Справа № 2- 553/11

Р І Ш Е Н Н Я    

                                               І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                                                                (заочне)

20 січня 2011 року               Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді                                                           Кухтея Р.В.

при секретарі                                                                                    Пилипюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах  малолітньої  ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

          ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах  малолітньої  ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.                 

         Свій позов обгрунтовує тим, що 07 грудня 2007 року між ВАТ «Раййфайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 014/1108/82/40303 (далі - договір), відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 41000 доларів США строком на 120 місяців зі сплатою 14 % річних.

Згідно заяв на видачу готівки від 13 грудня 2007 року банком було видано ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 41000 доларів США.

          В якості забезпечення вимог за кредитним договором 12 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого останніми було передано в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом по приватизації житлового фонду виконкому Луцької міської ради 25 жовтня 2007 року.

         Однак, ОСОБА_6 було порушено строки погашення кредиту та відсотків, що є невиконанням умов договору з його сторони, тому станом на 08 жовтня 2010 року утворилась заборгованість за простроченими відсотками в розмірі – 1748,22 доларів США, заборгованість за простроченим тілом кредиту –298,95 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками –399,65 доларів США, загальна сума пені –1498,37 доларів США, поточний залишок –41378,90 доларів США, а всього загальна сума заборгованості в розмірі 45324,09 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 08 жовтня 2010 року становить 358509,02 грн.

          Відповідачам направлялися вимоги-попередження № 1279 від 01 квітня 2010 року, № 1795 від 06 травня 2010 року про добровільне звільнення квартири, а ОСОБА_6 –попередження про повне погашення кредитної заборгованості за № 1280 від 01 квітня 2010 року, які ними були проігноровані.

          На підставі наведенного просить суд,  звернути стягнення на належну відповідачам двокімнатну квартиру № 208, що знаходиться в м.Луцьку по пр.Соборності,37а, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 грудня 2007 року за рахунок якої задоволити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції по кредитному договору від 07 грудня 2007 року в розмірі 358509,02 грн., шляхом продажу предмета іпотеки (квартири) з прилюдних торгів та стягнути судові витрати по справі.

         Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

          Відповідачі та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися по невідомим суду причинам, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується письмовими розписками про вручення судових повісток.

          У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

          Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

         Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

     В судовому засіданні встановлено, що 07 грудня 2007 року між ВАТ «Раййфайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 014/1108/82/40303, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 41000 доларів США строком на 120 місяців зі сплатою 14 % річних.

         Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно заяв на видачу готівки від 13 грудня 2007 року банком було видано ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 41000 доларів США.

          В якості забезпечення вимог за кредитним договором 12 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого останніми було передано в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом по приватизації житлового фонду виконкому Луцької міської ради 25 жовтня 2007 року.

          Згідно п.1.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку.

      Відповідно до п.7.1 та п.7.2 договору ОСОБА_6 зобов’язувався щомісячно сплачувати відсотки за кредит та забезпечити повернення одержаного кредиту відповідно до графіка погашення заборгованості.

          Згідно п.16.3 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 було порушено строки погашення кредиту, що є невиконанням умов договору зі сторони позичальника, тому станом на 08 жовтня 2010 року утворилась заборгованість за простроченими відсотками в розмірі – 1748,22 доларів США, заборгованість за простроченим тілом кредиту –298,95 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками –399,65 доларів США, загальна сума пені –1498,37 доларів США, поточний залишок –41378,90 доларів США, а всього на загальну суму заборгованості в розмірі 45324,09 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 08 жовтня 2010 року становить 358509,02 грн. Дана обставина підтверджується письмовим розрахунком заборгованості.

Відповідачам направлялися вимоги-попередження № 1279 від 01 квітня 2010 року, № 1795 від 06 травня 2010 року про добровільне звільнення квартири.

Позичальнику ОСОБА_6направлялася вимога-попередження про повне погашення кредитної заборгованості, яка ним була залишена без задоволення.

       Згідно з вимогами ч.1 ст.33, ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

                   Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави.

         05 листопада 2009 року Національним банком України було затверджено нову редакцію Статуту АТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до якого було змінено назву ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником за всіма правами та обов’язками АППБ «Аваль»та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

         Таким чином, аналізуючі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачами неналежним чином виконуються зобов’язання за кредитним договором, тому позов слід задовольнити повністю.

         Керуючись ст. ст. 3, 10, 57, 60, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 589 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку»,  суд, -

В И Р І Ш И В :

        Позов задовольнити.         

  В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/1108/82/40303 від 07 грудня 2007 року, в сумі 358509 (триста п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот дев’ять) грн. 02 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 грудня 2007 року, а саме: двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом по приватизації житлового фонду виконкому Луцької міської ради 25 жовтня 2007 року, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції з прилюдних торгів.

          Стягнути  в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції 1700 (одну тисячу сімсот) грн., сплаченого судового збору, по 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.з кожного  та 120 (сто двадцять) грн.., по 60 (шістдесят) грн. з кожного сплачених  витрат на інформаційно –технічне забезпечення.       

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів після його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                         Р.В.Кухтей