Справа № 22а - 762/06 Головуючий 1 інстанції - Лизенко І.В.
Категорія . Доповідач - Ступіна Я.Ю.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО серпня 2006 року Колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Ступіної Я.Ю.,
суддів - Кравченко Н.В., Савченко В.О.
при секретарі: Нагорному А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції по апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міськради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про стягнення матеріальної допомоги учасникам бойових дій, -
Встановила:
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15.06.2006р. вимоги Зінов'єва були задоволені частково. З відповідача на користь позивача було стягнуто щорічну одноразову допомогу за 2005 рік у сумі 1410 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної одноразової допомоги за 2003-2004 роки у сумі 488,75 грн. відмовлено за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, розглянув справу за відсутності його представника.
Позивач в судове засідання не з'явився і заперечень не надав.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач є учасником бойових дій і згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну одноразову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка виплачується щорічно до 05 травня. Відповідач, виконуючи свій обов'язок по виплаті такої допомоги у 2005 році, виплатив позивачу менш, ніж передбачено Законом, а саме 250грн., як це передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік ", чим порушив права позивача.
Суд обгрунтовано дійшов висновку, що відповідач порушив право позивача на отримання спірної грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України "Про' статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як вбачається з матеріалів справи, саме право позивача на отримання щорічної грошової допомоги відповідачем не оспорюється, як не оспорюються і інші обставини справи, встановлені судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що дії УПСЗН по виплаті сум спірної допомоги відповідають вимогам Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" є необгрунтованими.
Суд правильно, з огляду на положення ст.ст. 8, 22 Конституції України, при вирішенні даного позову дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру щорічної допомоги учасникам бойових дій виходити з положень Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік ", яким виплата спірної допомоги передбачена у значно менших розмірах.
Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також не передбачено обмеження розміру таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Неприпустимість звуження прав і свобод ветеранів війни закріплена також в рішенні Конституційного Суду від 1.12.2004р., яким визнані такими, що не відповідають Конституції Украйни положення ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік." Цим же рішенням Конституційного Суду було зазначено, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечать вимогам ст.2 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Зважаючи на викладене, та враховуючи те, що згідно з Конституцією Україні захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що на осіб, які за Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень ч.5 ст.17 Конституції України.
Крім того, Європейський суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання своїх зобов'язань органами державної влади /Справа "Кечко проти України" від 8.11.2005 р. та інші/.
Таким чином, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.І ст.198, ст.200, п.1 ч.І, ч.4 ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міськради про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної допомоги залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий
Судді: