№ 22ц-1817/06 р.                       Головуючий в суді 1 інстанції: Чиркін С.М.

Доповідач: Карайван Т.Д.

УХВАЛА    Іменем України

17 серпня 2006 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Судців: Васюкової В.І., Парі нової І.К.

При секретарі: Тихонової В.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Красно донського горрайонного суду від 22 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ у м.Красно доні і Красно донському районі і ВАТ "Краснодонвугілля" про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2005 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 липня 1992 року МСЄК йому було встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 30% в результаті отриманої ним травми на виробництві. При повторному огляді 23 березня 1993 року МСЕК встановила йому 60% втрати працездатності. Позивач вважає, що у зв"язку зі збільшенням втрати працездатності на 30% відповідачі повинні сплатити йому одноразову допомогу в сумі 45126 грн. із рахунку середнього місячного заробітку по його професії за кожен відсоток втрати працездатності відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Оскаржуваним рішенням в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знайшов підстав для  задоволення апеляційної карги.

Судом встановлено, що позивач працював на шахті "Північна" , правонаступником якої є ВАТ "Краснодонвугілля" з 1957 по 1988 рік.

В 1971 році він був травмований при виконанні трудових обов"язків. Внаслідок травми йому рішенням ЛТЄК від 17 травня 1973 року встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 60 %.

При черговому переосвідченні 23 березня 1993 року позивачу була встановлена стійка втрата працездатності в наслідок травми, яка мала місце в 1971 році в розмірі 40% і вперше встановлена стійка втрата працездатності внаслідок професійного захворювання пневмоконіозом в розмірі 20%  з 2 червня 1992 року.

Оскільки Закон України "Про охорону праці" набрав чинності з 24 листопада 1992 року, а стійка втрата професійної працездатності позивачеві у зв"язку з профзахворюванням встановлена з 2 червня 1992 року, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не має права на одноразову допомогу відповідно до Закону України "Про охорону праці", т.я. закон зворотної дії не має.

Суд розглянув справу в межах заявлених вимог, як передбачено законом, та на підставі наданих доказів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав про те, що при встановленні судом фактів і обставин, згідно з якими суд ухвалив рішення були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Висновок суду відповідає обставинам справи та її матеріалам і підстав для скасування рішення суду в межах апеляційної скарги, не вбачається.

Керуючись ст..ст.. 307,308 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красно донського міськрайсуду від 22 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: