Справа № 2-а-79 2007 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2007 р. м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Обідняка В.Д.,
секретаря : Ковальчук Г.М.,
представник ОСОБА_2, ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А-0742, в якому просить суд поновити рівність його конституційних прав, порушених відповідачем під час проходження військової служби та поновити їх шляхом стягнення з військової частини А - 0742 на його користь недоплату суми щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України (далі надбавка) в сумі 6 546 грн. 13 коп., як різницю між сумою надбавки в розмірі, встановленому Указом Президента України і наказом Міністра оборони України від 30.07.2004 р. № 308 та сумою надбавки, яка фактично не виплачена.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1. з 03.02.1995 року по 09.06.2004 рік проходив службу у військовій частині А-1501, яка в грудні 2004 року розформована і правонаступником згідно Наказу командри Повітряного командування „Захід" від 14.06.2005 року № 258/ДСК призначено військову частину А-1858. Наказом командира від 24.03.2006 року №268/ДСК правонаступником військової частини А-1858 остаточно призначена військова частина А-0742. Під час проходження служби Президентом України був виданий Указ за №389 від 05.05.2003 p., відповідно до якого Міністру Оборони України надавалось право встановлювати з 01.05.2003 р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до ЗО %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %. На день введення надбавки стаж безперервної військової служби ОСОБА_1. складав понад 20 років і розмір надбавки, право на отримання якої він мав, складав відповідно 70% і 90% грошового забезпечення щомісячно. В таких розмірах і виплачувалась надбавка військовослужбовцям Центрального апарату Міністерства Оборони України Генерального штабу Збройних Сил України та їх структурним підрозділам, що дислоковані в місті Києві, згідно наказу Міністра Оборони України від 30.07.2004р. №308.
У військовій частині А1501, яка дислокувалась в місті Коломиї, крім листопада, грудня 2003р. надбавка позивачу виплачувалась у розмірі. 15% - за період з 01.05 по 31.10.2003р., 01.01 по 30.07.2004р., 20% - за період з 01.08 по 30.08.2004 p., з 01.01 по 28.02.2005р.; 70% - за період з 01.09 по 31.12.2004р., тобто, у значно меншому розмірі, згідно з телеграфним розпорядженням Міністра Оборони України від 26.05.2003 р. №1038. Це та інші розпорядження Міністра Оборони України вважає незаконними з причини відсутності їх реєстрації Міністерством юстиції України та зрівняння його прав, як військовослужбовця зі стажем у 25 років з правами військовослужбовця зі стажем у 10 років. Вважає нарахування й виплату надбавки відповідачем у такому розмірі порушенням рівності його прав, гарантованої ст.ст. 22, 24 Конституції України, що призвело до їх обмеження за ознаками місця служби, підрозділу та належністю до складу військовослужбовців, у зв'язку з чим просить поновити їх шляхом стягнення з відповідача недоплату розміру надбавки в сумі 6 546 грн. 13 коп. У зв'язку з розформуванням військової частини А-1501 цю недоплату просить стягнути з військової частини А-0742, як її правонаступника.
Представник відповідача - військової частини А-0742 позов визнав та пояснив суду, що нарахування та виплата надбавки здійснювалась в розмірах, встановлених відповідними розпорядженнями Міністра Оборони України, які доводилось до частини телеграмами. Розпорядження Міністра оборони України, які видавались ним в межах наданих йому повноважень є правовими актами, обов'язковими для виконання всіма військовими службовими особами (в тому числі командирами всіх ступенів, яких вони стосуються) та породжують в останніх обов'язок діяти у відповідності до вимог старшого військового начальника Такий обов'язок випливає із положень ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої військовослужбовці зобов'язані беззастережно виконувати накази командирів (начальників). Аналогічна норма міститься у ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яка зобов'язує підлеглого сумлінно виконувати накази та розпорядження командира. Винятком із цього правила є лише випадок віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Таким чином підстав для їх невиконання не має.
Суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав:
У період з 03.02.1995 року по 09.06.2004 рік позивач перебував на військовій службі у Збройних Силах України.
Під час проходження позивачем військової служби Президентом України був виданий Указ за №389 від 05.05.2003 p., відповідно до якого Міністру Оборони України надавалось право встановлювати з 01.05.2003 р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90%.
Зі змісту Указу випливає, що Президент України в пункті І розподілив військовослужбовців на п'ять категорій, в основу чого покладено критерій наявного у них стажу безперервної військової служби. В залежності від категорії диференційовано і розмір надбавки, верхня межа якого встановлена для кожної категорії. Так, при наявності стажу не менше 5 років, але не більше ніж 10 років, розмір надбавки становить -до 10%; при наявності стажу не менше 10 років, але не більше ніж 15 років, розмір надбавки становить - до 30%; при наявності стажу не менше 15 років, але не більше ніж 20 років, розмір надбавки становить - до 50%, при наявності стажу не менше 20 років, але не більше ніж 25 років, розмір надбавки становить - до 70%, при наявності стажу не менше 25 років, розмір надбавки становить - до 90%.
Отже, від того, до якої категорії належить військовослужбовець, залежать зокрема граничні розміри надбавки, гарантованої Указом Президента України. При цьому, для кожної наступної категорії військовослужбовців в порядку зростання стажу служби, розмір надбавки збільшується від однієї до іншої категорії і не може збігатись з розміром, що визначений для попередньої категорії. Тобто, для військовослужбовців, стаж яких становить від 5 до 10 років, граничний розмір надбавки становить 10%, для військовослужбовців зі стажем безперервної служби від 10 до 15 років - 30%, але не менше 10 %; для військовослужбовців зі стажем від 15 до 20 років - не 50%, але не менше 30%, для військовослужбовців, зі стажем від 20 до 25 років 70%, але не менше 50% ; для військовослужбовців, стаж яких становить 25 років і більше - 90 %, але не менше 70%.
Як випливає з розрахунку вислуги років станом на 01.05.2003 р. стаж безперервної військової служби позивача складав 15 років 9 місяців і відповідно до зазначеного Указу Президента, граничний розмір надбавки, право на отримання якої він мав складає відповідно 50% грошового забезпечення щомісячно.
Згідно довідки №40/ФС від 01.02.2006 р. крім листопада, грудня 2003 р. надбавка виплачувалась в розмірі: 15% - за період з 01.05 по 31.10.2003р., 01.01 по 30.07.2004р.; 20% - за період з 01 08 по 30.08.2004р., з 01.01 по 28.02 2005р.; 70% - за період з 01.09 по 31.12.2004р., тобто у значно меншому розмірі, ніж встановленого Указом Президента України.
Зміст поданих представником відповідача копій телеграфних розпоряджень свідчить що, розмір надбавки, який виплачувався позивачу, відповідає розміру, який передбачений п.1 Указу Президента України лише для 2 категорії військовослужбовців із стажем служби від 10 до 15 років
Таким чином, нарахування і виплата надбавки відповідачем в такому розмірі є заниженою, що урівняло його у правах на одержання відповідного розміру надбавки з військовослужбовцями зі стажем від 5 до 10 років.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України виплату надбавки передбачено здійснювати з 01.05.2003 р. за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України. Згідно Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149 встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення до складу якого включається сума окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад), щомісячні надбавки, доплати, премія та виплачується в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини. З розрахунку вбачається, що заборгованість недоплати по надбавці за 2003-2004-2005 роки становить 6000 грн. 11 коп. Недоплата грошової допомоги на оздоровлення за 2003 рік становить 546 грн. 02 коп. Сума, яка підлягає доплаті складає 6 546 грн. 13 коп.
Враховуючи, що згідно Наказу командри Повітряного командування „Захід" від 14.06.2005 року № 258/ДСК призначено військову частину А-1858, а Наказом командира Повітряного командування „Захід" від 24.03.2006 року №258/Д остаточно призначено правонаступником в/ч А-1858 військову частину А-0742 суд вважає, що суму недоплати надбавки слід покласти саме на військову частину А-0742.
Відсутність коштів та бюджетних асигнувань на виплату надбавки позивачу, на які посилається представник відповідача суд відхиляє, оскільки ця обставина ні яким чином не вплинула на встановлення максимального розміру надбавки військовослужбовцям Центрального апарату Міністерства Оборони України, Генерального Штабу Збройних Сил України та їх структурним підрозділам встановлених наказом Міністра оборони України від 30.07.2003 р. №308. За таких обставин Міністр Оборони України, зважаючи на недостатність коштів, мав би встановити нижчий розмір надбавок і в Центральному апараті Міністерства
30.07.2004 p. №308 та сумою надбавки, яка фактично йому не виплачена.
Стягнути з військової частини А-0742 судовий збір в сумі 65 (шістдесять п"ять) грн. 46 коп. державного мита.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Львівського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.