Справа № 587/2784/24

                                          ПОСТАНОВА

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року суддя Сумського районного суду Сумської області Вортоломей І.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Сумської області, Сумського району, с. Дзержинське, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , працюючого водієм автотранспортних засобів ТОВ «Зернова Індустрія», РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №988423 від 25 липня 2024 року – 25 липня 2024 року о 07 год 40 хв ОСОБА_1 в Сумському районі на а/д Т-19-09 «Суми-Лебедин» км 8+550 м (згідно з рапортом відділу БДР УПП в Сумській області ДПП а/д Т-19-09 «Суми-Лебедин» знаходиться в межах території Нижньосироватськї сільської територіальної громади), керуючи транспортним засобом Мерседес Бенз, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів та надання цих послуг в регулярному режимі, без ліцензії на право зайняття такою діяльністю без реєстрації як суб`єкта правопорушення, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Захисник ОСОБА_1 - Вакула В. М. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що в протоколі не надано жодного належного доказу на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 систематичної господарської (підприємницької) діяльності, одержання прибутку та будь-яких доказів, які б підтверджували факт неодноразового перевезення пасажирів, яке підлягає ліцензуванню, не має свідків, які б вказували на зайняття підприємницькою діяльністю. Інспектором не встановлювалося, чи є ОСОБА_1 суб`єктом підприємницької діяльності. ОСОБА_1 проживає в с. Лугове, особи яких він підвозив працюють на елеваторі, який розташований за с. Луговим, біля смт. Низи, тому він безкоштовно підвозив людей до свого місця проживання, де вони потім вже пішки діставалися до місця своєї роботи, що не може бути господарською діяльністю. Автомобіль був придбаний сім`єю ОСОБА_2 та зареєстрований на його дружину з урахуванням потреб великої сім`ї, трьох дітей, тещі, тестя та з урахуванням проживання в сільській місцевості, яка передбачає перевезення для власних потреб вантажів, тощо. З 01 серпня 2024 року по теперішній час ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Зернова Індустрія».

Вислухавши доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, диск з відеозаписом вчиненого правопорушення та оцінивши наявні докази у їх сукупності, приходжу до таких висновків.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначено в статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом положень ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними, достатніми та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стандарт доведеності вини поза розумним сумнівом).

При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст.251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті (ст. 279 КУпАП).

Відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП передбачена за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. Диспозиція ч.1 ст.164КУпАП є бланкетною, тому необхідним є встановлення та зазначення в протоколі, норми яких саме законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, які повинні мати автомобільні перевізники, водії, пасажири і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 39 вказаного вище Закону документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкта; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкта; г) суб`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164КУпАП полягає у діях, спрямованих на провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. В свою чергу, під визначенням господарської діяльності розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - це право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення суду надано протокол про адміністративне правопорушення, складений 25 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 . У протоколі вказано, що ОСОБА_1  є непрацюючою особою, жодні дані, які б свідчили, що він є фізичною особою-підприємцем у справі відсутні.

Крім того, у вказаному протоколі відсутня вказівка на конкретних осіб (пасажирів), яким ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення, відсутні посилання на чисельність конкретних внутрішніх автомобільних перевезень, що не дає можливості визначити, чи є такі дії систематичними, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності. Жодних даних про те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів за плату суду не надано, відсутня вказана інформація і в протоколі про адміністративне правопорушення

При цьому суд вказує, що істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності. Факт підтвердження систематичного надання послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутній. Відтак у справі відсутня інша достатня інформації на підтвердження здійснення позивачем господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень.

Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд доходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останнього у розумінні ст.251 КУпАП.

Виходячи зі змісту ст. ст.7, 254 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia»,рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зробив висновок, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оскільки, виходячи з принципів верховенства права та презумпції невинуватості, визначених ст.ст.8, 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не підтверджують жодними доказами наявність в його діях складу правопорушення.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя                                                                                        І.Г. Вортоломей