УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Зварича С.Б.
Суддів - Ходоровського М.В., Стефлюк О.Д.
при секретарі - Танцюрі О.В.
з участю представника апелянта та позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії та виплату недоотриманих сум,-
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2006 року ОСОБА_1 пред»явив позов до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії та виплату недоотриманих сум. Посилався на те, що в липні 1999 року був звільнений зі служби в Збройних силах України, з правом на пенсію від Міністерства оборони України. Проте, при призначенні пенсії не було враховано в повній мірі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що відбулось за період з 1995 по 2003 роки.
Зокрема, не було враховано: щомісячної 100%-ої надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»;
щомісячної 70%-ої надбавки за безперервну військову службу, введеної Указом Президента України від 5 травня 2003 року №389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»;
премії в розмірі 33,3% грошового забезпечення на підставі Указу Президента України від 14 липня 1995 року №615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», яку він отримував на момент звільнення;
щомісячної 40%-ної надбавки, передбаченої Указом Президента України №847/99 від 14 липня 1999 року «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України».
При призначенні йому пенсії вказані надбавки та премія враховані не були, у зв»язку з чим її розмір був занижений. Добровільно зробити перерахунок належної позивачу пенсії та виплатити недоотримані з 17 липня 1999 року кошти - відповідач відмовився.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року позов
Справа № 22ас-450 Головуючий у 1 інстанції - Підлісна І.М.
Категорія - в/службовці Доповідач - Стефлюк О.Д.
задоволено частково. Зобов»язано Тернопільський обласний військовий комісаріат зарахувати премію в розмірі 33,3% в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія ОСОБА_1, провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму з моменту призначення пенсії по 1 січня 2005 року. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Тернопільський обласний військовий комісаріат просить постанову суду скасувати і ухвалити нову, якою в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта Станька Б.Д., який підтримує доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині перерахунку пенсії, суд виходив з того, що ОСОБА_1 на день звільнення одержував премію в розмірі 33,3%, яка є одним з видів додаткового грошового забезпечення, мав право на її врахування при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача зробити перерахунок пенсії в цій частині, до 1 січня 2005 року - є неправомірною. Разом з тим, права на врахування при перерахунку пенсії 100%-ної, 70%-ної та 40%-ної надбавок до грошового утримання, запроваджених протягом 1995-2003 років позивач не має, оскільки під час проходження служби її не одержував.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.З ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка була чинною станом жовтень 1998 року (час звільнення зі служби позивача), пенсії особам, які мають на неї право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо призначення пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабміну.
Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 15 квітня 2005 року «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» вказав, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452 не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 у зв»язку зі звільненням з військової служби в запас, з 17 липня 1999 року виплачується пенсія від Міністерства оборони України. До складу грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, зараховано посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.
З грошового атестату ОСОБА_1 вбачається, що на день звільнення він одержував ще і премію в розмірі 33,3% грошового забезпечення, яка була запроваджена Указом Президента України від 14 липня 1995 року № 615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», але при призначенні йому пенсії до уваги не взята.
Виходячи з наведеного, суд обгрунтовано вважав, що вказана щомісячна премія відноситься до додаткових видів грошового забезпечення і повинна прийматись в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження. До таких осіб і відноситься позивач ОСОБА_1, який одержував премію з дня її запровадження до часу звільнення (липень 1999 року).
Доводи апелянта, що суд безпідставно застосував норми Закону, введені в дію після звільнення зі служби позивача ОСОБА_1, і не мають зворотної сили, на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають дійсності і є голослівними.
Відповідає вимогам Закону і висновок суду щодо безпідставності позову в частині зарахування в грошове утримання, з якого нараховано пенсію позивачу, 100%-ної надбавки за вислугу років, 70%-ної надбавки за безперервну службу та 40%-ної надбавки за Указом Президента №847/99, оскільки, як встановлено судом, під час проходження служби вказана надбавка ОСОБА_1 не виплачувалась, а законодавство з питань пенсійного забезпечення, чинне до 17 липня 1999 року, не передбачало можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв»язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Постанову ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарг безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня
її проголошення.