Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 2-а-1689/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2011 р. суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області  Кудін А.  М.             розглянувши в порядку скороченого провадження адміністативну справу за позовом                                        ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради

про перерахунок щорічної разової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2011 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про перерахунок щорічної разової допомоги на оздоровлення, в якому просить визнати протиправною бездіяльність, зобов’язати здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007-2010 роки відповідно до вищевказаного Закону, з урахуванням різниці між фактично виплаченою сумою коштів та розміром 5 мінімальних заробітних плат на час виплат, негайно з моменту винесення постанови.

          04.03.2011 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав  та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом та відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму (мінімальної заробітної плати), встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Виплата допомоги на оздоровлення в 2010 році була здійснена позивачу на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»та постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 р. в розмірі 120 грн. Та зазначив, що ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За таких обставин просив  позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про зобов?язання управління виплатити допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки - залишити без розгляду та відмовити позивачу в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

          Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надавши суду копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та копію пенсійного посвідчення.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до І категорії, інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 даного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12.05.2005 р. передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення  для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів ІІ групи в розмірі  120 грн.

         Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік, дія ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.   

         Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., пункт 30 статті 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).   

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   

Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.    

Рішенням по справі № 10-рп від 22.05.2008 року Конституційний Суд України визнав не конституційним п. 20 та п. 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституцією України закріплено, що в Україні визнається, і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України та Законам України.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і норма  відповідного Закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати та ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанови КМУ № 183,  № 562.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були встановлені  наступні розмірі мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року –420 гривень, з 1 липня 2007 року –440 гривень та з 1 жовтня 2007 року –460 гривень.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були встановлені  наступні розмірі мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року - 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року –525 гривень, з 1 жовтня 2008 року –545 гривень та з 1 грудня 2008 року –605 гривень.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були встановлені  наступні розмірі мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року - 605 гривень на місяць, з 1 квітня 2009 року –625 гривень, з 1 липня 2009 року –630 гривень, з 1 жовтня 2009 року –650 гривень, з 1 грудня 2009 –669 гривень.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були встановлені  наступні розмірі мінімальної заробітної плати з 1 січня 2010 року - 869 гривень на місяць, з 1 квітня 2010 року –884 гривень, з 1 липня 2010 року –888 гривень, з 1 жовтня 2010 року –907 гривень, з 1 грудня 2010 –922 гривень.

Враховуючи викладене, управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на оздоровлення,  яка підлягала виплаті позивачу в 2007, 2008, 2009, та 2010 роках, мало керуватися лише відповідними положеннями Законів України  «Про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 та 2010  рр. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати) та п. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення  Охтирської міської ради   від 21.02.2011 р. ОСОБА_1 як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи одержав одноразову щорічну  допомогу на оздоровлення  у 2007, 2008, 2009 та останній раз у 2010 році в сумі  120 грн.

Згідно ст. 19 ч. 2, ст. 22 ч. 3 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Суд не застосовує строк на звернення до адміністративного суду, оскільки згідно Ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров»я.  

Оскільки до завдань відповідача відноситься функція щодо здійснення нарахування та виплати соціальних допомог у розмірах передбачених чинним законодавством, та в межах кошторису на видатки,  а тому  бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради з приводу недовиплати за 2007, 2008, 2009 та 2010  роки в повному об’ємі суми одноразової щорічної грошової допомоги інваліду війни ІІ групи слід визнати протиправною  та зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради  донарахувати та вчинити дії по виплаті  ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно  до вимог ст. 48 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що право позивача порушено і підлягає захисту.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 48, 85, 92 Конституції України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  ст. ст. 69-71, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :   

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради   протиправною.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради донарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення  у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п?яти мінімальних заробітних плат, та провести відповідні виплати за 2007, 2008, 2009, 2010 роки з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

          Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради зобов’язаний виконати дану постанову негайно.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.   

СуддяА. М. Кудін