Справа № 2-107 Категорія 28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 березня 2007 року                                     Маневицький районний суд Волинської області

в складі:        головуючого - судді                                Невара О.В.

при секретарі                                           Леферович І.М.

з участю       позивача                                                    ОСОБА_1.

відповідача                                               ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу № 2-107 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком, -

ВСТАНОВИВ:

1 лютого 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком. Свої вимоги обґрунтував тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 22.03.2005 року було розірвано. Від даного шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей. Після розірвання шлюбу відповідачка вигнала його з будинку, в якому вони спільно проживали, викинула його особисті речі та перешкоджає позивачу у поверненні та проживанні у вказаному будинку. З вини відповідачки він не має можливості проживати в будинку, який ними був спільно побудований та в якому він зареєстрований по даний час. Покладаючись на зазначені обставини, просив вселити його в житловий будинок по АДРЕСА_1 Маневицького району та зобов'язати ОСОБА_2. не чинити йому перешкод в користуванні вказаним житловим будинком.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримав, пояснивши, що у вересні 2005 року відповідачка викинула його особисті речі з спільно побудованого ними житлового будинку та з того часу перешкоджає йому в проживанні у вказаному житловому будинку. В даному будинку він зареєстрований по даний час. З відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двоє неповнолітніх дітей. Вважає дії відповідачки, яка самовільно його виселила та перешкоджає у проживанні та користуванні житловим будинком, неправомірними. Просив вселити його в житловий будинок по АДРЕСА_1 Маневицького району та зобов'язати ОСОБА_2. не чинити йому перешкод в користуванні вказаним житловим будинком.

Відповідачка ОСОБА_2. позовних вимог не визнала, пояснивши, що позивач створював неможливі умови для спільного проживання, а тому вона була змушена вигнати його з будинку. При цьому вона віддала позивачу його особисті речі. Він намагався повернутися проживати в будинок, але вона його не пустила. Не заперечує, що перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двоє неповнолітніх дітей. Вони разом вели спільне господарство. Позивач брав участь у будівництві будинку та ремонті в ньому, ним було добудовано веранду, збудовано ряд господарських будівель та споруд, зокрема, огорожу, погреб, сарай. На даний час право власності на будинковолодіння ще не оформлено. Підтвердила, що позивач згідно записів у погосподарській книзі зареєстрований за вказаною адресою. Просила у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивач і в подальшому буде створювати неможливі умови для спільного проживання.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Згідно ч. З ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ч. 1, 4 ст. 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. постійно проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 Маневицького району з травня 1999 року по вересень 2005 року. З 2001 року відповідно до записів у погосподарських книгах Оконської сільської ради Маневицького району позивач зареєстрований за вказаною адресою. 21.05.2000 року Оконською сільською радою Маневицького району Волинської області було зареєстровано шлюб ОСОБА_1. та ОСОБА_2., від якого у них є двоє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час спільного проживання ОСОБА_1. було зроблено ремонт в двох кімнатах будинку, добудовано веранду, збудовано сарай, погреб, огорожу. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. разом вели спільне господарство. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 22.03.2005 року шлюб між подружжям було розірвано. 27.09.2005 року відповідачка винесла особисті речі позивача в дровітню, що знаходиться на подвір'ї біля будинку, і з того часу ОСОБА_1. за вказаною адресою не проживає, так як ОСОБА_2. взагалі не пускає його в житловий будинок та чинить позивачу перешкоди в користуванні ним. Зазначене не оспорюється сторонами в судовому засіданні, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. щодо постійного проживання ОСОБА_1. по АДРЕСА_1 Маневицького району, а також дослідженими в судовому засіданні паспортом серії НОМЕР_1, виданим Маневицьким РВ УМВС 18.06.1997 року, довідкою № 1581 від 4.11.2005 року, виданою Оконською сільською радою Маневицького району, погосподарськими книгами Оконської сільської ради Маневицького району № 4 за 1996-2000 роки, № 5 за 1996-2000 роки, № 2 за 2001-2005 роки, № 2 за 2006-2010 роки, згідно записів яких ОСОБА_1. з 2001 року по даний час зареєстрований по АДРЕСА_1 Маневицького району.

Суд не бере до уваги заперечення відповідачки ОСОБА_2. в тій частині, що ОСОБА_1. за час проживання у вказаному житловому будинку створював неможливі умови для проживання інших членів сім'ї, оскільки нею відповідно до ст. 60 ЦПК України у підтвердження вказаних заперечень не надано будь-яких належних доказів.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1. був виселений відповідачкою ОСОБА_2. з житлового будинку по АДРЕСА_1Маневицького району та позбавлений права користування ним з порушенням порядку, встановленого законодавством, він підлягає вселенню у вказаний житловий будинок, а також слід зобов'язати відповідачку ОСОБА_2. не чинити перешкод позивачу ОСОБА_1. у користуванні даним будинком.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2. є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, має відповідне посвідчення, вона згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21 січня 1993 року підлягає звільненню від сплати судового збору в доход держави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2. підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1.   15 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову, відповідно до заявлених вимог та розмірів, передбачених постановою КМУ № 1258 від 21.12.2005 року „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. ст. 9, 116, 156 Житлового кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 Маневицького району Волинської області та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні вказаним будинком.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 (п'ятнадцять) гривень судових витрат.

ОСОБА_2 від сплати судового збору в доход держави звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21 січня 1993 року, як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.