П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року місто Київ

справа № 756/359/22

провадження №22-ц/824/4288/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва»

відповідач - Оболонська районна в м.Києві державна адміністрація

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 4 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Жук М.В.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 202 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва, Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання новим наймачем житла та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є донькою померлого ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_3 , якому в свою чергу було надано у користування житлове приміщення, а саме квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру від 7 січня 1989 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період з 1986 року по 1992 рік батько позивачки перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Після припинення шлюбу ОСОБА_5 з батьком позивача спільне господарство не вела, у квартирі не проживала, де її місцезнаходження невідомо.

Позивач народилася в 1996 році, батьки у зареєстрованому шлюбі не перебували, позивач жила то з батьком, то з матір`ю.

Переживши смерть батька, позивачка мала намір прийняти спадщину, але виявилося, що спірне житло не приватизовано.

Вважає, що вона як член сім`ї попереднього наймача має право бути визнаною наймачем за раніше укладеним договором.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 4 жовтня 2023 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків про те, що позивач жила у спірному житлі на момент смерті батька, а також факт відсутності ОСОБА_6 в житлі понад 20 років. Факт відсутності у спірному житлі реєстрації місця проживання позивача не спростовує фактичного користування житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

У відзивах на апеляційну скаргу представники відповідачів Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Лазоренко Т.В. просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації Сапсай С.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району у м.Києві» в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

ОСОБА_5 в судове засідання також не з`явилася, про місце, день і час засідання суду була повідомлена, причини своєї неявки суду не повідомила.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_1 . Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , його батьком ОСОБА_3 .

6 лютого 1986 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , якій після шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 вони розлучилися, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 займалась організацією поховання ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про поховання померлого громадянина на кладовищі м.Києва та договором-замовлення на організацію проведення поховання.

Згідно ордеру на жиле приміщення № 13615 від 7 січня 1989 року ОСОБА_3 надано право на вселення до квартири АДРЕСА_3 , що в подальшому змінила назву на АДРЕСА_4 , разом із сім`єю у складі трьох осіб: сином ОСОБА_2 та дружиною сина - ОСОБА_8

Квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (не приватизована).

За інформацією з Реєстру територіальної громади міста Кива ОСОБА_1 з 23 листопада 1999 року по 10 вересня 2021 року була зареєстрована за іншою адресою і на сьогодні реєстрація місця проживання у м.Києві у неї відсутня.

Оболонська районна в м.Києві державна адміністрація листом № 104-9829 від 19 листопада 2021 року відмовила ОСОБА_1 у розгляді питання щодо можливості укладення договору найма квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу № 81606888 від 4 липня 2022 року з реєстру територіальних громад м.Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщення за адресою: АДРЕСА_2 за період з 30 січня 2017 року по 4 липня 2022 року у вказаній квартирі з 9 лютого 1989 року зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , якого 25 січня 2021 року знято з реєстрації за вказаною адресою.

Згідно довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 1 липня 2018 року по 1 липня 2022 року у квартирі АДРЕСА_1 наявна заборгованість у розмірі 63944,88 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено дотримання визначеного законом порядку вселення до спірної квартири за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на момент смерті яких вона зберігала за собою постійне місце проживання за іншою адресою, з реєстрації знялася вже після смерті батька, згоду на зміну наймача від ОСОБА_5 , яка в установленому порядку не була визнана такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, не отримувала. Крім того, суд першої інстанції також виходив із того, що ОСОБА_5 , яка на даний час зберігає за собою право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 , до участі у справі в якості відповідача не залучена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім`ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

У осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч.1 та 2 ст64 ЖК України).

Повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права а жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача (ч.1 ст.106 ЖК України.

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання (п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України).

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, у розумінні ч.2 ст.64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають у квартирі разом з наймачем.

Особи, які вселилися з метою здійснення догляду за наймачем є тимчасовими мешканцями, які не набувають самостійного права користування жилим приміщенням незалежно від тривалості проживання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем, у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання визначеного законом порядку вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 та постійного її проживання в цій квартирі разом з наймачем (батьком) однією сім`єю.

Письмова згоду наймача ОСОБА_2 , а також згода ОСОБА_5 на вселення позивачки ОСОБА_1 в спірну квартиру відсутня.

Позивачка ОСОБА_1 також не надала доказів на підтвердження того, що їй в установленому законом порядку було відмовлено у вселенні в спірну квартиру, абощо її батько за життя ставив питання про вселення позивача.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки остання не довела факт ведення нею разом з ОСОБА_2 спільного господарства та постійного проживання однією сім`єю в спірній квартирі тривалий час по день смерті батька ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків про те, що позивач жила у спірному житлі на момент смерті свого батька, а також факт відсутності ОСОБА_6 в житлі понад 20 років, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не підтверджується факт дотримання порядку вселення позивача до спірної квартири.

Доводи позивача про те, що згода ОСОБА_5 на визнання за ОСОБА_1 прав наймача квартири не потрібна, оскільки ОСОБА_5 вважається такою, що не користується квартирою у зв`язку з тривалим не проживанням, не гуртуються на вимогах закону. Без визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщення в установленому законом порядку (рішення суду), не дає підстав уважати, що така втратила право користування жилим приміщенням.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 4 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 4 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус