Справа № 2-360/11

РІШЕННЯ  

іменем України

15 лютого 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                 Дніпропетровської області

 В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа   комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності -

                                              ВСТАНОВИВ:

   До суду звернулась позивачка ОСОБА_1, з позовом  Верхівцевської міської ради про визнання права влансоті    посилаючись на слідуюче: 06.10.1993 року за договором дарування посвідченому державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори вона отримала в дар 2/3 частини жилого будинку, загальною площею 22.2 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на  земельній ділянці 0.01 га по фактичному користуванню.

   Інша 1/3 частина жилого будинку належала її рідній тітці ОСОБА_2,, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті фактично  спадщину прийняв її батько   ОСОБА_2, який  був рідним братом ОСОБА_2,, і який в 1980 році вселився в жилий будинок по АДРЕСА_1. Ніяких інших спадкоємців, а також рідних у померлої ОСОБА_2, не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 року  її батько помер.

      Після отримання в дар жилого будинку в 1993 році нею був  отриманий дозвіл Верхівцевської міської ради на будівництво на території  домоволодіння по АДРЕСА_1 нового жилого будинку, та  про  переведення старого жилого будинку в нежиле приміщення. В період з 1993 року по 1997 рік вона за особисті кошти  здійснила перебудову жилого будинку, площею 22.2 кв.м частково використавши стіни та фундамент старого будинку, а також на території домоволодіння побудувала новий будинок загальною площею 119.3 кв.м.

      16.11.2010 року вона звернулась до КП БТІ Верхньодніпровського району  про видачу виписки із реєстру права власності, але КП БТІ їй було відмовлено у видачі цього документу, в зв»язку з тим, що 1\3  частина жилого будинку, що належала померлій  ОСОБА_3, ніким не  успадкована і інші  будь-які дії з цією частиною домоволодіння не підтверджені, що й стало підставою звернення до суду.

           В  судовому засіданні позивач  та представник позивача позовні вимоги підтримала в повному об”ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

    Відповідачі представник Верхівцевської  міської   в судове засідання не з”явився, подавши заяву про слухання справи у  його відсутність проти задоволення позовних вимог не заперечує.

       Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору представники  Кп «Верхньодніпровське БТІ»в судове засідання не з”явились, подавши заяву про слухання справи в їх відсутність.

  Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами:  06.10.1993 року за договором дарування посвідченому державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори позивач отримала вдар 2/3 частини жилого будинку, загальною площею 22.2 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на  земельній ділянці 0.01 га по фактичному користуванню.

   Інша 1/3 частина жилого будинку  рідній тітці позивачки ОСОБА_2,, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після  смерті тітки фактично  спадщину прийняв її батько   ОСОБА_2, який  був рідним братом ОСОБА_2,, і який в 1980 році вселився в жилий будинок по АДРЕСА_1 м. Верховцево. Ніяких інших спадкоємців, а також рідних у померлої ОСОБА_2, не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 року  її батько помер.

      Після отримання в дар жилого будинку в 1993 році позивачкою  був  отриманий дозвіл Верхівцевської міської ради на будівництво на території  домоволодіння по АДРЕСА_1 нового жилого будинку, а також про  переведення старого жилого будинку в нежиле приміщення. В період з 1993 року по 1997 рік позивачка за особисті кошти  здійснила перебудову жилого будинку, площею 22.2 кв. м.. частково використавши стіни та фундамент старого будинку, а також на території домоволодіння побудувала новий будинок загальною площею 119.3 кв.м.

                Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

  Судом  встановлено, що 06.10.1993 року ОСОБА_2, подарував позивачці ОСОБА_1, 2/3 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 м. верхівцеві. Тобто з цього часу позивачка стала власницею цієї частини будинку. Після набуття нею права  власності на  частину  будинку вона, отримала дозвіл та почала  будувати новий будинок, частково використавши стіни та фундамент старого будинку, за таких обставин у  позивачки виникло право власності на новостворену річ. Крім того  побудова нового будинку була  здійснена  позивачкою на законних підставах, з отриманням дозволу на його будівлю, проекту та іншої необхідної документації. Тому виникнення у позивачки права власності на новостворену  будівлю сумніву не викликає.

