2-196/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 23.03.2011                                                                               м. Хуст

  Хустський районний суд                                                                                                                         Закарпатської області

                                  в складі: головуючого-судді        Сідей Я.Я.

             при секретарі:       Лемак І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу  за позовом  Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маріам» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про визнання кредитного договору недійсним,

с у д –

В С Т А Н О В И В:

 Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” звернулося до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору № 11128648000 від 26 березня 2007 року та кредитним договором № 11128648001 від 30 січня 2009 року за Додатковою угодою № 2 від 30.01.2009 року, судових витрат по справі. Посилається на те, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого виступає ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №11128648000 від 26.03.2007 року, згідно з умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у розмірі 240 000 доларів США на строк користування з 26.03.2007 року до 26.03.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом, з розрахунку 13,0%, за користування кредитними коштами в межах графіку кредитування п.1.3.1. кредитного договору. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується заявою на видачу готівки № 12 від 12.03.2007 року на суму 120 000,00 доларів США, заявою на видачу готівки № 12 від 31.07.2007 року на суму 33676,00 доларів США, заявою на видачу готівки № 49 від 31.07.2007 року на суму 86324,00 долари США. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2, 1.3.4 кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов’язання, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, у встановлені договором терміни, тобто до 10-го числа, наступного за звітним місяця, згідно графіку погашення, що є додатком №1 до кредитного договору. У зв’язку з неодноразовим порушенням ОСОБА_1 зобов’язань за Кредитним договором 30.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до Договору про надання кредиту № 11128648000, у відповідності до п. 2.1 якої відповідач зобов’язується сплачувати кошти за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в розмірі 3055,00 доларів США.   

Згідно Додаткової угоди №1 від 30.01.2009 року до кредитного договору відповідачем та банком було змінено графік погашення кредиту та процентів за його користування, п.1.2 Додаткової угоди №1 було пролонговано кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором до 26 березня 2022 року.  

З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань відповідача за кредитним договором, між банком та відповідачем ТОВ «Маріам» було укладено договір поруки № 11128648000 від 26.03.2007 року із змінами та доповненнями від 30.01.2009 року, згідно якого ТОВ «Маріам» зобов’язалося перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором.     

У зв’язку з тим, що відповідачем ОСОБА_1 порушуються умови кредитного договору щодо строків погашення кредиту та сплати відсотків, банк направляв відповідачам листи-претензії з вимогами до належного виконання умов кредитування, відповідачі були попереджені про те, що у разі непогашення заборгованості по кредитному договору, банк буде змушений у відповідності п. 5.5 та розділу 11 Кредитного договору вважати термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит обов’язковим до повернення.   

Однак, відповідач в односторонньому порядку порушує встановлені кредитним договором строки кредитування, кредит та проценти не сплачує. Банк неодноразово звертався до відповідачів з претензіями стосовно погашення заборгованості по кредиту та процентам, однак всі звернення банку, відповідачем були проігноровані.

Таким чином загальна сума солідарної заборгованості відповідачів ОСОБА_1, ТОВ «Маріам» за кредитним договором не погашена та станом на 15.04.2010 року становить 1 973 666,68 гривень. Просить суд солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ТОВ «Маріам» заборгованість по кредитному договору № 11128648000 від 26 березня 2007 року та кредитним договором № 11128648001 від 30 січня 2009 року за Додатковою угодою № 2 від 30.01.2009 року, понесені банком судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого банком судового збору в розмірі 1 700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.   

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги посилаючись на обставини викладені у позовній заяві Просить суд позов задоволити. Одночасно представник позивача заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 по зустрічному позову та просить суд відмовити в ньому в повному обсязі, посилаючись на подані суду заперечення.

Відповідач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3 за первісним позовом, позивач та його представник за зустрічним позовом, в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» не визнали, просять суд відмовити в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк».

Заявлений зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним підтримали повністю мотивуючи позовні вимоги тим, що банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті, оскільки у банку була відсутня індивідуальна ліцензія на проведення операції з іноземною валютою та всупереч вимогам цивільного законодавства у банку були відсутні законні підстави для проведення валютних операцій, так як єдиним законним платежем на території України є національна валюта - гривня. Стосовно отримання відповідачем кредиту в сумі 240000,00 доларів США в Публічному акціонерному товаристві “УкрСиббанк” відповідач ОСОБА_1 не заперечує. Посилаючись на вимоги  ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,  ст.ст.  215, 236 ЦК України представник позивача за зустрічним позовом просить суд зустрічний позов задоволити.   

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до  ч.1 ст. 11  ЦПК України  суд  розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до умов кредитного договору № 11128648000 від 26 березня 2007 року укладеного між Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” та ОСОБА_1, ПАТ “УкрСиббанк” надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 240 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13,0 % річних на рік з кінцевим терміном повернення 26 березня 2022 року відповідно до Додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 року /а.с. 20-21/.

У зв’язку з неодноразовим порушенням відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань за Кредитним договором 30 січня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання кредиту № 11128648000, у відповідності по п. 1 якої для ідентифікації кредитного договору може застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладанні – 11128648000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку – 11128648001.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 30 січня 2009 року відповідачем та Банком було змінено схему погашення кредиту. П. 2.1 даної угоди відповідач зобов’язаний сплачувати кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в розмірі 3055,00 доларів США 15 числа кожного календарного місяця /а.с. 22/.   

