Справа №2а-454

                                                                                                                     2011 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 березня 2011 року                                                  м.Яворів

                                                        Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого -                судді        Варениця В.С.

при секретарі                                  Мельник Є.Є.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Яворові

адміністративної  справи за позовом ОСОБА_1  

до військової частини А0998

про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно,-

В С Т А Н О В И В:

гр.ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить  постановити рішення, яким поновити строк звернення до суду, який пропущено з поважних причин, та  стягнути з військової частини А0998 в його користь 2453 грн 79 коп грошової компенсації за неотримане речове забезпечення. Свої вимоги мотивує тим, що він проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0998 і наказом командира військової частини №77 від 21.03.2008 року був звільнений з військової служби. Однак при звільненні його з військової служби в запас йому не було виплачено компенсації за неотримане речове майно під час служби в сумі 2453 грн 79 коп.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача військової частини А0998  - помічник командира з правової роботи Козенко Я.Р. заявленого позову не визнав та підтримав письмове заперечення на заявлений позов, де вказується, що право на отримання позивачем грошової компенсації за неотримане речове майно передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та виданої Постанови КМУ від 28.10.2004 року №1444 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час». Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року, військовослужбовці за бажанням одержують грошову компенсацію за речове майно. Однак дію норми даного закону було призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». З січня 2001 року набула чинності ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою гарантується військовослужбовцю одержання за рахунок держави речового забезпечення в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Даний закон не передбачає грошової компенсації за неотримане речове майно.  А відповідно до п.27 Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час  визначено, що військовослужбовці, звільнені в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. В поданій позовній заяві не враховані вищенаведені вимоги законодавства, позовні вимоги є необгрунтованими і безпідставними. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Судом встановлено, що позивач знаходився на військовій службі, перебував на всіх видах забезпечення і наказом командира військової частини А0998 від 21.03.2008 року був звільнений з лав Збройних Сил України в запас (за станом здоров’я),  що стверджується витягом з наказу про звільнення №77 від 21.03.2008 року.

Під час проходження військової службу позивачу не було видано належне речове майно станом на 10.03.2000 року на суму 166 грн 22 коп, після 11.03.2000 року на суму 2287 грн 57 коп, що стверджується представленою довідкою в/ч А0998.

Ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в редакції від 20.12.1991 року з наступними змінами та доповненнями, передбачала право на одержання військовослужбовцями за рахунок держави речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошової компенсації замість них.

Однак відповідно до ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року, який набрав чинності 10.03.2000 року, призупинено дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме щодо права військовослужбовця на отримання продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового  майна.

Конституція України та чинне законодавство не встановлює пріорітету застосування того чи іншого закону, однак відповідно до п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №4-зп від 03.10.1997 року (справа про набуття чинності Конституції України)    зазначено, що «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика , коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, приорітетними в даному випадку є положення Закону  України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року, яким призупинено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Але з 01 січня 2007 року набула чинності ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, згідно якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444 було затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до п.27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно  на  суму  грошової  компенсації.   У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається  речовий  атестат,   який  додається   до   особової с прави.  Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

З урахуванням наведеного, суд визнає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно за період з 28.10.2004 року по 21.03.2008 року (по час звільнення з військової служби).

Щодо вимоги про поновлення терміну позовної давності, то суд виходить з того, що відповідно вимог ст.99 КАС України строк для звернення до суду встановлюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи вбачається, що, видаючи довідку 12.02.2011 року відповідач визнавав виниклу заборгованість по речовому майну, а тому суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до суду.

Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що в/ч А0998 за час проходження військової служби не видала позивачу речового майна і при його звільненні з військової служби не виплатила останньому грошової компенсації за неотримане речове майно за період військової служби з 28.10.2004 року по 21.03.2008 року, чим порушила охоронювані законом права позивача, а тому заявлений позов слід задоволити частково, шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме провести нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за визначений період.

Керуючись ст.150 Конституції України, ст.ст.4, 7, 14, 86, 94, 99, 104, 105, 111, 112, 136, 158, 159, 160, 162 КАС України, ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 року, суд,-           

П О С Т А Н О В И В:

позов задоволити частково. Зобов'язати Військову частину А0998 м.Яворів Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.10.2004 року по 21.03.2008 року.

В решті позовних вимогах ОСОБА_1 –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через  Яворівський районний суд Львівської області.

Постанову виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: