.

Справа № 2-14/11 р.                                      

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня  2011 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі:                              головуючого-судді                                          Жмурко П.Я.                                                    секретаря                                                     Шаршонь Т.М.

за участю позивача                                 ОСОБА_1                                                                                                               

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво ,-            

                                                   В С Т А Н О В И В :                                                            ОСОБА_1   звернулася до суду з позовом до Карлівської міської ради і просить суд   визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме літню кухню, яка в технічному паспорті позначена літерою «Б1», гараж, який в технічному паспорті позначений літерою «В1», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1           

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 1981 році нею успадковано житловий будинок. В період з 1994 по 1998 роки, для покращення житлових умов, вона побудувала гараж, літню кухню, та сараї на території успадкованого домоволодіння. 31.03.2010 року КП БТІ «Інвентаризатор»було виготовлено технічний паспорт на вищевказане нерухоме майно. На звороті технічного паспорту поставлено штамп про самочинне будівництво. В даний час у неї виникли наміри розпорядитись своїм нерухомим майном. Проте це стало неможливим через наявність самочинного будівництва. Самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, виділеній в установленому законом порядку, при цьому не були порушені права інших осіб, самочинне будівництво не суперечить суспільним інтересам. Претензій від сусідів, органів державної влади та місцевого самоврядування, інших осіб з приводу самовільного будівництва не надходило. Тому вона звернулася до суду з метою узаконення самовільно побудованих будівель.

В  судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги з підстав вказаних в позовній заяві і просить суд задовольнити позов у повному обсязі.                                                            Від відповідача надійшла заява в якій вони просять суд справу розглядати без участі їх представника і зазначають, що позовні вимоги визнають і не заперечують проти задоволення позову.                    

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 Полтавської області, про що свідчать записи в технічному паспорті виготовленому станом на 31.03.2010 р. (а.с. 3-5), витяг з Державного реєстру № 27518080 (а.с. 11) та свідоцтво про право на спадщину за законом видане 19.08.1986р. (а.с. 10)

          З технічного паспорту на вказаний житловий будинок вбачається, що на території домоволодіння існують самочинно побудовані об’єкти, а саме: літня кухня, яка в технічному паспорті позначена літерою «Б1», гараж, який в технічному паспорті позначений літерою «В1», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д1». (а.с. 3-5)

Згідно акту обстеження самовільної забудови на присадибній ділянці від 18.10.2010 р.  самочинне будівництво було здійснено без порушень ДБН-360-92  і може бути узаконене. (а.с. 9)

Згідно висновку від 18.10.2010 р. до акту обстеження самовільної забудови можливо провести узаконення самовільної забудови на присадибній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8)

Тобто самочинне будівництво здійснено без порушення будівельних правил та норм на ділянці, що була надана у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.

В судовому засіданні встановлено, що скарг від сусідів чи інших осіб, органів місцевого самоврядування, з приводу самочинного будівництва не надходило. Визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена  для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.                              

Тому суд, вважає за можливе визнати за ОСОБА_1  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме літню кухню, яка в технічному паспорті позначена літерою «Б1», гараж, який в технічному паспорті позначений літерою «В1», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити повністю.                                        Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме літню кухню, яка в технічному паспорті від 31.03.2010 року позначена літерою «Б1», гараж, який в технічному паспорті позначений літерою «В1», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д», сарай, який в технічному паспорті позначений літерою «д1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

                                        Суддя                                                           Жмурко П.Я.