ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 рокусправа №380/15420/24

                                                                                                                        м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2024 перерахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями як учаснику бойових дій) пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.03.2024 виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , проіндексованого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями як інваліду війни), без обмеження його максимальним розміром.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №380/21457/23 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром. Проте після здійснення перерахунку пенсійного забезпечення на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – постанова №185) ГУ ПФУ у Львівській області обмежило його виплату максимальним розміром. Звертає увагу, що ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою унормовувалося обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. З огляду на те, що на законодавчому рівні не встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій для військовослужбовців, вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права та просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

07.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром регламентовано ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому є правомірним. Крім того, покликається на положення, передбачені постановою №185, згідно з якими розміри пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, підвищуються на відповідний коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії. Констатує, що оскільки з 01.03.2024 розмір пенсійної виплати позивача перевищив максимальний, то така підлягає обмеженню десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №380/21457/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження максимального розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 , перерахованої відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 та зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, та з 01.03.2023 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»№168 від 24.02.2023 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Виконуючи зазначене судове рішення, ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2024, унаслідок чого розмір проіндексованого за 2022 та 2023 роки пенсійного забезпечення позивача становив 29909,92 грн.

На виконання вимог постанови №185 відповідач з 01.03.2024 перерахував пенсію позивача, включаючи індексацію базового ОСНП за 2024 рік в сумі 1500,00 грн. Підсумок нарахованого пенсійного забезпечення позивача з надбавками та підвищеннями склав 31557,32 грн, проте, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, до виплати призначена пенсія у розмірі 29909,92 грн.

21.06.2024 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, предметом якого є вимога про надання інформації щодо правових підстав невиплати ОСОБА_1 індексації, передбаченої постановою №185.

Листом від 27.06.2024 №1300-5902-8/116453 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що пенсія позивача, визначена на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі № 380/21457/23, перевищує максимальний розмір, встановлений ст. 43 Закону № 2262-ХІІ. Тому після проведеного перерахунку на виконання вимог постанови №185 розмір пенсійної виплати не змінився і становить 29909,92 грн.

Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач пред`явив цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв`язку з обмеженням проіндексованої пенсії максимальним розміром.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стосовно правомірності обмеження пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром суд зазначає таке.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Обмеження граничного розміру пенсії військовослужбовцям введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі – Закон №3668-VI), пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни у ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI регламентовано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Частину 7 ст. 43 Закону №2262-XII Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Законом України від 12.04.2016 №1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» ст. 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, внаслідок чого відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців – п`ята частина стала сьомою.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Ухвалюючи рішення та визнаючи такими, що не відповідає ст. 17 Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст.  17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

За змістом п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.

Конституційний Суд України у п. 7 рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 сформував позицію, згідно з якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII втратило чинність з 20.12.2016, тому внесені Законом №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки така норма в нормативно-правовому акті відсутня. Крім цього, зазначені зміни по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни не створюють правових підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.

Системний аналіз законодавчих приписів з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, втратила чинність та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII зміни до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий правовий висновок релевантний правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на сьогодні відсутнє нормативне регулювання відносин стосовно обмеження розміру пенсії особам, яким вона призначена відповідно до положень Закону №2262-XII. Тому виплата пенсії військовослужбовцям повинна здійснюватися без обмеження максимальним розміром.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, які суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Окрім цього, суд уважає безпідставним покликання відповідача на приписи Закону №3668-VI як на правову підставу для застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром, з огляду на таке.

Як з`ясовано судом, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII дублюють зміст ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) та прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

На момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, приписи Закону № 3668-VІ змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами однакової юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України. Відтак, норми Закону №2262-ХІІ підлягають пріоритетному застосуванню для врегулювання спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців. З цих же міркувань приписи Закону №3668-VI в частині відповідних обмежень пенсій військовослужбовців не підлягають застосуванню.

Зважаючи на викладене, суд уважає, що обмеження пенсії військовослужбовців (інших осіб) максимальним розміром на підставі норм Закону № 3668-VI є неправомірним, оскільки цей закон є загальним, водночас спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок, умови та норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, є Закон № 2262-XII, у якому норми щодо обмеження пенсії максимальним розміром відсутні, позаяк визнані неконституційними.

