Справа № 2-129/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

17 березня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі –Рудовій Л.В.

    Розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  поділ спільного майна подружжя.

                                             ВСТАНОВИВ:

      До суду звернулась позивач  ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя до відповідача ОСОБА_2 посилаючись на наступне: в період з 23.06.2006 року по 09.10.2007 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 09.10.2010 року  шлюб між ними був розірваний.

      За час шлюбу ними за спільні кошти був придбаний жилий будинок загальною площею 14.1 кв. м., з надвірними будівлями: сінами, літньою кухнею, вбиральнею, парканом, хвірткою та колодязем, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці розміром 1368 кв.м. загальна  вартість придбаного ними будинку складає 15018 грн.

     Договір купівлі-продажу зазначеного вище  жилого будинку був посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі  під № 216

    Право власності на вказаний будинок комунальним підприємством «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації»на вказаний будинок зареєстрований за  ОСОБА_2

    Відповідно до ст.. 60 СК України просить поділити вищевказаний будинок та присадибну земельну ділянку, як спільну сумісну власність подружжя, визнавши за нею право власності на Ѕ його частину , так  як відповідач в добровільному порядку не бажає поділити спільне майно, що й стало підставою звернення до суду.

    В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

    Відповідач та представник відповідача проти задоволення  позовних вимог заперечували посилаючись на те, що  відповідач, ще до вступу  в шлюб мав на меті придбати  будинок, так  як не мав власного житла та накопичував відповідну  суму грошей для його купівлі і коли ним була зібрана необхідна сума для купівлі будинку він почав знімати гроші в різних банках для того, щоб купити будинок. Договір купівлі продажу будинку було укладено 23.02.2007 року.  Шлюб з позивакою ним був укладений 23.03.2006 року. Таким чином  будинок був придбаний відповідачем в період шлюбу але за його   особисті кошти.    Тому відповідно до ч. 1 ст. 57  СК України, майно, яке набуте, чоловіком, дружиною, за час шлюбу, але за його, чи її особисті кошти, які належали йому особисто є його (її) особистою приватною власністю  відповідачем, як на час набуття майна так і на його утримання. Вносились його особисті кошти. Позивач, під час перебування у шлюбі з відповідачем постійно  відмовлялась як від несення грошових витрат на утримання майна так і на ведення робіт по господарству. Свою відмову мотивувала тим, що майно придбане за його особисті кошти, а за свої  кошти вона здійснює підприємницьку діяльність. Також позивач обґрунтовувала свою відмову і тим фактом, що в неї вже є  житло, яке потребує утримання, розташоване в АДРЕСА_2.

     Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

    Як встановлено в судовому засіданні сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.06.2006 року по 09.10.2007 року. 09.10.2010 року  шлюб між ними був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого  відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області від  11.11.2008 року  1-КИ № 106967.

    Судом також встановлено, що в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі  був придбаний будинок, розташований в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, та ОСОБА_2,  23.02.2007 року, що посвідчується договором купівлі - продажу  від 23.02.2007 року.

     Договір купівлі-продажу зазначеного вище  жилого будинку був посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі  під № 216

    Право власності на вказаний будинок комунальним підприємством «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації «зареєстроване за  ОСОБА_2

      Відповідно до ст..60 СК України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу

       Вважається.,що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Таким чином судом встановлено, що  будинок набутий сторонами в період шлюбу, по оплатній угоді., відповідно  є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, та ОСОБА_2

        Заперечуючи проти позову  відповідач ОСОБА_2 надав суду  ряд копій догорів на відкриття  банківських рахунків та квитанції про рух  коштів по них (  надходження та видача) коштів.

     Так суду надана  копія договору № 26206541491 на відкриття та ведення поточного  рахунку «пенсійний»від 08.11.2005 року, відкритому у поштовому-пенсійному акціонерному банку «Аваль». Доказів про рух  коштів на даному рахунку суду не надано.    Крім того суд не може розцінювати даний договір та кошти, які на ньому находяться, як накопичувальні кошти  відповідача, так як  відповідач є пенсіонером. Відповідно дані кошти, на думку суду використовувались ним для задоволення  всіх необхідних його потреб, як людини та непрацюючого пенсіонера.

     Також суду надано копію договору № 360/805В від 03.10.2005 року на відкриття накопичувального вкладу укладеного з АБ «Брокбізнессбанк»». П. 1.1. цього договору   передбачається, що днем закінчення строку вкладу є 31.03.2006 року. Також суду надані квитанція № 2000123 від 03.10.2005 року про внесення 4200 грн. на депозит НОМЕР_1. 25.01.2006 року з даного рахунку знято 4272 грн. відповідно до квитанції № 3000106

    Крім того відповідачем був укладений договір № с26306134612 з акціонерно-поштовим банком «Аваль «Вільні кошти 06.10.2005 року. Згідно якого  відповідач вносить до банку 2483 грн на строк до 06.04.2006 року, та надано квитанцію про внесення коштів на даний рахунок

       Відповідачем також був укладений договір № 26206125572  на відкриття та ведення поточного рахунку «для виплат»10.03.2005 року. Квитанцій про внесення коштів на даний рахунок суду не надано.

      Крім того відповідачем суду надано ряд  прибуткових та видаткових ордерів та квитанцій про внесення та  видачу коштів до  ПАТ «ПриватБанк»

      Так 31.03.2003 року на рахунок НОМЕР_2 відповідачем ОСОБА_2 внесено 2500 доларів США, що в еквіваленті 13336.25 грн. відомостей про зняття даних коштів  суду не надано.

        Відповідно  до квитанції № 11931122 від 25.08.2004 року ОСОБА_2, вніс на рахунок НОМЕР_3 «Приватбанку»- 2730 грн.. 27.01.2005 року ОСОБА_6, на  цей же рахунок ним внесено 300 грн., 14.11.2005 року на даний рахунок ним внесено –600 грн., 26.10.2005 року на цей же рахунок внесено - 600 грн..

    Згідно заяви на видачу готівки  № 5774701 від 06.03.2006 року ОСОБА_2. з рахунку №НОМЕР_3 «Приватбанку»зняв 8645 грн.  Відповідно до квитанції № 5775106 від 06.03.2006 року ОСОБА_2, на рахунок НОМЕР_3 «Приватбанку»здав 1227 грн, що рівно еквіваленту 7448.01. грн.., яку купив 06.03.2006 року згідно квитанції № 8232394 . відповідно до квитанції № 4109153 від 25.01.2006 року відповідача ОСОБА_2 вніс на рахунок НОМЕР_4 3700 грн.

В цей же день 25.01.2006 року  відповідач ОСОБА_2 зняв з  з ждепозитного догору 360/805В у ДФ АБ «Брокбізнесбанк» 4272 ггрн.

    Таким чином згідно наданих суду копій договорів  на відкриття банківських рахунків та квитанцій про внесення  та отримання коштів  судом встановлено, що кошти згідно наданих суду договорів та квитанцій  відповідачем вносились до укладення шлюбу, та знімались задовго до купівлі будинку. Деякі в зв»язку з закінчення  строку депозитних рахунків, як то в  банках  «Аваль»та «БрокбізнесБанк», зняті відповідачем в 2005 та 2006 році.

     Кошти з рахунку ПАТ «Приватбанк»знімались в  2006 році, за рік до укладення  договору купівлі-продажу будинку, відразу ж були переведені у  валюту , а саме «євро»і знову покладені на рахунок в  цьому банку.

        Відомостей про зняття даних коштів в 2007 році, коли  купувався будинок суду не надано, відповідно суд не може зробити висновок про те, що саме ці кошти  пішли на купівлю будинку.

     З пояснень свідка ОСОБА_7, в судовому засіданні установлено, що  вона є дочкою  позивача ОСОБА_1, відповідач проживав  з її матрі»ю з жовтня 2005 року. Спочатку, як співмешканець. А потім вони зареєстрували шлюб. По 2007 рік проживав він у них в АДРЕСА_2. Вона  працювала за кордом у Турції і в час, коли  ОСОБА_2, проживав з її матрі»ю, висилала кошти, як на ім.»я матері так і на ім.»я ОСОБА_2,  частина цих коштів була використана на купівлю спірного будинку. Кошти вона висилала в доларах. За час проживання ОСОБА_2, любив випити, вживав спиртні напої часто, через що   часто виникали скандали. Коли знайшли спірний будинок вона разом з  матір»ю та відповідачем також їздила  на нього дивитись. Будинок  їздили оглядати взимку.

    Із показань свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні  встановлено, що в нього померла мати, після її смерті залишився будинок. Він вирішив продати  цей будинок.  Купівлею-продажем будинку займалась  його дружина. З ОСОБА_2 він зустрівся тільки в нотаріуса. Купівля будинку дещо відкладалась,  так як ОСОБА_2 не міг зняти гроші  з рахунку. Гроші за будинок йому особисто давав  ОСОБА_2 у нотаріуса.

      Із показань свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні встановлено, що з позивачкою та відповідачем вона познайомилась при купівлі - продажу будинку. У них був будинок на продаж, який залишився після смерті матері  її чоловіка. Їй  зателефонувала  ОСОБА_1, з приводу купівлі будинку. Потім вона вже вдвох з ОСОБА_2 прийшли оглянули будинок,  він їм сподобався. Домовились,  що будуть  брати будинок. Потім  ОСОБА_1, їй телефонувала  та говорила, що  ОСОБА_2 не може  зняти гроші з рахунку в банку та просила  деякий час почекати, доки він  зніме гроші. Потім вони зустрілись вже  в нотаріуса. Коли були в черзі, щоб зайти до нотаріуса вона розмовляла з ОСОБА_1, яка їй говорила, що будинок вони купують для ОСОБА_2, так  як у неї є великий будинок і вона  житла не потребує. Кошти вони перераховували в коридорі,  гроші буди частково в доларах, частково в  євро та частково в гривніях. Вони цікавились,  в якому стані знаходиться  будинок після продажу і хто там живе, то в будинку  живе ОСОБА_2, сусіди говорили, що  дружини його вони там не бачили. Будинок в охайному стані.

     Із показань свідка ОСОБА_9, в судовому засіданні встановлено, що він з відповідачем пропрацював більше як  15 років. ОСОБА_2 весь час мріяв купити собі будинок, для цього підроблявсь,  відкладав кошти. Навіть брав кредит в 2007 році.  У нього була розмова з ОСОБА_2. який йому  сказав, що дружина  на цей будинок претендувати не буде..

         Із наданих суду  клієнтської виписки до договору №  SAMDN 40000011318898. універсальна 30 дн. Вбачається, що відповідачем ОСОБА_2, в день оформлення  договору купівлі-продажу будинку , а саме 23.02.2007 року,  з цього рахунку було тричі знято грошові суми: 1545 грн та двічі по 2060 грн, з повної розшифровки  даної виписки вбачається., що дані кошти надавались відповідачу в кредит, так як в подальшому він поповнював картрахунок, сплачував штраф за просрочку  платежу та інше.

      Таким чином з усіх наданих суду  доказів про  відкриття рахунків та  внесення і зняття коштів з них суд вбачає, що відповідач дійсно  відкривав   рахунки в декількох банках, вносив та знімав з них кошти в різні періоди часу. Але зняття  цих коштів  здійснювалось задовго до купівлі будинку, найменший термін - за 1 рік.

    З пояснень  свідків, допитаних в судовому засіданні вбачається, що   огляд будинку, який в подальшому був куплений та  домовленість про його купівлю здійснювався взимку, з чого суд робить висновок, що це було в кінці 2006 року та на початку 2007 року. В цей період, окрім як в день  оформлення   купівлі будинку, відповідач коштів з рахунків, які були відкриті ним  укладення шлюбу не знімав, так як доказів про це  суду не надано. Крім того, свідки  сім»я ОСОБА_8 дали пояснення, що купівля будинку відклала на певний час, так  як   ОСОБА_2 не міг зняти  коштів з рахунку.  І в  цей же час вбачається, що в день купівлі будинку  відповідач ОСОБА_2,  знімає кошти з кредитного рахунку, з чого суд робить висновок про те, що коштів у сторін для купівлі будинку  було недостатньо. Так як  клієнтська виписка на зняття коштів з кредитного рахунку  розпочинається з 23.02.2007 року, суд робить висновок про те, що кредит оформлявся відповідачем в період   перебування в шлюбі і  потім   відповідач поповнював даний рахунок, ще перебуваючи в шлюбі з позивачкою.

         Таким  чином оцінюючи надані суду докази суд робить висновок про те. що будинок був куплений сторонами  в період шлюбу за спільні кошти, так  як доказів,  які б  дали суду  можливість зробити висновок про те, що  даний будинок був куплений за  кошти  відповідача,  накопичені ним до укладення шлюбу суду не надані.   

        Таким чином суд  вважає, будинок куплений 23.02.2007 року  і оформлений на ім.»я відповідача ОСОБА_2, є спільною сумісною власністю  подружжя ОСОБА_1, та ОСОБА_2

         Відповідно до ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна. Що належить їм на праві спільної сумісної власності  незалежно від розірвання шлюбу

          Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об”єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними або шлюбним договором.

                Суд вважає, що  кожна із сторін, як колишнє подружжя, має право власності на Ѕ частину спірного домоволодіння, розташованого в  АДРЕСА_1, тому за  позивачем та відповідачем потрібно визнати право власності на Ѕ частину будинку з господарськими та надвірними  спорудами та на 1\2 частину присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

        Посилання  відповідача на те, що  позивач пропустила строк позовної давності на думку суду є  безпідставними.

