АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО серпня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської
області в складі:
головуючого: Коваленка Є.П.
суддів: Вавріва І.З., Максимовича Ю.А.
з участю прокурора Зозулі І.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше судимого: 1) 4 лютого 2002 року Тернопільським районним судом Тернопільської області за ст. 185 ч.З КК України до З років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 2) 5 червня 2002 року Тернопільським міським судом Тернопільської області за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років б місяців позбавлення волі; 3) 20 лютого 2006 року Козівськми районним судом Тернопільської області за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі
за ч.З ст.185 КК України до 3 років б місяців позбавлення волі;
за ч.1 ст. 162 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш
суворим, ОСОБА_1 визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до обраної міри покарання за даним вироком частково
зараховано невідбуту міру покарання у виді 1 року позбавлення волі за вироком
Козівського районного суду від 20 лютого 2006 року і остаточно ОСОБА_1 визначено
покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено тримання під вартою, а строк
відбуття покарання - з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з
11 квітня 2006 року.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 8 листопада 2005 року близько 08-00 год., з метою вчинення крадіжки
Справа №11-287 Головуючий у І інстанції: Щульгач М.П.
Категорія: ст.ст. 185 ч. З, 162 ч.1 Доповідач: Ваврів І.З.
проник в дачний будинок потерпілого ОСОБА_2, що знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_2, звідки таємно викрав однокасетну магнітолу „Весна" вартістю 100 грн., двокасетну магнітолу „Інтернаціонал" вартістю 60 грн., пальто військового взірця вартістю 200 грн., літню військову польову куртку вартістю 70 грн., два розкладні дерев'яні крісла для відпочину загальною вартістю 120 грн., а всього - на суму 550 грн. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 18 листопада 2005 року близько 17-00 год. незаконно проник в дачний будинок потерпілого ОСОБА_2, звідки таємно викрав телевізор „Електрон" вартістю 150 грн. та радіоприймач „VEF" вартістю 48 грн.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2006 року змінити, кваліфікувавши його дії лише за ч.З ст. 185 КК України, пом'якшити йому міру покарання, а також змінти йому дату початку відбуття покарання з 11 квітня 2006 року, як вказано у вироку, на 20 лютого 2006 року - дату з якої він відбуває покарання за попереднім вироком.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію і просить виключити з вироку суду його обвинувачення за ч.1 ст. 162 КК України і залишити кваліфікацію його дій лише за ч.З ст. 185 КК України, оскільки незаконне проникнення в житло охоплюється крадіжкою поєднаною з проникненням в житло, а також пом'якшити йому призначене покарання з врахуванням того, що він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину і має на утриманні неповнолітню дитину і крім того змінти дату початку відбуття покарання з 11 квітня 2006 року на 20 лютого 2006 року, так як він відбуває покарання за попереднім вироком саме з 20 лютого 2006 року, а суд визначив датою відбуття покарання дату обрання йому запобіжного заходу; прокурора, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, однак зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання період з 20 лютого 2006 року; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.З, 162 ч.1 КК України, за обставин, встановлених судом є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, будучи раніше судимим 5 червня 2002 року Тернопільським міським судом за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, маючи непогашену судимість, 8 листопада 2005 року знову скоїв крадіжку чужого майна проникнувши в будинок потерпілого.
З цих підстав судом вірно кваліфіковано його дії за ознаками
ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка),
вчинена повторно, поєднана з проникнення у житло по епізоду крадіжки,
вчиненої 8 листопада 2005 року.
Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 162 КК України, то з огляду на те, що сума викраденого ним майна, яке він скоїв 18 листопада 2005 року шляхом проникнення в дачний будинок ОСОБА_2, є недостатньою для кваліфікації його дій за ст. 185 КК України, тому судом ці його дії правильно кваліфіковані за ознаками ч.1 ст. 162 КК України як „незаконне проникнення до житла особи".
Крім того, як слідує з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів та підтвердив обставини, за яких ці злочини були ним вчинені.
Покарання ОСОБА_1 призначено судом відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, з додержанням вимог ст.ст.65, 70 КК України, з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, а також всіх обставин справи.
Зокрема, судом обгрунтовано прийнято до уваги те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, був вчинений ним до постановленім попереднього вироку Козівським районним судом Тернопільської області від 20 лютого 2006 року, яким останній був засуджений за ч.З ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.
В зв'язку з цим, суд, призначаючи покарання, вірно застосував правила ч.4 ст.70 КК України і, за сукупністю злочинів, до обраної міри покарання частково зарахував невідбуту міру покарання за вирком Козівського районного суду від 20 лютого 2006 року.
Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особу засудженого, те, що він раніше неодноразово судимий і відбував покарання в місцях позбавлення волі, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Тому будь-яких підстав для пом'якшення покарання, призначеного судом ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.
На думку судової колегії вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст. З67 КПК України підстав до його зміни чи скасування не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Разом з тим, визначивши засудженому початок відбуття покарання з часу обрання йому запобіжного заходу, а саме з 11 квітня 2006 року, суд помилково не зарахував йому час відбуття покарання за попереднім вироком - з 20 лютого 2006 року.
Враховуючи це, колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_1 слід зарахувати у час відбуття покарання 1 місяць 22 дні, які він відбув з за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2006 року.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.
Зарахувати у час відбуття покарання ОСОБА_1 1 місяць 22 дні, які він відбув за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2006 року.