Крім того суд акцентує увагу на тому, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи ст. 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Норма ст. 2 Закону №3668-VI, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та яка поширювала свою дію на Закон №2262-ХІІ, втратила чинність з 12.04.2023 (через 6 місяців з дня ухвалення зазначеного рішення Конституційного суду України).

Суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах надав перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосував приписи ст. 2 Закону №3668-VI, яка на сьогодні також визнана неконституційною.

Отже, у правовідносинах, які склалися між сторонами спору, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та у справі №3-102/2021(231/21, 415/21) від 12.10.2022.

Зазначене свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром, а застосовані відповідачем обмеження порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.

Крім того, суд звертає увагу, що згадуваним вище рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі № 380/21457/23 встановлено протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійної виплати ОСОБА_1 , перерахованої відповідно до приписів постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 №168.

Тобто відповідач повторно протиправно обмежив пенсійне забезпечення позивача максимальним розміром з моменту здійснення його перерахунку з 01.04.2024.

Стосовно позовних вимог у частині виплати індексації грошового забезпечення на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №185 суд зазначає таке.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII пенсії є одним із об`єктів індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – постанова №185) унормовано, що з 01.03.2024 розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених п. 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

За позицією відповідача, позивачу проведено перерахунок пенсії, проте приписи вказаної постанови обмежують можливість збільшення пенсії межею її максимального розміру, визначеного ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.

Щодо наявності у постанові №185 застереження, що розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, підвищуються на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то суд констатує, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У відносинах, які склалися між сторонами спору, наведене положення постанови №185 суперечить приписам Закону №2262-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому саме вони підлягають застосуванню.

Окрім цього, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №160/17347/22: «попри наявності у постанові Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» застережень про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру, визначених законом, на час перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність».

Тобто, незважаючи на наявність у постанові №185 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації (01.04.2024), чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, спеціальний Закон №2262-ХІІ, як установлено судом, не містить.

У контексті викладеного суд уважає безпідставним покликання відповідача на зазначені положення постанови №185 як на правову підставу для застосування обмеження пенсійних виплат.

Враховуючи вже встановлену цим судовим рішенням безпідставність застосування до пенсії позивача обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, перерахунок та виплата пенсії повинні проводитися з урахуванням індексації, передбаченої постановою №185, що свідчить про обґрунтованість позову в цій частині.

З наявного у матеріалах справи перерахунку пенсії з 01.04.2024 суд установив, що відповідач здійснив перерахунок пенсії з урахування індексації базового ОСНП за 2024 рік в сумі 1500,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками і підвищеннями) становить 31557,32 грн, однак з урахуванням максимального розміру пенсії – 29909,92 грн.

Отже, відповідач формально провів індексацію пенсії позивачу на виконання вимог постанови №185 і включив її у перерахунок пенсії з 01.04.2024, проте у зв`язку із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром не виплачує її.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.

Відтак, поведінка відповідача щодо невиплати позивачу проіндексованої пенсії за 2024 рік порушує його право на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює таку конституційну гарантію як право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.

За правилами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).

Відповідач як суб`єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї поведінки, пов`язаної з невиплатою пенсії без обмеженням максимальним розміром. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, правовими позиціями Верховного Суду та рішеннями Конституційного суду України. Тому такі міркування суд не враховує. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача щодо обмеження розміру виплати проіндексованої пенсії позивача під час проведення перерахунку з 01.03.2024 (дата здійснення перерахунку пенсії на виконання постанови №185), суд виснував, що вони не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення та соціальний захист. Тому такі дії суд визнає протиправними, а позовні вимоги в цій частині – такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 9 КАС України регламентовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача, проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України №185, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

За правилами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та під час пред`явлення цього адміністративного позову його не сплачував, доказів понесення інших судових витрат сторони до суду не подали, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2024 перерахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсію з урахуванням індексації, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України  від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та здійснити її виплату без обмеження максимальним розміром і з урахуванням проведених виплат.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна