КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.07.2024,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.07.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.111, ч.3 ст.289, ч.2 ст.125 КК України,запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.09.2024.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що на даному етапі судового розгляду, ОСОБА_7 показань суду не давав і судом продовжується дослідження доказів, що не виключає мотивацію для незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, тому існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема переховування від суду. Також враховано тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими. Крім того, ОСОБА_7 не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки судом не були досліджені обставини, на які вказувала сторона захисту. Зокрема вказує, що в поданому клопотанні відсутні посилання на об`єктивні докази, що підтверджували б наявність вказаних ризиків. Звертає увагу, що в клопотанні взагалі не вказується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Зазначає, що судом не взято до уваги наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, дружини, дітей та відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували наміри обвинуваченого ухилятися від суду. Стверджує, що в поданому клопотанні відсутні протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , свідчення яких взагалі виключають склад кримінального правопорушення за ч.2 ст.111 КК України. Наголошує, що в ухвалі не вказано обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.07.2024, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.09.2024, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3