      Так як відповідно до п. 2  ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки.

       Судом встановлено, що шлюбу  між сторонами був розірваний  09.10.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, позивач звернулась з позовом до суду 04.10.2010 року. Тобто в межах строку позовної давності.

      Посилання представника  позивача на те. що строк позовної давності  слід відраховувати від дати  укладання договору, так я к позивач знала та погоджувалась з тим, що будинок  купується тільки для  відповідача є також безпідставними, так як  позов поданий  про розподіл спільного майна подружжя, а не про оспорювання договору купівлі-продажу подружжя .  Будинок  набувався за  оплатним договором, відповідно позивач знала, що права її не порушуються, так  як майно придбане в період   перебування сторін у шлюбі за оплатною угодою.

     Безпідставними є посилання  представника відповідача і на те, що  будинок є малим і згідно існуючим ДБН він не може бути розділений між сторонами, так  як позивач просить  згідно уточнених позовних вимог просить не  розділити  будинок в натурі, а визнати за нею право власності  на  Ѕ частку будинку та присадибної земельної ділянки, тобто просить признати за нею право власності на ідеальну частку в спільному майні подружжя.

      Посилання відповідача на те. що позивачка не переймалась  утриманням будинку, не підтримувала його в належному стані , не знайшло свого підтвердження в суді. Так  як позивачем подано суду постанову, про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.06.2008 року, з якої вбачається, що позивач заповнювала книжки на оплату за електроенергію та газ, але відповідач перешкоджав їй це робити. Крім того позивач прохала витребувати із  Верхньодніпровського РЕМ, ВВУВКГ, УЕГГ, відомості про   дату оплати за спожиті  комунальні послуги, пояснюючи це тим, що  оплата проводилась двічі на місяць,  в дні коли  отримував  пенсію відповідач та  коли отримувала пенсію вона. Згідно відповіді Верхньодніпровського РЕМ вбачається,. що в листопаді місяці 2007 року дійсно оплата була проведена двічі на місяць. Аналогічно з відповіді Верхньодніпровського УЕГГ  двічі проведена оплата в  листопаді та грудні 2007 року, більш детальну інформацію дати не могли в зв»язку  зі спливом тривалого часу. І хоч  документально сторони в цей час  вже розірвали шлюб, але з пояснень позивача, ще продовжували проживати разом. Також і позивач  і відповідач спільно оглядали  спірний будинок до його купівлі. Разом  були присутні у нотаріуса при його оформлені що  говорить  проте, що  позивач була також заінтересована в купівлі будинку і їй було не байдуже, який будинок буде куплено.

        Посилання відповідача на те, що він хворіє та  є учасником  ліквідації наслідків на Чорнобильскій АЕС не  є підставою для збільшення його частки в спільному майні подружжя. А наявність у іншого подружжя  житла не є  підставою для відмови у розподілі майна, придбаного за час перебування у шлюбі

      Відповідно до ст.. 88 ЦПК україни, стороні на користь якої ухвалено рішення суд, присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові  витрати.

     Так як за кожною із сторін  визнається право власності на Ѕ частину жилого будинку з  господарськими спорудами. Згідно договору купівлі продажу вартість будинку складає 15018 грн. відповідно сума судового збору складатиме 75 грн. 09 коп. З кожної із сторін. Проте  позивач звільнена від сплати судового збору, так  як є інвалідом П групи.  З відповідача судовий збір в сумі 75 грн. 09 коп.  підлягає стягненню на користь держави. Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

    Враховуючи вище викладене.,  на основі ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, 80, 86, 87 Земельного кодексу України, керуючись ст. 10, 60,88, 212 ЦПК України, суд,-

                                                       ВИРІШИВ:

   Визнати будинок, розташований за адресою с. Пушкарівка вул. Громова, 27 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області спільною сумісною власністю подружжя  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2

     Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частини  жилого будинку 14.1 кв. м. з надвірними та господарськими спорудами: сіни, літня кухня, вбиральня, паркан, хвіртка, колодязь та на Ѕ частину присадибної земельної ділянки площею 1368 кв метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

   Визнати за  ОСОБА_2 право власності на 1\2 частини  жилого будинку 14.1 кв. м. з надвірними та господарськими спорудами: сіни, літня кухня, вбиральня, паркан, хвіртка, колодязь та на Ѕ частину присадибної земельної  ділянки площею 1368 кв. метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

     Стягнути з  ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі  75.09  коп.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  120 грн., за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

  Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області  протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом  подачі  апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення

Головуючий