Справа № 1-49/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року                                                                                 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого         - судді Діденко Т.І.

при секретарі        - Мазур С.М.

з участю прокурора - Мінько В.К.

підсудного ОСОБА_1, потерпілої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальну справу про

обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1

українця, громадянина України, освіта неповна середня, розлучений, не працює, раніше

не судимого,

за ч.1 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  згідно рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області № 2-270/03 від 21.04.2003 року зобов"язаний сплачувати 1/3 частину усіх видів заробітку на утримання дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, але ОСОБА_1 на протязі всього часу з 01.01.2006 року по 01.03.2007 року ніде не працює, на роботу не влаштувався, заборгованість готівкою не сплачує, матеріальної допомоги на дітей не надає, тобто навмисно, злісно ухиляється від сплати аліментів. В результаті чого за 14 місяців з січня місяця 2006 року по 01.03.2007 року сума боргу становить 2486 гривень, з розрахунку 135 гривень щомісячно з січня місяця 2006 року по лютий місяць 2006 року, по 164 гривні щомісячно з березня місяця по червень місяць 2006 року, по 195 гривень щомісячно з серпня місяця 2006 року по лютий місяць 2007 року включно, так як боржник не працює і не має постійного заробітку (ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Підсудний ОСОБА_1. під час досудового та судового слідства свою вину визнав повністю, і пояснив, що з 1993 року він проживав разом з ОСОБА_2. За час спільного проживання в них народилося дві дочки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. В 2002 році вони із дружиною посварилися і перестали спільно проживати, а згідно рішення Монастирищенського районного суду від 21.04.2003 року він повинен сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку на утримання дітей. З 2006 року він не сплачував аліменти, постійної роботи не має, працював на тимчасових роботах, знає, що на даний час заборгував значну суму по сплаті аліментів.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що підсудний є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 1993 року вона проживала разом з ОСОБА_1. З 2002 року вони разом не проживають і щоб утримувати дітей вона змушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Монастирищенського районного суду з підсудного було стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від його доходу на її користь на утримання дітей. ОСОБА_1 аліменти не сплачує і на даний час заборгував кошти в сумі 2486 гривень.

 2

Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_1. під час досудового та судового слідства, його вина у вчиненні злочину доведена доказами, добутими в установленому законом порядку, які за заявою підсудного, крім показів самого підсудного, потерпілої ОСОБА_2 постанови про порушення кримінальної справи /а.с.28/, та матеріалів справи, що характеризують особу підсудного /а.с. 18, 19, 25, 26/, згідно ст. 299 КПК України в судовому засіданні не досліджувались, оскільки фактичні обставини справи та кваліфікація злочину ним не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності в результаті повного, всестороннього та об'єктивного дослідження їх в. судовому засіданні, суд вважає обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КК України доведеним.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, він раніше не судимий, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства і вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов'язки.

Підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 164 КК України, та для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Підсудного ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 164 КК України   2 (два) роки обмеження волі.

Керуючись ст.75-76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

1.       Не виїжджати за межі України на постійне   проживання без дозволу органу

кримінально-виконавчої системи.

2.         Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця

проживання, роботи або навчання.

3.      Періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу    відносно засудженого ОСОБА_1    до набрання

вироком чинності залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.