ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/1165/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Поліщука В.І.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області
до: громадянина Російської Федерації ОСОБА_2
про: примусове видворення за межі України
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Калинівський РВ УМВС України у Вінницькій області із позовною заявою до громадянина Російської Федерації - ОСОБА_2 про примусове видворення його за межі України.
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 1989 р.н. прибув на територію України у 1995 році у малолітньому віці разом із матір'ю. Перебуваючи на території України до березня 2011 року, ОСОБА_2 жодного разу не звернувся до підрозділів СГІРФО з приводу реєстрації, тим самим порушивши встановлені правила перебування на території України.
Так, громадянин ОСОБА_2 був виявлений працівниками СГІРФО Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області, внаслідок чого рішенням від 15.02.2011р. був видворений за межі України. У свою чергу, громадянин ОСОБА_2 рішення не виконав та в ході оперативно-профілактичного відпрацювання у м. Калинівка був виявлений співробітниками СГІРФО Калинівського РВ УВМС України у Вінницькій області.
У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судовому засідання адміністративний позов визнав.
Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. прибув в Україну у 1995 році у малолітньому віці разом із матір'ю.
Перебуваючи на території України, ОСОБА_2 проживав у будинку, який належить його батькові - громадянину України ОСОБА_5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Калинівський район, Вінницька область. 16 травня 2007 року в посольстві Російської Федерації ОСОБА_2 отримав національний паспорт Російської Федерації. Протягом всього часу громадянин ОСОБА_2 жодного разу не звернувся до підрозділів СГІРФО з приводу реєстрації.
За допущене адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 КУпАП, постановою Калинівського районного суду ОСОБА_2 був притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
01 лютого 2011 року відповідач був виявлений працівниками Калинівського СГІРФО у Вінницькій області в ході оперативно-профілактичного відпрацювання, внаслідок чого рішенням начальника Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 15.02.2011р. він був видворений за межі України із забороною подальшого в'їзду в Україну терміном на 6 місяців. Вищезазначене рішення ОСОБА_2 у добровільному порядку до 10.03.2011р. виконано не було.
Рішення мотивовано, зокрема, тим, що протягом всього часу перебування громадянин ОСОБА_2 жодного разу не звертався до підрозділів СГІРФО з приводу реєстрації, щоразу уникаючи зустрічі з правоохоронними органами.
ОСОБА_2 не використав свого права на оскарження рішення про його примусове видворення, а також не виконав його в добровільному порядку, натомість влаштувався майстром на місцевій станції технічного обслуговування без відповідного дозволу Центра зайнятості.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі - Закон №3929), стаття 1 якого зазначає, що іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.
Зокрема, згідно із статтею 2 Закону №3929, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Так, у випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Статтею 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, а саме: якщо іноземець чи особа без громадянства вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
За наявності інших вище перелічених підстав для видворення іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Статтею 1 Закону України “Про міліцію” визначено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я , права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Частиною восьмою статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Такі спори, відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), відносяться до компетенції адміністративних судів.
Примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду.
Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду (ч. 5 ст. 32 Закону №3929).
Відповідно до положень частини четвертої статті 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень про примусове видворення з України.
Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв’язку та наслідків застосування дає підстави дійти висновку про те, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду, рішення про затримання і примусове видворення може ухвалювати суд.
Рішення начальника Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 15 лютого 2011 року про видворення у встановлений строк відповідачем не виконано, фактично по причині небажання покидати Україну. При цьому, зазначене рішення, як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем не оскаржено.
Оцінюючи заяву відповідача про визнання позову у повному обсязі, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що клопотання базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Таким чином, зважаючи на відсутність джерел доходу, законних підстав для перебування на території України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, більше того, визнаються відповідачем, а отже підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Законом України “Про міліцію”, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Російської Федерації
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України.
Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович