Справа №  2-а-137/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року                                                                                      м. Косів

         Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання дій управління ПФУ в Косівському районі неправомірними, зобов’язання здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнення невиплаченої заборгованості,

                                                                        в с т а н о в и в:

            позивачка звернулася до суду з даним позовом.

          Позивачка в судове засідання не з’явилася, проте звернулася до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує, а справу просить розглядати у її відсутності.

           Із змісту позовних вимог позивача вбачається, що вона відповідно до ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 цього ж Закону з 01 січня 2006 року їй повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2007-2010 роках їй така допомога не виплачувалася, оскільки Верховною Радою України відповідно до ЗУ № 489-V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік»(ст. 71, п.12) призупинено дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»були визнані неконституційними. А також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення ст.41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Представник відповідача, Дідух Н.М., в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на позов. В обґрунтування вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такі, що не підлягають задоволенню оскільки позивачка являється учасником війни та отримує надбавку, як учасник війни з 20.03 2003 року. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 09.07.2007 р.) особам, які мають право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 22.05.2008 р.) ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

          Суд, розглянувши позовну заяву, подане представником відповідача заперечення, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що позов безпідставний та непідлягає до задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка  відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року є дитиною війни, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, в якому зазначено дату її народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.   

Відповідно до посвідчення виданого управлінням СЗН Івано-Франківської області на ім’я позивачки, пред’явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством для ветеранів війни –учасників війни.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 09.07.2007 р.) особам, які мають право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

В силу ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 09.07.2007р.)  дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Таким чином, враховуючи, що позивачка являється учасником війни, що підтверджуються посвідченням, та отримує пільги передбачені ЗУ «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», тобто зробила вибір передбачений ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а тому права на отримання ще й допомоги як дитина війни позивачка немає.

На підставі наведеного ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст.3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та  керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,  суд,-

                                                                     П О С Т А Н О В И В:

          В позові ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                СУДДЯ:                                                                                   Турянський І.Є.