КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 363/2217/19 Головуючий у суді першої інстанції - Котлярова І Ю.

Номер провадження № 22-ц/824/13757/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Держгеокадастру у Київській області про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом скасування державної реєстрації в Поземельній книзі та скасування запису про право власності, визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтва про право власності на садовий будинок, знесення садового будинку

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Вишгородської районної державної адміністрації в Київській області, треті особи: Бучанська міська рада Київської області, Садове товариство «Енергетик» про визнання протиправним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов позов поданий адвокатом Басараб Н.В., в інтересах ОСОБА_1 до Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом скасування державної реєстрації в поземельній книзі та скасування запису про право власності, визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтва про право власності на садовий будинок, знесення садового будинку.

Одночасно з цим позивачем у справі було подано заяву про забезпечення поданого позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,0609 га, кадастровий номер 3221887500: 05:027:0152, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв.м. з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Басараб Н. В. про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Басараб Н.В. задоволено.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року скасовано.

Заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0, 0609 га, кадастровий номер 3221887500: 05:027:0152, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв.м. з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_3 .

Дана справа перебуває на розгляді суджу першої інстанції і рішення по суті спору між сторонами не ухвалено.

14 червня 2024 року у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Кріль В.Я. було подано клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову, в якому він просив суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в частині накладання арешту на садовий будинок А, загальною площею 83, 6 кв.м. з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 ..

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що садовий будинок на який у тому числі накладено арешт, повністю знищений в ході військової агресії російської федерації відносно України, що підтверджується повідомленням про внесення відомостей до ЄРДР в рамках кримінального провадження № 12022111050001712 від 19 травня 2022 року за ч. 1 ст. 438 КК України, довідкою від 29 червня 2022 року № 0018 про непридатність житлового приміщення для проживання, ступінь пошкодження - зруйновано повністю; актом про пожежу від 26 травня 2022 року, в якому зазначено, що пожежею знищено житловий будинок повністю; актом обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації № 353/11 від 19 травня 2022 року. Відтак, будинок зруйновано повністю, залишився непошкодженим лише фундамент.

Водночас, представник відповідача зазначив, що на державному рівні передбачено компенсацію особам, майно яких знищено внаслідок збройної агресії російської федерації. Проте, ОСОБА_3 не має змоги реалізувати своє право на отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, оскільки не може навіть подати відповідну заяву через єдиний можливий спосіб - застосунок «Дія», у зв`язку із наявним арештом на житловий будинок.

Крім цього, наголосив, що на сьогодні та більше двох років з моменту знищення будинку, у ОСОБА_3 та членів її сім`ї, зокрема і малолітньої дитини відсутнє належне місце для проживання та відсутня можливість для придбання іншого майна, оскільки об`єкти власності та фінансові збереження знищено.

Разом з тим, зазначає, що садовий будинок станом на сьогоднішній день, фізично не існує - повністю знищений, а тому вважає, що накладений арешт на такий знищений будинок не може забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь первісного позивача. Вважає обґрунтованим і таким, що не становитиме труднощів з подальшим виконанням судового рішення у даній справі, скасування заходів забезпечення позову, а саме скасування накладеного арешту на садовий будинок.

На підставі викладеного, просив суд клопотання задовольнити та частково скасувати арешт, а саме арешт накладений на садовий будинок.

Ухвалою Вишгородський районного суду Київської області від 14 червня 2024 року клопотання ОСОБА_3 про часткове скасування заходів забезпечення позову - задоволено.

Скасовано частково заходи забезпечення позову, вжиті на підставі постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року по справі №363/2217/19 в частині накладання арешту на садовий будинок А, загальною площею 83, 6 кв.м. з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що задовольняючи клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову до постановлення рішення у справі 14 червня 2024 році, суд першої інстанції виходив з того, що з долучених до клопотання доказів, вбачається, що садовий будинок на який накладено арешт повністю знищений внаслідок збройної агресії російської федерації. Такі доводи суду є помилковими і такими, які не відповідають вимогам процесуального законодавства. Відтак, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та розташований на ній будинок вживались судом за заявою позивача, а спір виник саме з приводу об?єкту нерухомого майна. Розгляд справи по суті не закінчено, а тому пошкодження об?єкту обтяження не може слугувати підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначає і проте, що таке клопотання і з тих самих підстав вже розглядалось судом першої інстанції, за наслідками якої ухвалою суду від 04 квітня 2023 року було залишено без задоволення, а також було предметом розгляду апеляційною інстанцією. Суди, відмовляючи в скасуванні забезпечення позову виходили з того, що потреба в забезпеченні позову в даній справі не відпала, оскільки спір ще не розглянутий судом, а обставини, на які посилається представник ОСОБА_3 щодо скасування заходів забезпечення позову в частині накладання арешту на будинок, не свідчать про те, що такі обставини відпали.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

В даній справі не змінилось жодних обставин, справа станом на 21 червня 2024 року не розглянута, потреба в забезпеченні позову не відпала, предметом позову є не тільки земельна ділянка, але й вимоги про знесення садового будинку, який було збудовано самочинно і незаконно на земельній ділянці позивача.

Враховуючи викладене, апелянтка просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову.

22 липня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , який не погоджується із доводами апеляційної скарги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Свої заперечення мотивує тим, що скасування заходів забезпечення позову можливе у випадку, якщо потреба у забезпеченні позову з тих чи інших підстав відпала або змінилися обставини, які зумовили їх застосування. В той же час, на сьогодні з`явилися нові обставини, що обґрунтовують необхідність часткового скасування заходів забезпечення позову, а саме: садовий будинок знищено повністю.

