене, представник позивача у зустрічному позові прохає визнати недійсним кредитний договір, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , застосувати наслідки недійсності правочину.

Представником відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом 21 січня 2021 року подано відзив на первісний позов, із якого слідує, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 заперечує проти висунутих до неї вимог. При цьому, зміст відзиву на первісний є ідентичним змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та аналогічним за своєю суттю.

Також представник позивача за первісним позовом 27 липня 2021 року подав до суду заяву, у якій надав письмове пояснення про те, що 10 лютого 2011 року відповідач приєдналась до стандартних умов надання банком послуг, а 25 серпня 2011 року виявила бажання скористатися кредитом, встановленим на картку. Для цього 25 серпня 2011 року відповідач підписала довідку про умови кредитування, із якої видно, що вона погодила відсоткову ставку по кредиту у розмірі 2,5 % щомісячно (30 % щорічно). 25 серпня 2011 року відповідач отримала картку НОМЕР_1 та цього ж дня на неї було встановлено кредитний ліміт, який змінювався банком на власний розсуд, виходячи з кредитної історії клієнта. Стосовно питання позовної давності, то відповідачу було видано картку з терміном дії до 05/17 (до 01.06.2017 року). Тому строк виконання зобов`язань з погашення повної кредитної заборгованості сплив у травні 2017 року, у той час, як позовна заява надіслана до суду у 2016 році. Відповідно, строк позовної давності банком не порушено. При цьому, виписка є допустимим доказом про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Відповідач тривалий час користувалась карткою.

Заявою, що надійшла до суду 25 серпня 2021 року, представник позивача за первісним позовом просив врахувати ряд висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Провадження за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кірімової О.М. від 14 вересня 2016 року.

26 жовтня 2016 року у справі ухвалено заочне рішення, яке було скасоване ухвалою цього ж суду від 15 грудня 2020 року, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним прийнято до розгляду, об`єднано в одне провадження з первісним позовом та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року справу передано за підсудністю на розгляд Заводського районного суду м. Миколаєва.

На підставі ухвали судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2021 року справу передано до Арбузинського районного суду Миколаївської області за підсудністю.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіци І.В. від 08 червня 2021 року справу прийнято до свого провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року підготовче провадження було закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Згідно розпорядження керівника Арбузинського районного суду Миколаївської області №50 від 24 вересня 2021 року призначено автоматизований розподіл справи у зв`язку із закінченням повноважень судді Явіци І.В.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року справу прийнято до провадження суддею Кологривою Т.М. та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2021 року підготовче провадження закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом - АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги, зазначені у зустрічному позові, заперечувала проти задоволення первісного позову, посилаючись на те, що вона виплата всі позичені кошти банку, а потім приблизно у 2014-2015 роках її колишній чоловік викрав банківську картку та користувався нею.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала вимоги, зазначені у зустрічному позові, заперечувала проти задоволення первісного позову, посилаючись на те, що позивачем недотримана письмова форму договору - у анкеті заяві не вказані істотні умови договору як строк повернення кредиту, проценти. Анкета свідчить про намір укласти договір. Банк не надав ОСОБА_1 повної інформації про умови кредитування, умови кредиту є незрозумілими споживачу та містять несправедливі умови. Банк порушив вимоги закону про можливість в односторонньому порядку змінювати умови договору. Банк не надав первинних документів для визначення заборгованості. Виписка, на яку посилається банк, не є належним і допустимим доказом. У розрахунках банку вказано відсотки у розмірі 2.5, однак їх не передбачено анкетою-заявою. Тіло кредиту встановити неможливо. Відповідачем ОСОБА_1 сплачено банку 21011 грн. 27 к.

Мотиви прийняття судом деяких доказів

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

27 липня 2021 року представник позивача Шевченко А.О. направив до Заводського районного суду м.Миколаєва клопотання про долучення до матеріалів справи додатково наданих доказів: копію довідки про умови кредитування від 25 серпня 2011 року, довідки про видані картки та про встановлення кредитного ліміту, виписки про рух коштів, розрахунок заборгованості відповідача за первісною відсотковою ставкою 30 % річних. Вказані документи з Заводського районного суду м.Миколаєва були перенаправлені до Арбузинського районного суду Миколаївської області 20 серпня 2021 року. Також аналогічні документи представник позивача направив безпосередньо до Арбузинського районного суду Миколаївської області 18 серпня 2021 року та 20 серпня 2021 року через електронну пошту. Вказані документи приєднані до матеріалів справи у ході слухання справи суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіцою І.В. Докази про надсилання позивачем відповідачеві вказаних документів містяться у томі 2 а.с.66-67.

Відповідно до приписів ч. 5 статті 177 ЦПК України до позовної заяви позивач повинен подати всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Статтею 83 ЦПК України унормовано порядок подання доказів, згідно з яким сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 2 вказаної норми, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд звертає увагу представника відповідача з приводу тверджень про невідповідність змісту первісної позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України на те, що на момент подачі позовної заяви до суду (13 вересня 2016 року) діяв ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року, де зміст позовної заяви був визначений статтею 119. Наразі ж діє ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Стаття 197 ЦПК України передбачає розгляд питань, які здійснюються у підготовчому судовому засіданні, в т.ч. і щодо надання сторонами доказів. За такого, суд вважає за можливе надання стороною доказів суду до підготовчого судового засідання і в ході нього.

Враховуючи те, що вказані докази були надані суду під час розгляду справи суддею Явіцою І.В. та приєднані до матеріалів справи, тобто були подані до початку підготовчого судового засідання 12 жовтня 2021 року, яке проводилось суддею Кологривою Т.М., їх копії направлені належним чином відповідачу до початку дослідження письмових доказів судом, суд їх вважає такими, які приймаються судом до розгляду.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 10 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ«ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н ( т.1 а.с. 12).

Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, з якими її ознайомлено, складають договір про надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг в «Приватбанк»», Тарифи банку підпису позичальника не містять.

Заява позичальника підписана відповідачем і відповідно до неї відповідач бажає отримати кредит по платіжній картці, найменування, строк дії картки та розмір кредитного ліміту не зазначені.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, Банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

З повідомлення банку без дати видно, що згідно кредитного договору б/н відповідач отримала десять кредитних карток на власне ім`я, остання з яких з терміном дії до травня 2017 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я відповідача 25 серпня 2011 року по картковому рахунку НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн., який в подальшому неодноразово змінювався, останній раз 21 серпня 2015 року кредитний ліміт було визначено у розмірі 6920 грн. Однак 13 вересня 2016 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути таку складову його повної вартості як заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та неустойку у вигляду пені та штрафів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування складових заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 лютого 2011 року, посилався на Тарифи Банку, Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин суд вважає, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом та сплати неустойки (як пені, так і штрафів), що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Разом з цим, окрім заяви від 10 лютого 2011 року про надання кредиту, 25 серпня 2011 року позичальник ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» ( т.2 а.с. 3), в якій визначені наступні умови кредитування: валюта кредиту - гривні, пільговий період - 55 днів (нарахування відсотків відбувається за ставкою 0,01% річних), базова процентна ставка на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік) - 2,5%, а також визначена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді: пені (пені 1 (базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту) + пеня 2 (1% заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місць за наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. та більше) та штрафу: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитом з врахуванням суми нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Наведене свідчить про те, що сторони у передбачений законом спосіб, шляхом підписання декількох документів, узгодили основні умови, притаманні кредитному договору.

Таким чином відповідач, підписавши 10 лютого 2011 року заяву, уклала з позивачем договір про надання банківських послуг, що підтвердила своїм підписом на заяві та Довідці, в межах умов якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (розмір якого змінювався згідно довідки позивача від 300 грн. до 6920 грн.) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік (2,5% на місяць х 12 місяців) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Заперечення відповідача у судовому засіданні, що на довідці про умови кредитування стоїть не її підпис, а підпис невідомої особи, суд не бере до уваги, оскільки відповідач за відсутності у неї об`єктивних перешкод за пропозицією суду не скористалася правом заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з цього приводу.

За такого, такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документів) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо усіх істотних умов, притаманних даному виду договору. Зокрема, умови надання банківських послуг - кредитування, та виконання умов договору, розміри та умов відповідальності за порушення позичальником умов договору.

Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

Згідно наданої позивачем довідки відповідач отримала від Банку кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії 11/14, за допомогою якої використовувала кредитні кошти, надані позивачем.

Таким чином, Банк надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (частина 2 ст. 1050 ЦК України).

Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши 10 лютого 2011 року відповідачу кредит у вигляді ліміту.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з рахунку на ім`я ОСОБА_1 , яка відповідно до положень пунктів 1.10, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 253 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) є первинним бухгалтерським документом, підтвердженням виконання за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту, відповідач тривалий час використовувала кредитні кошти та проводила виплати обов`язкових за умовами договору платежів.

Звертаючись з позовом, Банк наполягав на тому, що у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 15 червня 2016 року становить 14 410 грн. 16 к. і складається з: 7 117 грн. 29 к. - заборгованість за тілом кредиту, 1 621 грн. 45 к. - заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом, 3 664 грн. 27 к. - пеня за прострочене зобов`язання, 850 грн. - пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - фіксована складова штрафу та 662 грн. 39 к. - процентна складова штрафу.

Заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку заборгованості, наданого суду 18 серпня 2021 року (т.2 а.с.14-16) становить 6210 грн. 08 к. Доказів іншого відповідачем відповідно до покладеного на нього частиною 1 статті 81 ЦПК України обов`язку суду не надано.

Також позивач в силу визначених сторонами умов кредитного договору та положень частини 1 статті 1048 ЦК України мав право на нарахування процентів за користування кредитом.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем самостійно здійснювалось нарахування процентів у розмірі 34,80%, 43,20% річних, при цьому відповідач, підписавши Довідку про умови кредитування, погодив процентну ставку в розмірі 30% річних, збільшеної відсоткової ставки, яка зазначена в розрахунку, доданому до позовної заяви, з відповідачем не погоджено. Будь-яких доказів про те, що банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та у будь-якій формі погодження за сплату таких процентів матеріали справи не містять.

Тому відсутні підстави вважати, що при збільшенні процентної ставки АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Звертаючись із позовом, позивач нарахував заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 1621 грн. 45 к. Згідно доданому до заяви представника позивача до суду від 18 серпня 2021 року розрахунку заборгованість відповідача за процентами, виходячи із річної ставки 30%, становить 1653 грн. 23 к.

За такого, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами у межах заявлених позовних вимог - в сумі 1621 грн. 45 к.

Щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

В силу частини 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

Сторонами по справі у довідці про умови кредитування передбачені розміри та підстави стягнення як пені, так і штрафу.

Таким чином, фактично за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів, у договорі передбачено два види відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Виходячи з викладених обставин справи, положень закону та правової позиції, на відповідача може бути покладено лише один вид цивільно-правової відповідальності, а саме - штраф.

За такого, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів з нього на користь позивача підлягало стягненню, крім суми заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, також і передбачені договором штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 5% від суми заборгованості, що підлягає стягненню - 6210 грн. 08 к. + 1621 грн. 45 к., що становить 391 грн. 58 к., а всього - 891 грн. 58 к.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого разом з позовною заявою, і з розрахунку, наданого суду під час перегляду справи, відповідач ОСОБА_1 вчинила дії по визнанню боргу шляхом часткової сплати боргу 08 серпня 2015 року шляхом переказу зі своєї картки 51**16 через термінал самообслуговування у відділенні банку у розмірі 500 грн., а з даним позовом АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 13 вересня 2016 року, тобто позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності. Крім цього, за довідкою банку термін дії останньої кредитної картки визначений до травня 2017 року.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору від 10 лютого 2011 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка діяла на час підписання Анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з)необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка діяла на час підписання Анкети-заяви) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка діяла на час підписання Анкети-заяви) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Як зазначалося вище відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.

У статті 640 ЦК України встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним.

Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частин другої - п`ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як вже вказувалось вище про факт укладання кредитного договору ОСОБА_1 свідчить її Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10 лютого 2011 року, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25 серпня 2011 року, які були підписані нею, а також виписки по рахунку.

Суд зазначає також, що якщо особа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

З виписок по рахунку за період з 25 серпня 2011 року по 19 жовтня 2020 року вбачається, що відповідач активно користувалася карткою, зокрема, знімала грошові кошти, поповняла картку, оплачувала товари.

Доводи відповідача про те, що банківська картка у неї була викрадена іншою особою та використовувалась нею, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони на момент укладення цього договору не заявляли додаткових вимог щодо його умов та у подальшому виконували умови договору.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами підписання кредитного договору й погодилася на такі умови, про що свідчить її підпис в Анкеті-заяві та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25 серпня 2011 року, а також протягом тривалого часу сплачувала певні платежі, що свідчить про те, що вона був знайома з усіма умовами цього договору і добровільно погодилася їх виконувати, у зв`язку з чим сплачувала передбачені суми коштів.

Отже, укладений між сторонами кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені для такого виду правочину.

Однією з підстав зустрічного позову єпосилання на п.п. 2.1.1.12.2.1, 2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг як невигідні для позичальника та як такі, щоможуть призводити до суми щомісячних нарахувань зобов`язань у розмірі, який значно перевищує суму наданих банком коштів позичальнику, та є неспівмірними наданим коштам.

Однак, суд не знаходить підстав для визнання укладеного між сторонами кредитного договору недійсним у відповідності до ст. 233 ЦК України як такого, що вчинено особою на вкрай невигідних умовах, оскільки суд, як зазначено вище, дійшов висновку, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не є складовою кредитного договору.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи розмір задоволених позовних вимог 60,53 %.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8723 (вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 11 к., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6210 грн. 08 к., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1621 грн. 45 к., штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) і штрафу у розмірі 391 грн. 58 к.(процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 10 к.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 лютого 2022 року.

Суддя Т.М.Кологрива