        Судом встановлено, що  в будинку, розташованому  по АДРЕСА_1 в м. Верхівцеві,  1/3 його частина належала  ОСОБА_2, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1.

       З пояснень позивача в судовому засіданні установлено, що її батько ОСОБА_2, та  ОСОБА_2. є рідними братом та сестрою проте, документів, що підтверджують факт родинних відносин  між ними у неї не збереглося.

     Відповідно до ст.. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин.

     Факт родинних відносин між ОСОБА_2, та  ОСОБА_2, а також між позивачкою ОСОБА_1, та ОСОБА_2. та ОСОБА_2,. підтвердила свідок ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що раніше вона проживала по АДРЕСА_2 Дуже добре знає позивачку та її покійного  батька та тітку. Батько  позивачки ОСОБА_2 проживав в одному будинку з і своєю сестрою ОСОБА_2. Вона добре знає цю сім»ю так як проживала по сусідству, крім того ОСОБА_2.  за життя шила одяг і вона та інші жителі міста  ходили до не шити.  ОСОБА_6. померла.  Їй відомо, що ОСОБА_7, не одружувалась та дітей в неї не було. ОСОБА_2. була тіткою позивачці, а  ОСОБА_2,  її батьком.

      Таким чином суд вважає за можливе встановити  факт родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 визнавши їх братом та сестрою. А також факт родинних відносин між  позивачкою та ОСОБА_2,. визнавши їх тіткою та племінницею.

       Так як  ОСОБА_9, померла ще в ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкові  відносини між нею та батьком позивачки ОСОБА_2, поширюється дія ЦК України в  ред. 1963 року.

       Відповідно до якого спадкоємцями другої черги були рідні брати та сестри, які  успадковували майно за відсутності спадкоємців першої черги.

     З пояснень свідка ОСОБА_4, установлено, що у  померлої ОСОБА_2,. дітей не було, відповідно у неї не було спадкоємців першої черги.

     За нормами вищевказаного ЦК України  спадщина  могла бути прийнята шляхом фактичного вступу у спадкові права  або  її оформленням в нотаріальній конторі.

      Згідно домової книги встановлено, що  ОСОБА_2,. був зареєстрований та проживав в м. Верхівцеві по АДРЕСА_1 з 1980 року і до смерті, таким чином він прийняв спадщину  після смерті сестри ОСОБА_2, шляхом фактичного прийняття спадкового майна.

       Судом також встановлено, що  позивач з часу, коли батько подарував їй частину будинку по АДРЕСА_1, користувалась та  розпоряджалась своєю  спадщиною, будувала новий будинок. А також  користувалась вільно та відкрито і частиною, що належала померлій ОСОБА_2

               ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперевно володіти нерухомим майном протягом  десяти років, набуває право власності на дане майно.

                      Відповідно до п. 8  Перехідних та прикінцевих положень  ЦК України,  правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном  почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

   За таких обставин суд вважає за  можливе  визнати за позивачем право власності на 1/3 частину домоволодіння, розташованого в м. Верхівцево по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

     А з врахування  забудови  позивачкою нового будинку   в установленому законом порядку, з отриманням всіх необхідних дозволів визнати за позивачкою ОСОБА_1. право власності на все домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1.

          Керуючись ст. 10,60,212, 256 ЦПК України суд,-

                                             ВИРІШИВ

        Установити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши їх тіткою та племінницею.

        Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнавши їх братом та сестрою

       Встановити факт прийняттяя спадщини ОСОБА_5  після смерті ОСОБА_2, померлої  ІНФОРМАЦІЯ_1 року

    Визнати   за ОСОБА_1 , право власності на   домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1  

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі  апеляційної скарги до Верхньодніпровського районного суду.  Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Головуючий