Відповідно до заяв про видачу готівки № 12 від 12.03.2007 року на суму 120 000,00 доларів США, № 12 від 31.07.2007 року на суму 33676,00 доларів США, № 49 від 31.07.2007 року на суму 86324,00 долари США позивач видав, а відповідач отримав 240 000,00 доларів США /а.с. 16-19/.

З метою забезпечення виконання зобов’язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, між Банком та відповідачем ТОВ «Маріам» було укладено договір поруки № 11128648000 від 26.03.2007 року із змінами та доповненнями від 30.01.2009 року, згідно якого ТОВ «Маріам» зобов’язалося перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором /а.с. 25/.     

Оскільки відповідач не виконує умови кредитного договору № 11128648000 від 26 березня 2007 року, ОСОБА_1, ТОВ «Маріам» було вручено лист – вимогу № 137-346/1182 від 23.04.2010 р. про дострокове повернення кредиту та процентів у зв’язку з неналежним виконанням Договору. Однак відповідачі ОСОБА_1, ТОВ «Маріам», станом на 15.04.2010 року, свої зобов’язання за кредитним договором не виконали.   

Таким чином, станом на 15 квітня 2010 року, солідарна заборгованість ОСОБА_1, ТОВ «Маріам» перед ПАТ “УкрСиббанк” по кредитному договору № 11128648000 від 26.03.2007 року, складає 46326,38 гривень.

Станом на 15 квітня 2010 року солідарна заборгованість ОСОБА_1, ТОВ «Маріам» перед ПАТ “УкрСиббанк” по кредитному договору № 11128648001 від 30.01.2009 року, складає 1 927 340,30 гривень.

Загальна сума солідарної заборгованості відповідачів за кредитним договором № 11128648000 від 26.03.2007 року та кредитним договором № 11128648001 від 30.01.2009 року за Додатковою угодою № 2 від 30.01.2009 року складає – 1 973 666, 68 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України  передбачено, що за кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.     

У відповідності до ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Право позивача достроково вимагати повернення  всієї суми кредиту передбачене ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, як наслідок порушення Відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його  умов не допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання,  забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки в суді на підставі належних та достовірних доказах встановлені обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, те, що відповідач ОСОБА_1 дійсно не виконав взяті на себе відповідно до кредитного договору № 11128648000 від 26.03.2007 року обов’язки, а тому суд вважає, що первісний позов підставний і такий, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги та заперечуючи первісний позов представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 виходив з того, що банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті, оскільки у банку була відсутня індивідуальна ліцензія на проведення операції з іноземною валютою та всупереч вимогам цивільного законодавства у банку були відсутні законні підстави для проведення валютних операцій, так як єдиним законним платежем на території України є національна валюта – гривня. Стрімке падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів ОСОБА_4, а це є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту у іноземній валюті, що в свою чергу є підставою для розірвання договору кредиту у відповідності до вимог ст.652 ЦК України.   

Проте суд з такими доводами погодитись не може з наступних підстав.  

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.   

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій ст. 651 ЦК України.   

З матеріалів справи встановлено, що 26.03.2007 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 240.000,00 доларів США, строком, згідно Додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 року, до 26 березня 2022 року. З вимогою про розірвання кредитного даного договору або його зміну ОСОБА_1 не звертався.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

В п.1.5 Положення «Про використання іноземної валюти як засобу платежу на території України», іноземна валюта може використовуватися для виконання будь яких зобов’язань або оплати товарів, що придбаються. Використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

З положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вбачається, що банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах, на підставі банківської ліцензії.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Вказана норма також зазначає, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Враховуючи наведене вбачається, що банк на підставі відповідних ліцензій, має право надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов’язань.

Відповідно до вимог ст.1 Декрету KMУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій НБУ. Пунктом 2 ст.5 Декрету, передбачено, що генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Таким чином суд приходить до висновку, що правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно Банківської ліцензії № 75 від 24.12.2001 року та дозволу № 75-2 від 19.11.2002 року і додатку до нього виданих Національним Банком України, АКІБ «УкрСиббанк», в момент укладання спірного договору, мав право здійснювати операції з валютними цінностями.

Таким чином суд вважає, що спірний договір було укладено у відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин вчинено у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.  

Крім того, згідно з п.9.13 кредитного договору, сторони домовились вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів» /а.с.12/.

Таким чином, суд вважає, що умови кредитного договору є справедливими, ОСОБА_1 погодився з цими умовами, підписавши кредитний договір, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні.

               Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.     

                Таким чином, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.     

                Тому, при укладенні даного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США,  відповідач - позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому мав би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.     

                Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).   

                Отже, ОСОБА_1 зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.   

                Суд також вважає, що судові витрати по справі, які поніс позивач, слід стягнути з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

                 Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ст.ст. 526, 554, 610-612, 623, 1048-1054 Цивільного Кодексу України, суд, -

Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маріам» заборгованість за Договором про надання кредиту № 11128648000 від 26 березня 2007 року та Кредитним договором № 11128648001 від 30 січня 2009 року за Додатковою угодою № 2 від 30 січня 2009 року – 1 973 666 /один мільйон дев’ятсот сімдесят три тисячі шістсот шістдесят шість/ гривень 68 копійок та 1700 /тисячу сімсот/ гривень державного мита.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Маріам» на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” 120 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

 Суддя Хустського

   районного суду:                                                           Сідей Я.Я.