Зауважує, оскільки садовий будинок знищено повністю, відповідно до чинних правових механізмів, він не підлягає капітальному ремонту, це означає, що в подальшому не може бути відновлений, а лише компенсований. Саме тому, ОСОБА_3 може скористатися лише компенсацією, проте не може, у зв`язку з накладенням арешту на садовий будинок.

На підставі вищевикладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

При апеляційному розгляді справи позивач у справі ОСОБА_1 , та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким залишити без задоволення подане представником відповідача у справі клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Представник відповідача у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині скасування арешту на садовий будинок, який фактично знищений просив залишити без змін.

Крім того просив врахувати, що позивач у справі, звертаючись до суду із вказаним позовом заявляв вимоги про знесення вказаного садового будинку як самочинно зведеного, а тому з врахуванням того, що вказаний садовий будинок і так знищений, тому ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача у справі ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 та відповідача у справі ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року скасовано та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0609 га, кадастровий номер 3221887500:05:02760152, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв.м. з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Шабельнікова А.В. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Вирішуючи подане представником відповідача у справі клопотання про часткове скасування вжитих постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту із садового будинку суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що здолучених до клопотання доказів, вбачається, що садовий будинок на який накладено арешт повністю знищений внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Відтак, ОСОБА_3 , як власник садового будинку має право на грошову компенсацію за зруйнований житловий будинок, проте скористатися даним право не має можливості, з підстав наявності накладеного арешту на садовий будинок, що підтверджується долученими до клопотання доказами.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про часткове скасування заходів забезпечення позову відповідає з огляду на наступне.

Так, забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої, десятої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так із матеріалів справи вбачається, що Київський апеляційний суд, ухвалюючи 10 вересня 2019 року постанову про забезпечення поданого ОСОБА_1 позову, обґрунтовував його тим, що : розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 08.05.2009 №374 у власність ОСОБА_5 передана земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0609 га, що розташована в садівницькому товаристві "Енергетик" Синяківської сільської ради Київської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року ОСОБА_5 продав земельну ділянку ОСОБА_4

23 січня 2012 року Синяківською сільською радою на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на садовий будинок А, загальною площею 83,6 кв.м. з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 ( справа №2а-262/12/1070) визнано протиправним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 08.05.2009 №374 в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0609 га, що розташована в садівницькому товаристві "Енергетик" Синяківської сільської ради Київської області, та пункт 1 додатку до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 08.05.2009 №374.

При цьому суд виходив з того, що межі ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_5 оскаржуваним розпорядженням збігаються з межами земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_1 розпорядженням від 16.12.2005 №757.

З огляду на встановлені судовим рішенням обставини, є необґрунтованими доводи відповідача в тій частині, що належна позивачу земельна ділянка та земельна ділянка, з приводу якої виник спір, є різними.

30 квітня 2015 року ОСОБА_4 подарувала земельну ділянку та садовий будинок, розташовані за вищевказаною адресою, своїй дочці ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року ( справа №363/2936/15-ц) в справі за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 05.10.2009 ОСОБА_5 , площею 0,0609 га, яка розташована на території садового товариства "Енергетик" Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221887500:05:027:0152.

Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу правомірності користування відповідачами земельною ділянкою, яку позивач вважає своєю власністю. Між заходом забезпечення позову, про який просить заявник, і предметом позову існує безпосередній зв`язок.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, відповідач ОСОБА_3 , як власник спірної земельної ділянки, може у будь-який час розпорядитися своїм майном, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, так як позивач буде позбавлений можливості витребувати її у ОСОБА_3 на свою користь.

Накладення арешту є співмірним із заявленими позовними вимогами.»

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану постанову та вирішуючи заявлене відповідачкою клопотання про часткове скасування вжитих заходів забезпечення позову в частині скасування арешту накладеного на садовий будинок, посилався на істотні обставини, що змінилися після накладення арешту на садовий будинок.

Такими обставинами суд першої інстанції визнав, надання відповідачкою у справі письмових доказів на підтвердження того, що сам предмет спору - садовий будинок знищений в ході бойових дій в результаті військової агресії російської федерації щодо України.

Апеляційний суд погоджується із даним висновком суду першої інстанції враховуючи те, що позивач у справі ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом просив витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 на його користь земельну ділянку площею 0,0609 га, яка розташована на території садового товариства "Енергетик" Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221887500:05:027:0152, а в частині самого садового будинку позивач просив відновити стан вище вказаної земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення незаконно збудованого садового будинку А, загальною площею 83,6 кв.м. з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ( п.6 позовної заяви), тобто позивач не претендує на вказаний будинок чи будь- яку його частину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення в разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), сформульовано правовий висновок про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову в конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Перевіряючи доводи викладені в апеляційній скарзі та висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі суду, апеляційний суд враховує те, що позивач у справі, звертаючись до суду не претендував на збудований відповідачкою садовий будинок, і вважав та наполягав на тому, що вказаний садовий будинок був збудований самочинно, внаслідок чого він просив його знести тому скасування заходів забезпечення позову в цій частині з врахуванням тих обставин, що вказаний садовий будинок фактично є знищеним, тому часткове скасування судом першої інстанції вжитих заходів забезпечення позову не призведе до неможливості виконання можливого рішення ухваленого на користь позивача, оскільки вимоги позивача полягали саме у знесенні даного садового будинку.

Крім того колегія суддів частково погоджується і з доводами заявника проте що розгляд вказаної справи триває уже більше 5 років і подальше затягування вирішення спору може призвести до порушення прав відповідачки на можливе отримання від Держави компенсації за знищене в процесі військової агресії майно, оскільки період проведення вказаної виплати є обмежений і подальша чинність вказаного обмеження щодо садового будинку може призвести до не виплати на її користь можливої компенсації за знищене майно.

Отже, вирішуючи заявлене відповідачкою клопотання про часткове скасування вжитих заходів забезпечення позову, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального законодавства, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв